22 грудня
Завантажити ще

Право вбити і бути вбитим: що потрібно знати про закони воєнного часу

Право вбити і бути вбитим: що потрібно знати про закони воєнного часу
Фото: Олексій Фурман/Getty Images

За законом воєнного часу... Ця фраза, знайома більшості з фільмів, сьогодні набула реального сенсу. У країні йде війна, обсяг прав, якими нас наділила Конституція, багато в чому звужений. Ми вивчили, що таке комендантська година, і не виходимо з дому без документів.

Що ще потрібно знати із законів воєнного часу, «КП» в Україні» допомагає розібратися керуючий партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.

Дев'ять діб замість трьох

Ростислав Кравець Фото: facebook.com/rkravets

Ростислав Кравець Фото: facebook.com/rkravets

З 1 травня набули чинності поправки до Кримінально-процесуального кодексу, які визначають особливості кримінального провадження в умовах воєнного часу. Найістотніша – це надання правоохоронним органам права позбавляти громадян свободи без рішення суду на 216 годин, тобто 9 діб. До війни діяла норма 72 години – 3 доби.

– Утримувати затриманого можуть у ізоляторі тимчасового тримання, у приміщенні військових комендатур, навіть помістити у СІЗО, якщо немає іншого пристосованого приміщення, – каже Ростислав Кравець.

Юрист вказує на випадки, коли протягом 216 годин затриманим відмовляли у допомозі адвоката, хоча продиктовані військовим становищем зміни до КПК конституційного права громадян на захист не скасовували.

Термін адміністративного затримання – за підозрою у хуліганстві або для встановлення особи – при цьому не змінився і, як і раніше, становить 3 години.

Прокурор у ролі судді

Тими самими поправками до Кримінально-процесуального кодексу розширено повноваження прокурора. Якщо слідчий суддя з якоїсь причини не може виконувати своїх функцій, то вони делегуються керівнику органу прокуратури, яка здійснює нагляд за слідством.

У суді представники прокуратури зазвичай запитують найсуворіший запобіжний захід. Це означає, що у військовий час більше шансів отримати реальний, а не домашній арешт.

Норма, очевидно, розрахована на зону бойових дій, де можуть працювати суди, але закон діє по всій території України. Прокурори отримують право санкціонувати обшук, стеження, прослуховування, обирати запобіжний захід.

- Згодом прокурор все одно має узгодити свої дії із суддею, але взяти під варту терміном до 30 діб він може, - зазначає адвокат.

Варто нагадати, що в суді представники прокуратури зазвичай запитують найсуворіший запобіжний захід. Це означає, що у воєнний час більше шансів отримати реальний, а не домашній арешт чи особисте зобов'язання.

Також керівнику прокуратури надано право продовжувати термін утримання під вартою, якщо колишній закінчився і немає можливості звернутися до суду.

Обшук без понятих

У нічний час закон воєнного часу дозволяє проводити обшуки без понятих. За умови, що залучені до цього правоохоронці будуть безперервно фіксувати свої дії.

Також дозволяється фіксувати за допомогою доступних технічних засобів показання підозрюваного, свідка, потерпілого.

Адвокат Кравець звертає увагу, що доступним засобом може стати диктофон у смартфоні. Раніше таких доказів суд не приймав, тепер вони легалізовані.

Огляд та догляд

Аксіома воєнного часу – це наявність документів, що засвідчують особу. Людину без паспорта або програми «Дія» у телефоні мають право затримати на три години, щоб з'ясувати, що вона за «фрукт».

Також воєнний стан припускає, що людину, яка веде себе підозріло, можуть обшукати.

– Формально це порушення, має бути проведений поверховий огляд, але з урахуванням воєнного часу на обшуки заплющують очі, – звертає увагу адвокат. – Особа, яка порушила режим комендантської години, можуть затримати не на три години для встановлення особи, а до ранку, щоб людина не переміщалася містом, наражаючи себе або когось на іншу небезпеку.

Порушника комендантської години можуть затримати не на три години для встановлення особи, а до ранку.

Відчуження майна

Порядки воєнного часу дозволяють відчужувати комунальне та особисте майно громадян. У спеціальному законі немає переліку майна, яке було б захищене від відчуження. Теоретично це можуть бути і носільні речі, предмети побуту. Проте адвокат звертає увагу, що при відчуженні майна має бути складено спеціальний акт та проведено оцінку для подальшої компенсації. А також вказано аргументацію.

– Наприклад, у людини можуть взяти «Лексус» для евакуації дітей. Але не заради того, щоб цим авто катався військовий начальник.

Все, що може вилучатися без спеціального рішення військової адміністрації, без акту та без оцінки, - це не відчуження, а мародерство.

Дозволяється стріляти

Найвоєнніший, найсправедливіший і водночас найнебезпечніший закон нашого часу. З 9 березня кожен українець, а також іноземець, який законно перебуває в нашій країні, отримав право застосовувати проти окупантів вогнепальну та іншу зброю нарівні з військовими.

Якщо до вас наближаються люди зі зброєю, не потрібно робити різких рухів, намагатися бігти або вступати в перепалку. Потрібно підняти руки і виконувати всі вимоги.

Це справедливо, тому що у нас війна. Але небезпечно, тому що не виключено помилок. У зоні, де ведуться бойові дії, будь-якого незнайомця можна вважати російським солдатом або учасником ДРГ. «КП в Україні» розповідала, як на Житомирщині жертвою такої надмірної пильності стала12-річна дитина.

- Право стріляти є у кожного, але треба пам'ятати, що кожен випадок, якщо сталася помилка, розслідуватиметься, вивчатиметься обставини. За неадекватну поведінку загрожує максимальний термін – аж до довічного ув'язнення, – каже Ростислав Кравець.

Адвокат нагадує, що і військові, представники тероборони не повноважні куляти по будь-кому, хто їм не сподобався чи здався підозрілим.

- Зброя застосовується виключно відповідно до військового статуту, є правила, яких необхідно дотримуватись.

Але... воєнний час. Тому, якщо до вас наближаються люди зі зброєю, не потрібно робити різких рухів, намагатися бігти або вступати в суперечку. Потрібно підняти руки та виконувати всі вимоги.

У ТЕМУ

До питань праці: один вихідний або квиток на вихід

Військовий час вніс свої корективи та до законів про організацію праці. Тепер вони диктують таке:

  • Тривалість робочого часу може становити до 60 годин на тиждень. Тобто людина отримує один вихідний і не обов'язково у суботу чи неділю. Того дня, який вкаже роботодавець.
  • Скорочувати (звільняти) працівників або змінювати зарплату можна без попередження про це протягом двох місяців.
  • Роботодавець може призупинити трудовий договір, якщо не може виплачувати зарплату. Стаж  не переривається.
  • Роботодавець не несе відповідальності за невиплату заробітної плати, якщо може довести, що причиною затримки стали бойові дії. Але має компенсувати заборгованість після їх припинення.
  • Роботодавець отримує право звільняти працівників, які перебувають на лікарняному або у відпустці. Виняток становить лікарняний у зв'язку з вагітністю або доглядом за дитиною.
  • Без згоди людини його можна перевести на роботу, пов'язану із ліквідацією наслідків бойових дій.
  • Працівник отримує право звільнитися через перебування в зоні бойових дій. Проте такого права позбавлено людей, залучених до суспільно корисних робіт чи робіт на об'єктах критичної інфраструктури.