Чому священики проти Стамбульської конвенції про захист жінок від насильства
Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроект про ратифікацію Стамбульської конвенції щодо запобігання насильству над жінками. Україна підписала конвенцію 2011-го, але документ так і не ратифікувала. Наразі парламент виправив цю помилку.
1. Що це за конвенція?
Цей міжнародний договір Ради Європи передбачає криміналізацію насильства щодо жінок, домашнього насильства, переслідування, примусових шлюбів та абортів, стерилізації, а також захист постраждалих, можливості правоохоронних органів реагувати на різні форми насильства й інші заходи з його запобігання або покарання.
Це перший подібний документ, який юридично зобов'язує створити правову базу для боротьби з насильством щодо жінок.
2. Навіщо вона потрібна?
Ратифікація Стамбульської конвенції дозволить експертам Ради Європи контролювати, як Україна виконує взяті на себе зобов'язання. У свою чергу Україна зможе вимагати посилення відповідальності для кривдників українських громадянок за кордоном, а також притягнення до відповідальності кривдників-українців, які ховаються за кордоном.
3. Хто і чому проти ухвалення?
Проти ратифікації Стамбульської конвенції виступають релігійні громади. Так, наприклад, Рада церков уже встигла закликати український уряд не ратифікувати угоду. Політичні діячі, які орієнтуються своїх виборців з релігійних громад, теж часто виступають проти.
Вся проблема полягає у терміні "гендер", який використовується у конвенції. Релігійні громади побоюються, що ратифікація зможе змусити внести до переліку статей, крім жіночої та чоловічої, ще одну. А це у свою чергу може призвести до ескалації напруженості та розколу українського суспільства й до руйнування традиційної української родини. Стамбульська конвенція вимагає легалізації одностатевих шлюбів та встановлює нові підходи до визначення гендерної ідентичності. Автори документа і самі визнають, що основна увага в ньому приділяється руйнуванню забобонів та стереотипів.
Є інформація, що вимога ратифікації Стамбульської конвенції непублічно озвучувалась деякими державами-членами ЄС як передумова для затвердження Україні статусу кандидата на членство у Євросоюзі.
4. Як карають наразі?
Домашнє насильство в Україні підпадає як під адміністративне, так і під кримінальне законодавство:
- За перший випадок домашнього насильства передбачено адміністративне покарання: штраф (170–340 грн), 30–40 годин виправних робіт або до тижня в ізоляторі.
- Повторне вчинення домашнього насильства протягом року карається трохи жорсткіше: штраф (340-680 грн.), 40-60 годин виправних робіт або 15 діб в ізоляторі.
- До кримінальної відповідальності можуть притягнути, якщо кривдник не зупинився після двох адміністративних стягнень і знову потрапив у поле зору поліції. Тоді порушникові загрожують громадські роботи від 150 до 240 годин, арешт до 6 місяців або обмеження волі терміном до п'яти років чи позбавлення волі терміном до двох років.
Прихильники конвенції вважають, що в українському законодавстві є невідповідності, які в ідеалі мала б «підтягнути» конвенція. На їхню думку, всі випадки насильства проти жінок мають розглядатись виключно кримінальним законодавством.
5. Скільки країн її прийняли?
Документ підписали 46 країн та Євросоюз. Проте ще 10 із них не ратифікували цю угоду.
Стамбульську конвенцію не ратифікували шість членів Євросоюзу: Болгарія, Угорщина, Чехія, Латвія, Литва та Словаччина. Кроки виходу з Конвенції зробила Польща, мотивуючи свої дії спробами ЛГБТ-спільноти нав'язати всьому суспільству свої уявлення про гендер.
У березні 2021 року Туреччина вийшла з Конвенції Ради Європи про запобігання та протидію насильству проти жінок та домашньому насильству.
Ще однією країною, яка підписала, але не ратифікувала Стамбульську конвенцію, є Російська Федерація. У цій країні у 2017 році було декриміналізовано домашнє насильство, а основним аргументом проти підписання Конвенції Росія декларує її несумісність із існуючими в країні нормами традиційної моралі та основами державної сімейної політики.
Думка експерта
Анна Саєнко, юрист у галузі гендерних відносин:
Оскільки ми прагнемо до ЄС, для нас дуже потрібна ратифікація цієї конвенції. З другого разу це вдалося. Це рамковий документ, і тепер під нього треба підганяти національне законодавство. Стамбульська конференція ширша. Наприклад, у ній є таке поняття, як «переслідування» у стосунках, чого немає у нашому законодавстві. А тепер якщо хтось когось переслідуватиме, то це буде покарано законом. Загалом цей документ спрямований на покращення ситуації боротьби з насильством щодо жінок.
Міжнародна угода про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнього насильства в сім'ї. Вперше була підписана у 2011 році, у Стамбулі (Туреччина). Свої підписи поставили 46 країн та Європейський Союз.
Конвенція набула чинності у 2014 році.
Цікаво, що Туреччина першою ратифікувала цю конвенцію у 2012 році та першою ж вийшла з неї.
