Чому наразі націлилися на колишніх міністрів Януковича
Генеральна прокуратура України повідомила колишнього главу МЗС України Костянтина Грищенка та ексглаву Мін'юсту Олександра Лавриновича про підозри у держзраді. Їх звинувачують у підготовці тих Харківських угод, які подовжували термін перебування Чорноморського флоту Росії у Криму.
Договір сприяв захопленню Криму
Внаслідок таких дій підозрюваних та інших осіб у квітні 2010 року було погоджено, підписано та ратифіковано угоду, якою на 25 років подовжено термін перебування Чорноморського флоту РФ на території України.
Слідством встановлено, що зміст та умови угоди між Україною та Росією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України були нав'язані президентом Росії Дмитром Медведєвим тодішньому прем'єр-міністру Миколі Азарову. Сам Азаров отримав підозру за Харківські угоди ще 2021 року разом із тодішнім президентом Віктором Януковичем.
В Офісі генпрокурора зазначають, що Харківські угоди створили сприятливі умови для подальшого переоснащення та модернізації озброєння ЧФ РФ, а також його збільшення на території Криму замість виведення з України.
Росія денонсувала Харківські угоди, а Україна – ні
Нагадаємо, що з кінця 2008 року РФ удвічі підвищила ціну на газ, підштовхуючи тодішню владу України до підписання угоди про подовження терміну перебування Чорноморського флоту в Криму. Упродовж 2009 року схилити вищих посадових осіб України до такого кроку не вдалося. Це зробив Янукович за два місяці після вступу на посаду президента – 21 квітня 2010 року.
Він підписав угоду між Російською Федерацією та Україною з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України – російсько-український договір, який подовжив кінцевий термін перебування Чорноморського флоту Росії у Криму на 25 років. З 2017 року, як очікувалося спочатку, до 2042 року (з можливістю наступних автоматичних пролонгацій кожні п'ять років за відсутності заперечень сторін) в обмін на перегляд ціни на російський газ для України.
Підписана 21 квітня 2010 року президентами Росії та України у Харкові угода була ратифікована парламентами 27 квітня 2010 року й викликала багато суперечок в Україні. Підписання угоди вітали представники Партії регіонів та Комуністичної партії України, які традиційно користуються популярністю у російськомовного населення України, а прихильники євроінтеграції розцінили подібну угоду як спробу втручання Росії у внутрішні справи України. Противниками угоди вживався термін "Пакт Януковича - Медведєва" (за аналогією з "Пактом Молотова - Ріббентропа").
Після приєднання Криму у 2014 році Росія припинила дію всіх угод про базування флоту в Україні, включаючи договір 2010 року. Москва вирішила, що сталася «докорінна зміна обставин», у яких угода укладалася. З погляду Росії до неї перейшов суверенітет над Кримом, що припинило правовідносини оренди об'єктів Чорноморського флоту.
Україна, яка не визнала приєднання Криму до Росії, не визнала і російської денонсації договорів щодо флоту. Українська влада, яка продовжила вважати Крим частиною території України, виступає проти денонсації угод щодо флоту і розглядає їх лише як «доказову базу для підтвердження прав України в судах, у тому числі й прав на компенсацію збитків з боку Російської Федерації».
Чому наразі знову виникли "дела давно минувших дней"
Політолог Руслан Бортник вважає, що влада у такий спосіб показує суспільству, що вона карає зрадників із минулого. Тобто у війні винні вже не сучасники, а попередники. А крім цього, експерт вважає, що розкручування Грищенка та Лавриновича потенційно може перетрусити всю політичну еліту країни.
– За цю угоду голосували сотні депутатів, а готували її взагалі тисячі чиновників. Відповідно, якщо цих ексміністрів буде засуджено, то за ниточку можуть потягнути й інших учасників цього процесу. Це може перетворитися на процес століття, який дозволить владі провести приховану люстрацію та санацію політичної системи країни, – вважає експерт.
Політолог Вадим Карасьов думає, що таким чином нинішня українська влада показує, що вона не піде на жодні перемовини з Росією, як це робили попередники.
– Влада намагається розстатися з колишньою українською елітою, яка створювала умови для війни. Вона підписала Харківські угоди, а Зеленський не йде на жодні поступки і відкидає всі спроби Москви відновити переговори. Влада дає сигнал, що на жодні перемовини з Росією, як це було за попередньої влади, вона не піде, - вважає політолог. Що ж до реальності засудження колишніх міністрів, то Вадим Карасьов вважає це малоймовірним, оскільки вони, швидше за все, уже залишили Україну.
- Таким чином Володимир Зеленський посилає сигнал на майбутнє всій українській еліті, що на неї чекає у разі співпраці з Росією. Що зрада не має терміну давності. Хоча якщо бути об'єктивним, то Грищенко і Лавринович були простими виконавцями, а не організаторами Харківських угод, - вважає політолог Володимир Фесенко.
В тему
Згідно зі статтею 111 Кримінального кодексу України, державна зрада – це діяння, навмисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.
Воно карається позбавленням волі терміном від дванадцяти до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна чи без неї.
Екс-міністр юстиції України 1989 року став активним членом Народного Руху України. У 1994 р. вперше обрано народним депутатом України.
Декілька разів призначався міністром юстиції. У травні 2002 року Лавриновича було призначено на посаду голови Мін'юсту в уряді Анатолія Кінаха. Зберіг портфель в уряді Віктора Януковича. Як міністр обіймав посади члена РНБОУ, Вищої ради юстиції, Державної ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України та інших державних дорадчих та консультативних органів. Позбавився портфеля у лютому 2005-го після призначення "помаранчевого" уряду Юлії Тимошенко.
Вдруге став міністром юстиції у 2006 році. За підсумками дострокових парламентських виборів обрано народним депутатом України VI скликання за списком Партії регіонів. Обіймав посади першого віце-спікера ВР, заступника лідера фракції ПР Януковича та заступника комітету ВР з питань правової політики. З березня 2010 до 4 липня 2013 року - міністр юстиції в уряді Миколи Азарова.
Екс-міністр закордонних справ. 1975 року закінчив факультет міжнародного права Московського державного інституту міжнародних відносин. Після розпаду СРСР повернувся в Україну та очолював Управління контролю над озброєнням та роззброєнням МЗС України.
Після 2000 р. був послом України в Бельгії, Люксембурзі та Нідерландах, очолював місію України при НАТО. У 2000 р. Грищенко став послом України в США, за сумісництвом був послом України в Антигуа та Барбуда.
З вересня 2003 року по лютий 2005 року. - міністр закордонних справ у першому Кабміні Віктора Януковича, був членом Ради національної безпеки та оборони України, Антикризового центру. З березня 2010 року очолював Міністерство закордонних справ, у грудні 2012 р. призначено віце-прем'єр-міністром України. Вважається одним із найкращих кадрових дипломатів України.
