Сходознавець Ігор Семиволос: Кризи в Україні та Узбекистані мають різну природу
В Узбекистані на тлі зовсім неспокійного світу кілька днів вирували масові протести. Основною їх причиною називають поправки до Конституції, які передбачали позбавлення Каракалпакстану автономного статусу. Про те, як ситуація у цій країні вплине на увесь регіон, чим загрожує це надалі та про роль Росії й інших світових країн в Узбекистані «КП в Україні» розповів експерт зі Сходу, директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
З'явилася загроза етнічного конфлікту
- Ігоре, що спричинило хвилювання в Узбекистані?
Ігор Семиволос. Фото: facebook.com/igor.semyvolos
– Логіка дій узбецького керівництва така. На сході країни є близько 40% території, яка має невизначений статус з погляду Ташкента. І яка за Конституцією країни абсолютно юридично законно може вийти з неї. Враховуючи азіатську ментальність, президент Шавкат Мірзійоєв хоче збільшити кількість лояльного населення на цих територіях та позбавити їх права на автономію, щоб не допустити проявів сепаратизму. Заради справедливості слід зазначити, що до цих подій сепаратизм не був характерним для Каракалпакії.
- А чи є загроза етнічного конфлікту між узбеками та каракалпаками?
– Тепер уже є, бо значну частину військ, які брали участь у придушенні заворушень у Каракалпакії, становлять етнічні узбеки. Вони для цього були переведені з інших регіонів Узбекистану. Це те, що називається сегрегація (примусовий поділ людей на расові, етнічні чи інші групи. – Ред.). Подібні конфлікти дуже часто створюють підстави для сегрегації, коли національні суспільства починають відчувати відокремленість одна від одної зі зростом ворожих відносин.
- Як ситуація в Узбекистані вплине на загальне розміщення сил у регіоні, у світовій геополітиці?
- Вона однозначно негативно вплине загалом на обстановку в регіоні. Узбекистан - це найбільша з погляду чисельності країна та економічно розвинена держава Центральної Азії. І дестабілізація у державі є дуже тривожною.
Росія «ділить» Узбекистан із Китаєм та Туреччиною
- Ситуація в Узбекистані якось вплине на Україну? Там кажуть про сепаратизм, і у нас теж.
– Ні, це абсолютно різна природа подій. Історія виникнення Каракалпакії кардинально відрізняється від Донбасу, і не варто їх порівнювати. Політичні процеси є універсальними, але їх причини та обставини криз в Україні та Узбекистані кардинально відрізняються одне від одного.
- Чи має до ситуації в Узбекистані стосунок Росія?
- Росія досить байдуже відреагувала на цю ситуацію. У Москві сказали, що це внутрішня справа Узбекистану і Росія не хоче втручатися у неї. Тут Москва вдає, що вони до цього не мають стосунку. Хоча сателіт Москви Лукашенко, коли приймав президента Узбекистану Шавката Мірзійоєва, сказав, що наступне місце, де варто очікувати хвилювань і протестів, це Узбекистан. Та й буквально кілька днів тому Олександр Лукашенко заявив, що нова сутичка «у боротьбі за переділ світу» відбудеться у Центральній Азії. Зокрема, він знову вказав на Узбекистан, де почалися масові протести.
- А загалом Росія має вплив на Узбекистан? Адже він давно вже вийшов із Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), створеного Москвою.
– Росія зберегла свій вплив у Центральній Азії. Тому вона також має можливість впливати на політику Узбекистану. Але якщо порівняти ситуацію з іншими сусідніми країнами, то узбеки проводять самостійнішу політику, спираючись на свій економічний і людський потенціал. Вони успішно вибудовують зв'язки з іншими великими гравцями світової політики, наприклад, з Китаєм та Туреччиною. Питання з каракалпаками, з одного боку, абсолютно внутрішнє, але воно виникло через зовнішні загрози. В умовах, коли Росія постійно погрожує всім своїм сусідам, у тому числі й в Центральній Азії, можна припустити, що Росія спробує маніпулювати ситуацією, що склалася, на свою користь.
- Президент Туреччини Ердоган наразі вибудовує "тюркський світ". Яке місце у цьому проекті посідає Узбекистан?
- У порівнянні з попередніми роками нині Туреччина справді посилила свої дії у цьому напрямку. Узбекистан тут посідає важливе місце, тому що турки роблять ставку на нього як на одного з ключових союзників у Центральній Азії.
- Виходячи з цього, можна сказати, що Росія втрачає свій вплив у даному регіоні?
– Ні. Швидше за все, можна говорити, що йде перерозподіл впливу з новими світовими гравцями, які активно просувають свої інтереси.
Закордонні ЗМІ
BBC:
- Як і узбеки, каракалпаки - тюркський народ, але лінгвістично та культурно вони ближче до казахів. Були факти міжетнічних зіткнень між каракалпаками та узбеками. Ситуація може вийти з-під контролю. Йтиметься не про статус Каракалпакстану, а про конфлікт між каракалпаками та узбеками. Це найнебезпечніше.
Deutsche Welle:
- Ініціатива додати до нової редакції зміни статусу Каракалпакстану виходила від когось із оточення президента Узбекистану Шавката Мірзійоєва, щоб попередити у Каракалпакстані можливість подій, які відбуваються на Донбасі. Але це бажання підстелити соломку, щоб не послизнутись, обернулося пострілом у власну ногу, оскільки у Каракалпакстані немає жодних передумов для виникнення загрози сепаратизму. Саме тому президент Узбекистану вирішив відмовитись від цих поправок. Він зрозумів, що то була дурість.
Каракалпакстан займає 40 відсотків Узбекистану, в ньому мешкає близько двох мільйонів людей. Кара-Калпакська автономна область утворена у 1924 році. До 1930 перебувала у складі Казахської РСР. До 1936 року було підпорядковано РРФСР. 1936-го включена до складу Узбецької РСР. 1992 року її перетворили на республіку Каракалпакстан. 1993 року підписано міждержавний договір на 20 років про входження республіки до Узбекистану. У ньому закріпили право виходу Каракалпакстану шляхом референдуму.
