• Головна
• Політика

Фото: facebook.com/MokanV

Як під час війни виживає український спорт? Як держава планує повертати молодь з-за кордону? І якою має бути програма у сфері національно-патріотичного виховання в Україні? На ці та інші питання в інтерв’ю «КП в Україні» відповів заступник голови Комітету Верховної Ради з питань молоді і спорту, голова підкомітету з питань національно-патріотичного виховання Василь Мокан.

У нас кожен по-своєму розуміє національно-патріотичне виховання

- Пане Василю, ви - автор законопроєкту «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності». То якою бачите політику у сфері національно-патріотичного виховання?

- На сьогодні в Україні сфера національно-патріотичного виховання точково регулюється багатьма законами, але немає єдиного системного документа, який би цю сферу регулював як окремий напрям державної політики. Тому була поставлена амбітна мета розробити законопроєкт, який закладе основи державної політики у сфері національної та громадянської ідентичності.

У нашому проєкті закону, який напрацьовувався робочою групою за участю представників багатьох міністерств та профільних громадських організацій, прописується чітка термінологія, єдина система наративів у цій сфері, які мають використовуватись на державному та місцевому рівнях. Спілкуючись із колегами у парламенті, я дійшов висновку, що кожен по-своєму розуміє процес та саме поняття "національно-патріотичне виховання".

Також у законі прописуються три основні напрями системної державної політики.

• Перший – національно-патріотичне виховання. Мова йде про фактично прищеплювання змалечку розуміння та любові до Батьківщини. Але! Не адміністративними методами, оскільки існує безліч вигадок,  як примусово привчати до патріотизму. Ні, ми підемо шляхом нових освітніх програм, які даватимуть нашому молодому поколінню розуміння, де вони живуть, яка у нас історія, традиції, держава.
• Другий – військово-патріотичне виховання. Це формування у громадян свідомості та готовності захищати державу зі зброєю в руках у разі ризиків для її територіальної цілісності. На сьогодні в 10-11-х класах викладається предмет «Захист України». Ми своїм законопроєктом ставимо за мету розширити викладання цього предмету, і, можливо, запровадити інші освітні дисципліни щоби розвивати військово-патріотичне виховання.
• Третій – громадянська освіта. Цей напрям полягає в тому, щоб підвищувати компетентність громадян щодо їхніх прав, обов’язків. Щоб були свідомими – знати правила, закони.

Загальна ж мета законопроєкту – поширити сферу національно-патріотичного виховання на всі вікові категорії населення. Насправді нинішня державна політика охоплює дуже незначну кількість українців, переважно це молодь у віці 14 - 35 років, в той же час заходи на рівні держави для громадян середнього і старшого віку майже не проводяться.

- Ви сказали про розширення викладання предмету «Захист України». Мова йде про збільшення кількості уроків?

- Я вважаю, що потрібно і збільшувати кількість уроків, і розглядати можливість викладання цього предмету для школярів у більш ранньому віці. Також мова йде і про посилення національно-патріотичного виховання у школах та оновлення навчальних програм деяких дисциплін, збільшення кількості позашкільних заходів. Про такі ініціативи частково у своїх зверненнях згадував Президент України Володимир Зеленський. Але деталізація щодо цих дисциплін – після ухвалення законопроєкту та відповідно після консультацій та пропозицій від Міносвіти, Мінветеранів, Міноборони тощо.

- При Союзі всіх школярів поголовно записували в піонери. Я свого часу в школі була «козачатком». У нас був «батько-отаман» - відмінник і авторитет серед школярів і вчителів. Проводилось дуже багато різних освітньо-патріотичних та спортивних змагань, вікторин, походів. Яку роль в національно-патріотичному вихованні можуть зіграти такі от дитячі рухи?

- Сам по собі такий напрям вірний, що потребує додаткового вивчення та відповідних напрацювань. Важливо не йти радянським, російським напрямом – це якщо проводити паралелі з піонерами. То була тотальна пропаганда і “обробка” дітей. У нас мають бути інші підходи державної політики - зацікавлювати, мотивувати.

Наведу приклад – військово-патріотична гра «Сокіл («Джура»), до якої залучають школярів. Вона має різні напрями. У минулому році я був на фіналі всеукраїнської гри «Джура. Прикордонник». Дітей шкільного віку навчали основам медичної допомоги, захисту кордонів, стройової підготовки та спортивного орієнтування у формі гри. Тоді ми отримали дуже позитивні відгуки від дітей. Більше того, я звернув увагу, що між собою гарно спілкувалися і дружили діти зі східних і західних регіонів країни. Тобто такі речі потрібно підтримувати, оскільки вони об’єднують нашу державу ще й у регіональному вимірі.

Гра «Джура. Прикордонник» - діти вчаться захищати кордони. Фото: volodymyrets.city

Плануємо запустити молодіжне кредитування житла

- В Україні дерадянізували багато дат, зокрема і День молоді. Коли українці будуть святкувати День молоді в цьому році? І які заходи плануються на цей день?

- З цього року у нас нова дата. Влітку минулого року на прохання низки громадських організацій та молодіжних рухів Верховна Рада ухвалила звернення до президента, щоб відзначати День молоді не як в Росії в останню неділю червня, а разом з усім світом – 12 серпня. Президент згодом підписав відповідний указ.

Цього року не буде гучних святкувань, оскільки в нас воєнний стан і проведення масових заходів заборонено. Не до святкування і розваг. Але впевнений, що в наступні роки ця дата буде супроводжуватись різними заходами на всеукраїнському рівні.

- Війна забирає багато молоді в України – на полі бою гинуть, зазнають каліцтва наші молоді хлопці і дівчата, багато хто виїхав за кордон. Як їх повертати, підтримувати у післявоєнний період, залучати до відновлення та розбудови країни?

- Дійсно, маємо надзвичайно складну і комплексну проблему. Чим довше війна, тим більші ризики того, що ті, хто виїхали за кордон, влаштують там свій побут: хтось знайде роботу, хтось – житло, хтось - влаштує дитину в садочок-школу. Відповідно, інтегрувати їх знову в Україну стане важче.

Ще один виклик, який може постати перед Україною – коли закінчиться війна, багато чоловіків, щоб бути разом із родиною, можуть виїхати за кордон, де перебувають їхні дружини з дітьми, які емігрували через війну.

Зараз на рівні Нацради з відновлення країни у цьому напрямку напрацьовуються інструменти, як повертати наших громадян.

Соціологічні дослідження показують, що серед опитаних і внутрішньо переміщених осіб, і тих, хто виїхав за кордон, - абсолютна більшість зберігають оптимізм і готові повертатись.

Дострокові вибори – не в інтересах держави

- Питання до вас як політтехнолога. В Україні вже заборонено 13 проросійських партій. Чи дійсно судові рішення зможуть зачистити політичний ландшафт країни від агентів Кремля? Як унеможливити ризики, що лідери заборонених партій перефарбуються і зареєструють нову політсилу?

- Безумовно, коли в державі нараховується понад 350 партій, то перефарбуватись в принципі можливо. Але я впевнений, що після тих звірств, які росіяни вчиняють в нашій країні, будь-яка проросійська риторика не має електоральних перспектив, навіть в тих регіонах, де підтримку завжди мали проросійські проекти.

Важлива робота правоохоронців та судів: особи, які помічені в колабораціоністській діяльності, повинні понести відповідальність.

Ми, народні депутати, не можемо ні адміністративно, ні законодавчо обмежити активне чи пасивне виборче право, щоб вичистити агентів Кремля. Але від кожного з нас залежить, чи отримає підтримку на виборах колишній представник забороненої партії чи прихильник “руського міра”.

- Звучить багато різних думок щодо ОПЗЖ. На її рештках в парламенті створено дві депутатські групи. Чи мають вони шанси перерости в повноцінні електорально успішні політичні проекти?

Я б звернув увагу на іншу проблему. Зараз на рівні місцевих рад ОПЗЖ представлена у багатьох регіонах, якщо не помиляюся – у 16. Якщо відкликати з місцевих рад депутатів, які представляють заборонені партії, то частина місцевих рад може втратити правомочність. Рух «Чесно» порахував, що у випадку відкликання представників заборонених або ліквідованих партій правомочність втратить 91 місцева рада.

- І які варіанти вирішення проблеми?

- Розроблений урядовий законопроєкт, який пропонує механізм вирішення цієї проблеми. Звісно, він буде ще доопрацьовуватись парламентом.

В чому його суть? Додається нова правова підстава для дострокового позбавлення мандату депутатів місцевих рад – причетність до заборонених партій як кандидатів чи членів відповідних фракцій. А далі можуть бути варіанти.

Перший – після відкликання депутатів заборонених партій місцева рада має кворум для прийняття рішень. І в такому складі місцева рада працює до наступних виборів, бо під час війни не можна проводити волевиявлення.

Другий варіант – якщо кількість відкликаних депутатів буде такою, що рада матиме менше 50% представництва, що унеможливлює її діяльність, то на таких територіях будуть утворюватися військові або військово-цивільні адміністрації, які й будуть ухвалювати необхідні рішення у громадах до призначення і проведення виборів.

- Якщо війна закінчиться до кінця року, чи виникне необхідність у проведенні перевиборів всіх рівнів?

Виборчий період – це не той час, коли ухвалюються максимально конструктивні та корисні для держави рішення.

Якщо говорити про парламент, то наразі Верховна Рада максимально конструктивно ухвалює рішення. Навіть багато в чому знизилося протистояння на рівні “влада - опозиція”.

У Кабміні кипить робота по підготовці плану відновлення країни. На днях документ представлять публічно.

Президент на сьогодні має безпрецедентний рівень підтримки. Тому навіщо зараз йти на дострокові вибори? Якщо давати відповідь, виходячи з інтересів держави, а не окремих політиків, то у цьому немає необхідності.

Але… З іншого боку, зрозумілий заклик, що після нашої перемоги варто очистити політикум від «п’ятої колони», натомість залучивши до влади захисників України і тих людей, які максимально сприяли перемозі.

Ми вже адаптуємо спорт до євростандартів

- Україна нещодавно отримала статус кандидата на вступ в ЄС. Як новий статус вплине на розвиток спорту, підтримку українських спортсменів?

- Отримання Україною статусу кандидата – важливий етап євроінтеграції і початок глибокого реформування різних сфер життєдіяльності держави, у тому числі і спортивної. Ми продовжимо рух до стандартів ЄС.

Зараз ми намагаємось адаптувати законодавство до європейських вимог. Минулого тижня на пленарному засіданні Верховна Рада ухвалила 2 законопроєкти, які стосувалися боротьби з допінгом: про антидопінгову діяльність і діяльність Національної лабораторії антидопінгового контролю. І фактично ці закони є одним з кроків наших євроінтеграційних зобов’язань у спорті. Вони гармонізують наше законодавство зі Всесвітнім антидопінговим кодексом. З’являється перспектива запуску у майбутньому національної лабораторії антидопінгового контролю.

- Євростандарти в спорті – це що? Якісь особливі вимоги до стадіонів чи нові нормативи для спортсменів?

- Вимоги ЄС до побудови спортивної інфраструктури Україна вже виконує. Є президентська ініціатива «25 спортивних магнітів» (програма по будівництву спортивних об’єктів в Україні. - Авт.). Згідно з  цією програмою, якщо будується спортивний комплекс, то у ньому має бути представлено не менше 4-5 олімпійських видів спорту, дотримуються певні параметри щодо зручності, комфорту, доступності і т.д.

Насправді, чим більше громадян з малого віку долучені до спорту, тим краще розвиватиметься спорт, кращі результати ми покажемо на міжнародних змаганнях – у спорті вищих досягнень.

Вже можу сказати, що одна із діючих ініціатив «Активні парки» буде продовжена: будуть облаштовуватись різні зони в населених пунктах, де люди безкоштовно зможуть займатись фізичною культурою і спортом.

- Мова про встановлення вуличних тренажерів та спортмайданчиків?

- Так. Якщо брати 2-3 попередніх роки, то Міністерство молоді і спорту отримало максимальне фінансування за весь час незалежності. А по-друге, спортивна інфраструктура суттєво покращилась і поповнилась новими об’єктами.

З’явився новий напрям – спорт ветеранів війни

- В середині червня президент підписав закон щодо спорту ветеранів війни. Поясніть, будь ласка, на кого власне поширюється документ і на яку практичну підтримку можуть очікувати ветерани?

- Мова йде про те, що на законодавчому рівні визначається новий напрям спорту – спорт ветеранів війни. Він буде стосуватись таких категорій громадян, як ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед державою, учасники-постраждалі у Революції Гідності та члени їхніх сімей.

Ці особи будуть залучатись до спортивних змагань, в тому числі і міжнародних. Також в державі буде створена система, яка дасть можливості для їхньої психологічної реабілітації та соціальної адаптації.

- Яким чином? Їм будуть видавати абонементи в спортзали чи для цих осіб побудуть спеціальні спортивні об’єкти?

- Закон лише встановлює законодавче регулювання. Як він буде реалізовуватись на практиці - залежить від рівня фінансування та підзаконних актів, якими його деталізують.

Суть ініціативи полягає в тому, що держава має залучати таких осіб до занять спортом, створивши їм умови, давши інфраструктуру. Безумовно, якщо це буде інфраструктура державної чи комунальної власності, то вона має бути доступною на безкоштовній основі. Якщо це якась приватна мережа фітнес-клубів, то все залежить від приватної ініціативи власника закладу.

В Україні має розвиватись спорт ветеранів війни. Фото: Facebook Invictus Games

Відновлення спортивної інфраструктури оцінюється в 130-220 млн доларів

- Як війна взагалі вплинула на спортивну інфраструктуру країни: про які збитки можемо говорити вже зараз?

- За підрахунками Міністерства молоді та спорту, близько 100 спортивних об’єктів на території України зазнали руйнувань, а 16 з них повністю зруйновані. За приблизними підрахунками вартість відновлення цих об’єктів – побудови з нуля або реконструкції - може оцінюватись від 130 до 220 млн доларів.

- А чому така велика цифрова різниця в оцінці збитків?

- Багато зруйнованих спортивних об’єктів знаходяться на тимчасово окупованих територіях або на територіях, де ведуться активні бойові дії. Тому достеменно оцінити ступінь їх руйнування або пошкодження наразі неможливо.

- Україна самотужки планує відновлювати ці заклади? Чи, можливо, вже є домовленості з іноземними країнами?

- Кошти на відновлення спортивної інфраструктури частково будуть взяті з рахунку ініціативи United-24 (національна платформа, заснована у травні президентом Володимиром Зеленським для об'єднання зусиль міжнародних партнерів, донорів, благодійників щодо підтримки України в захисті її незалежності, територіальної цілісності та суверенітету, а також у повоєнному відновленні.  - Авт.).

Деякі об’єкти у повоєнний період будуть частково фінансуватися із державного бюджету, деякі – з місцевих. Але в першу чергу розраховуємо на підтримку західних партнерів.

- Як українські спортсмени під час війни готуються до міжнародних змагань? Держава сприяє в підготовці чи спортсмени та їхні тренери змушені самостійно шукати зали за кордоном?

- З боку держави і, відповідно, профільних відомств, федерацій робиться все можливе для сприяння спортсменам у підготовці та участі в міжнародних змаганнях.

У травні Кабмін ухвалив постанову, згідно з  якою члени національних збірних олімпійських і неолімпійських видів спорту, їхні тренери та супроводжуючий персонал мають змогу виїхати за кордон до 30 днів або на період підготовки та участі у міжнародних змаганнях. Також близько 40 країн надають різноманітну допомогу нашим спортсменам, зокрема і користуватись їхньою спортивною інфраструктурою для підготовки до змагань.

Басейн «Акваарена» у Харкові. Снаряд пройшов крізь жіночу роздягальню і розбив скляний фасад будівлі. Фото: Микола Синельников/ niklife.com.ua

Війна забрала життя більше 70 спортсменів і тренерів

- Багато українських спортсменів під час міжнародних змагань намагаються привернути додаткову увагу світу до війни в Україні – виголошують антивоєнні заяви або принтують їх на своїй формі. А були прецеденти, коли нашим спортсменам забороняли виходити під час міжнародних змагань з антивоєнними гаслами?

- Дійсно, наші спортсмени часто висловлюють антивоєнні заклики за припинення війни. Формат таких заяв різний: і на п’єдесталах, і власне під час змагань, і в інтерв’ю. Це - їхня громадянська патріотична позиція, яку особисто я абсолютно підтримую.

Щодо інцидентів, про які ви запитуєте, мені не відомі факти, що за такі дії когось з наших спортсменів покарали. Всі прекрасно розуміють, що Україна - жертва агресії російської федерації.

Натомість мали місце інші резонансні ситуації. Україна на рівні Верховної Ради, нашого Комітету з питань молоді і спорту, профільного міністерства, НОК та національних федерацій зверталася до різних міжнародних інституцій із закликами не допускати російських і білоруських спортсменів до участі в міжнародних змаганнях. І не лише під прапорами рф, але і нейтральними прапорами. Близько 100 міжнародних федерацій ввели певні санкції проти російських та білоруських спортсменів: їх не допускають до участі в змаганнях, а змагання, які планували на території країни-агресора перенесли в інші країни. Але, на жаль, є прецеденти, коли за мовчазної згоди Міжнародного олімпійського комітету, міжнародних федерацій, російські та білоруські спортсмени пробиваються на деякі змагання у певних видах спорту.

- Україна якось реагує на це?

Наша мета – посилювати санкційний тиск. Представники країни-агресора мають відчувати на собі повну ізоляцію, у тому числі у спортивній сфері. Цей курс буде продовжуватись.

- Якщо підсумовувати, то які головні перемоги українських спортсменів за період повномасштабної війни?

- Головна перемога за ці місяці війни – перше місце України на Дефлімпійських іграх. Це найкращий результат за весь час незалежності. Мегапотужний виступ – 138 медалей в загальнокомандній скарбничці. Для розуміння: на другому місці – США з 55 медалями.

Але взагалі динаміка отриманих перемог воєнного періоду суттєво не відрізняється від довоєнних часів. Наші спортсмени і зараз демонструють хороші результати. Я кожного тижня підбиваю підсумки досягнень наших спортсменів, і повірте, там є про що розповідати.

- Чи є у вас інформація, скільки спортсменів взяли до рук зброю та пішли воювати?

- Їх сотні, але точної статистики наразі вам ніхто не скаже, якщо ми говоримо не лише про членів національних збірних.

На жаль, війна забрала життя більше 70 спортсменів і тренерів високого рівня. Більш детальну інформацію про кожного з цих спортсменів-героїв можна почитати на сайті «Янголи спорту».

На Дефлімпійських іграх Україна виборола 138 медалей. Для порівняння – у США 55 медалей. Фото: t.me/minmolodsport