В Україні розпочинається посівна. Цього року її терміни трохи зрушили – через холодну погоду. Звичайно, не скрізь комбайни виїхали у поля – у деяких областях місцями це неможливо зробити через бойові дії.
Великі холдинги та маленькі ФОП намагаються вчасно посіяти пшеницю, овочі та зелень. Чи війна зжере врожай у конкретній теплиці – ще невідомо, але нічого не посіяти – це відібрати у самого себе надію, вважають підприємці.
У передмісті Харкова, які потворна війна не встигла розтоптати кирзовим чоботом, люди намагаються жити колишнім життям – наскільки це можливо. Якщо ще місяць тому мало хто вірив у те, що цього року навіть вдасться розпочати городній сезон, то до кінця холодного березня почали планувати посівний календар.
Єдине, що змінилося в районах Харківської області, де ситуація дозволяє працювати в полі чи городі – люди поки що не будують великих надій на врожай та планів на його реалізацію.
- Що буде завтра – ніхто не знає. Але ми сіємо – навіть квіти, – кажуть мешканці області.
Цей необов'язковий під час війни товар, незважаючи на бойові дії, йде непогано. Звичайно, не так, як у мирний час – наприклад, квіти, вирощені під 8 березня, не пішли у всіх підприємців. Дехто продає їх досі. Але потроху вони розходяться.
– Не скажу, що за квітами стоять черги, але люди беруть, – розповідає «КП» в Україні» підприємниця з Харкова Ольга Рубанська.
Ольга Рубанська займається продажем насіння, чоловік – вирощуванням. Возять товар на оптовий ринок у Харкові. Саме господарство – у Полтавській області. За ним наглядає син.
У Полтавській області тихо – із працівниками у сезон проблем бути не повинно. Хоча самій Ользі рук уже не вистачає.
- Роботи багато. У мене багато клієнтів уже посіяли квіти на розсаду. Щоправда, я не знаю, чи будуть вони продаватися чи ні, - розмірковує Ольга Рубанська. - Я живу у передмісті – зараз люди виїжджають, і все ще продаються квіти, які планували реалізувати на 8 березня… Але у моєї сестри, наприклад, пішли усі квіти ще на свято. Було небагато – тисяча.
У передмісті Харкова кипить робота. Люди, незважаючи на війну, наполегливо збивають ще промерзлий ґрунт мотиками і сіють усі – моркву, цибулю, буряк, томати.
- Війна колись скінчиться - всьому приходить кінець, - не відриваючись від роботи, переконують сусідів і люди. - До літа, може, й скінчиться. А у нас будуть свіжі овочі на стіл. Не сидіти ж склавши руки.
На приміських ділянках вже зеленіють сходи салату та зелені. Люди намагаються жити, як жили до війни, і сіють ті ж самі томати, буряк, моркву, зелень і салати.
- Терміни посіву війна не зриває - все зробили вчасно, - зазначають харківські підприємці, які займаються овочами. - У цьому плані війна ніяк не вплинула, справи йдуть більш-менш. Але дуже ранньої продукції буде небагато. Решта – залежить, чи будуть нас бомбити чи ні. Чи дочекаємось урожаю - час покаже.
Звичайно, городні роботи активно йдуть лише там, де це можливо.
Жителям північних районів області складніше. Тут підприємці та звичайні дачники зло поглядають у далечінь і прислухаються – прилетить чи не прилетить сьогодні в їхню любовно засаджену та доглянуту теплицю.
Зізнаються – сіють на свій страх і ризик, не будуючи великих планів на врожай та виручку від нього.
- Дзвонить із північного боку клієнтка – у теплицю потрапив снаряд. Все накрилося, – зітхає Ольга Рубанська. – Ну що тут сказати... Нічого не будуть пересівати – зараз теплицю не відремонтуєш, це вже все… Щось залишиться, але це буде вже не те.
Будувати зараз прогнози щодо того, що на нас чекає на прилавках навесні та влітку, підприємці не ризикують. Люди живуть одним днем і розуміють, що у Харкові та області, як і у низці інших регіонів, успіх чи провал сезону залежить не лише і не стільки від них.
– Неможливо спрогнозувати, – вкотре відмахується від нашого наполегливого питання про очікування підприємців від сезону Ольга. - Ось не залетить снаряд у теплицю – буде, залетить – не буде. Але люди сіють, висаджують розсаду. Ті ж квіти – і по 50 тисяч, і по 100 тисяч.
Судячи з обсягів, на які навряд чи вплинула війна в тих районах, де не йдуть активні бойові дії, підприємці мають надію реалізувати таку кількість товару в нинішніх умовах. Про дефіцит овочів чи зелені не говорять – якщо на одержання врожаю безпосередньо не вплине війна, брак не має бути.