Є така відома фраза – «Поки говорять дипломати, гармати мовчать». Але війна в Україні порушила цю традицію. Москва заявила, що на час переговорів не має наміру робити паузу у воєнних діях. Про те, чому так відбувається, звідки у росіян така ненависть до українців і чи потрібно вести переговори з військовим злочинцем, «КП в Україні» говорила з першим послом України в Росії Володимиром Крижанівським.
- Наразі опитування в Росії показують 80-відсоткову підтримку Путіна населенням. Ви були послом у Росії на початку 90-х. Чи можете пояснити, звідки з'явилася така статистика?
- Росіяни ще після розпаду СРСР вважали, що мають право вчити українців, як їм жити і як будувати своє майбутнє. Вони хотіли, щоб ми будували Україну, як саме вони це розуміють і як хочуть. Одвічний комплекс старшого брата, який культивувався ще в СРСР. І тут раптом із нашого боку – жодного визнання цієї переваги росіян. Ми розуміли, що будувати Україну по-російськи неможливо. Ми – країна європейського походження, Росія – азіатського у найгіршому розумінні цього слова.
І згодом це протиріччя лише зростало. Чим більше вони тиснули, тим більше ми чинили опір. І врешті-решт незадоволений комплекс старшого брата переріс у ненависть до українців. Яку, до того ж, багаторазово підкріплювала та посилювала кремлівська антиукраїнська пропаганда.
- Багато хто у світі називає Володимира Путіна військовим злочинцем. Як із таким можна вести переговори?
- Гинуть наші люди, і війну наразі може зупинити лише він. Тому потрібно намагатись вести з ним переговори. Інша річ, що при цьому не мають постраждати національні інтереси країни. Не можна йти на компроміси, які їм суперечать.
- Росія нині захопила частину нашого півдня. Хоче створити там нові псевдореспубліки. Це свідчить про те, що вона не збирається йти звідти. Як їх змусити зробити це?
– З Києвом у Путіна нічого не вийшло. Але йому до 9 травня треба показати бодай якусь перемогу. І найоптимальнішим для них є захоплення території Донецької та Луганської областей плюс коридор до Криму. Тут багато залежить від наших військових, як вони зможуть протистояти ворогові, наскільки вони будуть успішними, настільки більше буде потім козирів у наших дипломатів на переговорах.
Ну і, звісно, мають працювати західні санкції, які також повинні змусити росіян залишити окуповані території.
- Кажуть, коли говорять дипломати, гармати – мовчать. Але Москва не хоче припиняти військові дії на час переговорів. У чому сенс такої тактики?
- Вони стверджують, що Україна нібито не дотримується жодних домовленостей. Але це абсолютно фейкова заява. Насправді під час переговорів самі росіяни проводять перегрупування своїх сил для подальшого наступу.
- Росія постійно висуває дедалі нові вимоги. А наразі й взагалі перервала переговори. Чому Москва так не зацікавлена у компромісі на переговорах?
- Тому що у них різні воєнні та дипломатичні цілі. Насправді вони хочуть захопити якнайбільше української території, а коли це не вдається, то їхні дипломати кажуть, що відведення військ від Києва та Чернігова – це жест доброї волі.
Тобто російська дипломатія – це похідна успіхів російської армії. Вдається щось захопити - росіяни послабляють перемовини, ні – знову повертаються до них.
- Днями канцлер Австрії Карл Нехаммер відвідав Москву та спілкувався з Володимиром Путіним щодо війни в Україні. Після цього він заявив, що у нього "немає оптимістичного враження". Поділяєте його думку?
- Я думаю, що канцлер Австрії говорив не так про війну, як про самого Путіна. Він зрозумів, що це неадекватна людина, одержима ідеєю фікс – захопленням України. І що він пішов у цьому питанні ва-банк. Який до того ж веде війну абсолютно забороненими у цивілізованому світі методами.
- Скільки ще може тривати війна?
- Росіяни протягом найближчих кількох тижнів намагатимуться захопити повністю Донбас і закріпитися у коридорі від Маріуполя до Криму. І тут все залежатиме від наших військових та допомоги західних партнерів. Якщо нам вдасться зірвати цей задум, то це дасть надію на відновлення переговорів та вигідну для України угоду щодо них.
Володимир Крижанівський. З 1991-го по 1994-й – перший Надзвичайний та Повноважний посол України в Росії. Було обрано народним депутатом України 1-го скликання. Входив до лав опозиційного об'єднання "Народна Рада", фракція "Нова Україна". У парламенті очолював підкомісію з прав людини.
2012 року став членом Конституційної асамблеї, яку очолив Леонід Кравчук. Вийшов зі складу асамблеї на знак протесту проти силового розгону Майдану у 2013 році. Зараз в. о. голови Асоціації народних депутатів