Семен Семенченко: Люди, які були членами «страшної та жахливої ПВК», зараз на вагу золота
Колишнього командира батальйону «Донбас» та колишнього народного депутата Семена Семенченка Київський апеляційний суд випустив із СІЗО під домашній арешт. Переломити позицію прокуратури щодо арешту допоміг лист із Головного управління розвідки Міноборони, в якому йшлося про необхідність відправити людину з бойовим досвідом на фронт.
Семенченка звинувачують у створенні приватної військової компанії, яка заборонена в Україні. Що відбувається зі справою і чи він згоден перебувати вдома, Семен розповів в інтерв'ю «КП в Україні».
Рік тому вже звільняли
- Семене, ви повернулися додому того ж дня, коли суд виніс рішення про зміну запобіжного заходу? Які почуття?
- Так, я прийшов додому у вівторок, 21 червня. Відразу згадалося, як рік тому мене вже випускали, а за два тижні засунули назад у камеру. Відчуття зрозумілі – рідна дім, рідна сім'я, цим усе сказано.
Із побратимами пройшов Києвом. Майже все, як у мирний час. Але поки що спостерігаю за цим усім, як у комп'ютерній грі, тому що рік ув'язнення дається взнаки.
- Ви рвалися із СІЗО на фронт, а вам дали домашній арешт. Чи будете з цим миритися?
- Командир має не з дому керувати людьми, а бути безпосередньо на фронті, тим більше, що фронт зараз у тих місцях, які я звільняв із хлопцями у 2014-му. Це Лисичанськ, Бахмут... Попасну, на жаль, залишили.
Тому я дуже хотів би взяти участь у захисті цих міст. Я вірю, що скоро опинюся на фронті.
Особлива думка судді Сидорова
- Що відбувається із розглядом вашої справи?
- У Шевченківському районному суді процес у моїй справі триває вже 7 місяців, засідання весь час переносяться і ще навіть не оголошували обвинувальний акт. Хочу зазначити, один із суддів – Євген Сидоров – у травні висловив особливу думку, в якій наголосив, що немає ризиків мого перебування на волі, і він вважає, що мене утримують за ґратами безпідставно.
Це був один із аргументів, на підставі яких Київський апеляційний суд змінив запобіжний захід. Суддя Сидоров на початку війни на кілька тижнів пішов у тероборону Києва і сьорбнув лиха разом з іншими бійцями. Тому він інакше дивиться на сьогоднішній світ, аніж інші судді, які поїхали відпочивати.
- А чому переносяться суди і що плануєте робити?
- Суди переносяться тому, що 7 із 8 обвинувачених у справі вже воюють і не завжди можуть бути присутніми на засіданнях навіть дистанційно.
Щодо моїх дій, то сьогодні (розмова відбулася вранці 22 червня. – Ред.) знову буде засідання суду, я на нього з'явлюся і подаватиму клопотання про зміну запобіжного заходу, щоб отримати право виконати свій громадянський обов'язок і захищати країну.
- Семеро ваших друзів воюють у загоні, яким ви збиралися командувати?
- Ні, вони воюють у різних загонах, бо в унісон із обуреннями російських та білоруських пропагандистів мене не відпустили на початку березня із СІЗО. Одні воюють у піхотних військах, інші зараз переводяться у Сили спеціальних операцій.
Найцікавіше, що всі ці люди, які раніше були членами «страшної та жахливої приватної військової компанії», зараз цінуються на вагу золота. Вони інструктори, навчають воєнній справі людей, які вперше взяли в руки автомат.
Якби півтора роки тому не завели цю безглузду кримінальну справу, ми нормально працювали б і принесли більшу користь державі. Що казати, якщо на нашій базі, навколо якої здіймалося стільки шуму, зараз розташовуються і місцева самооборона, і збройні сили. Вони всі вдячні, що ми створили таку можливість.
Існують фантазії та існує реальність. Так ось реальність показала, що ті, хто був звинувачений, захищає батьківщину і навіть табір «злочинців» працює на державу.
Війна може дістатись у спадок дітям
- Зараз важко робити та складати прогнози. Але все ж таки, що ви думаєте про тривалість війни?
- Генерал Карл фон Клаузевіц говорив, що війна є продовженням політики – лише іншими засобами. Ми бачимо, що зараз є імперська політика Росії, і вона має свою мету. Є Україна, яка обстоює свою незалежність. Ми можемо багато сперечатися про мирне чи військове вирішення конфлікту, але населення прагне відстоювати незалежність і свою територію.
Цей конфлікт можна вирішити лише озброєним шляхом. Ми ж не погоджуємося здавати окуповані землі, визнавати російським Крим. Я сам народився на півострові, а потім мешкав у Донбасі. Тому я вважаю, що ця війна на роки. Тут радив би навіть думати про те, як готувати сьогоднішніх дітей до захисту батьківщини.
Я щиро бажаю, щоб нашим дітям не довелося брати в руки зброю, але ми розуміємо, що будемо господарями на своїй землі або рабами. Я поки що бачу, що війна однозначно триватиме понад рік.
– Ваша дружина не виїжджала з дітьми, коли Київ обстрілювали. Ви підтримували таке рішення?
- Моя дружина, і діти, і мама не злякалися. У перші тижні, місяці війни, коли наші танки стояли і чекали, буде захоплення чи ні, вони надавали волонтерську допомогу. Вони повелися так, як я очікував, і я ними пишаюся.
Можна багато думати про втрачений час у в'язниці, але тут є і свій позитив. Ти точно бачиш, хто є твої друзі і хто твої близькі. У собі відбувається переоцінка цінностей.
Сидів у спеціальному корпусі СІЗО
– А як ваші діти? Чи готові знову розлучитися з татом, якщо він піде на війну?
- Діти поки що не розуміють, що відбувається. Мене вже випускали, потім сказали «ой!» і знову посадили. Тож зараз сини питають: тату, а на скільки ти вийшов? Я пояснюю, що якщо тим, хто моєю справою займається, вистачить розуму зрозуміти, що від мене більше користі на фронті, ніж як піддослідний кролик у в'язниці, то вийшов надовго.
За рік мої сини підросли. Треба надолужувати те, що ми втратили, коли були позбавлені живого спілкування.
- До речі, які були умови утримання у СІЗО?
- Після арешту я 7 місяців сидів один в камері СІЗО СБУ. Потім оголосив голодування, і коли вже починав втрачати свідомість, мене перевели до СІЗО на Лук'янівці. Там немає одиночних камер, тому що це вважається катуванням. Я був у камері ще з однією людиною, стосунки склалися нормальні.
Сидів у корпусі, де свого часу сиділи Юрій Луценко, Андрій Антоненко. Це корпус, де утримуються фігуранти резонансних справ, камери підконтрольні. Замок відкривається лише у супроводі оперпрацівника. Прогулянки окремо від інших, усі зв'язки розглядаються дуже пильно.
Інша частина Лук'янівської в'язниці – це теж неволя, але десь наближена до гуртожитку.
Воюють не тільки обвинувачені, а й речові докази
- Якщо відпустять на війну, то судовий процес призупинять?
- Можливо, так, можливо, продовжать. Я повністю, як і мої побратими, впевнений у своїй правоті. Я прийшов сам, мене не затримували. Я не чинив злочини, а робив корисну справу, тому навіть з фронту виходитиму на відеоконференції, і нехай мене так судять.
Попереднє засідання у справі розпочалося у грудні, з кінця лютого хлопці теж виходять із фронту на відеоконференції. Щоправда, якщо це Сєвєродонецьк та обстріли, то засідання переноситься. Деякі люди опинилися в окупації і навіть звідти виходили на зв'язок.
Ми захищали країну не для того, щоб нас назвали карними злочинцями. І ми готові захищати себе у суді.
Є ще один цікавий момент. І легальну зброю, яку було вилучено у охоронних фірм, і ту зброю, яку нібито знайшли у нас, було видано прокуратурою збройним силам на початку війни.
- Тобто речові докази не зберігаються, а використовуються?
- Так, хочу додати, що зброя, яку нібито знайшли у нас, насправді була знайдена за кілометр від нашої бази. Є людина, яка показала, що закопувала її за вказівкою Семенченка. А більше нічого немає – ні відбитків пальців, нічого іншого. Та людина вже отримала умовний термін.
І ось навіть ця зброя воює. І обвинувачені воюють. Один я з незрозумілих причин не можу захищати Україну. Тому і був лист від ГУР, що людина потрібна на фронті, і припиняйте грати в ці ігри. Їх можна було виправдати політично під час миру, але зараз війна, і всі мають бути на своїх місцях.
Історія питання
Семена Семенченка взяли під арешт 26 березня 2021 року. Перед цим СБУ повідомила, що в Україні викрито незаконне воєнізоване збройне формування, яке представляє приватна військова компанія. Організаторами ПВК назвали Семена Семенченка та позаштатного агента НАБУ Євгена Шевченка.
За свідченнями СБУ, до компанії входило понад 150 осіб, які укладали контракти в країнах Близького Сходу і нібито постачали туди зброю.
Позиція підозрюваних полягала в тому, що вони просто давали роботу ветеранам АТО, а причетність до ПВК та зброї заперечували.
14 травня СБУ повідомила, що вручила Семенченку нову підозру – скоєння терористичного акту, а саме постріл із гранатомета до будівлі «112 каналу» влітку 2019 року.
14 липня Семенченка випустили із СІЗО під домашній арешт, а 26 липня знову відправили під арешт без права на заставу.
29 вересня СБУ випустила прес-реліз про те, що завершила розслідування у справі про ПВК та готує його для передачі до суду. У звинуваченні фігурують 9 людей, зокрема колишній народний депутат Семен Семенченко. Йому загрожувало до 8 років позбавлення волі з можливою конфіскацією. А якби в суді було доведено теракт, то до 12 років ув'язнення.
