21 листопада
Завантажити ще

Розвінчуємо міф: чи можна притягнути Росію до відповідальності за військові звірства в Україні?

Розвінчуємо міф: чи можна притягнути Росію до відповідальності за військові звірства в Україні?
Фото: Facebook.com ДСНС України

Війна, яку Росія за наказом Володимира Путіна розпочала 24 лютого проти України, вражає своєю жорстокістю, цинізмом та порушенням міжнародних гуманітарних зобов'язань. Російська армія холоднокровно обстрілює житлові квартали, мирне населення, «гуманітарні» коридори, медиків, журналістів, пологові будинки, дитячі садки та церкви….

«КП" в Україні» вже писала, що російські війська порушили щонайменше 7 загальносвітових правил ведення війни. Чи відповість Володимир Путін та «виконавці» його кривавих наказів за військові злочини в Україні?

Декілька днів поспіль у соціальних мережах шириться меседж, що Росія може уникнути покарання від Гаазького трибуналу, оскільки… у 2019 році вийшла з Конвенції із захисту цивільного населення під час міжнародних збройних конфліктів, а у 2016 році –  з договору про Міжнародний кримінальний суд, який розслідує злочини під час воєнних дій. Чи так це?

Вердикт буде, але дістати злочинців – складно

Почнемо з того, що у 2019-му Росія не виходила із четвертої Женевської конвенції. Вона лише заявила про те, що не визнає статті додаткового протоколу до цієї конвенції про визнання юрисдикції спеціальної комісії ООН виконувати роль судового органу, який розбирає порушення. А ось підпис під Римським статутом у 2016-му справді відкликала.

– Росію почали звинувачувати у багатьох порушеннях міжнародного гуманітарного права. Це і події в Криму, на Донбасі, сирійський слід… І рішення Росії «відписатися» від деяких положень міжнародного гуманітарного права – спроба самим собі навіяти, що їм не загрожує жодна відповідальність за військові злочини на територіях інших держав, хоча це не так, - пояснює експерт-міжнародник Ілля Куса. Зазначимо, що денонсація деяких положень Женевської конвенції супроводжувалась щедрою брехнею російської пропаганди. У Кремлі пояснювали, що пішли на такий крок, оскільки засумнівалися в об'єктивності та неупередженості міжнародного кримінального суду.

Якщо вийти за рамки російської пропагандистської "бульбашки", то невизнання РФ статті окремого протоколу до Женевської конвенції на практиці нічого не означає. Росію можна судити за всі військові злочини, скоєні в Україні з 2014 року.

– Росія не зможе уникнути покарання у Гаазі за свої військові злочини в Україні, – каже експерт-міжнародник Тарас Чорновіл. – У 2019 році Росія не вийшла із четвертої Женевської конвенції. Зобов'язання вести війну без використання забороненої зброї та заподіяння шкоди цивільному населенню є чинним. Путін лише вивів країну з-під дії одного з протоколів цієї Конвенції. Насправді це означає, що Росія не визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду ООН. Тобто якщо буде рішення Гаазького суду видати військових злочинців, які ховаються на території Росії, або доставити їх до Гааги на судовий процес, то РФ проігнорує це рішення, сказавши, що вони не зобов'язані це робити. Але навіть якби Росія не вийшла з цього Протоколу, чи є впевненість, що вони видали б своїх військових злочинців, насамперед – Путіна і Шойгу? Звичайно ж ні.

Але, за словами експерта, щойно військові злочинці захочуть перетнути кордон Росії, їх одразу ж можуть заарештувати на території більш ніж 200 держав, які визнають юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. До речі, цікавий момент – на території України таке затримання неможливе, оскільки Верховна Рада не ратифікувала Римський статут.

- Рішення Росії від 2016 року відкликати свій підпис під підписанням Римського статуту також означає, що вони не визнають юрисдикції Міжнародного кримінального суду. Але повторюся, це зовсім не означає, що у Гаазі не можуть судити російських військових злочинців. Можуть і будуть, – зазначає Тарас Чорновіл.

Берегти полонених, щоб самим не потрапити до Гааги

Дивлячись на ті жахіття, які російські війська творять в Україні, у багатьох виникає питання: чому ми маємо лояльно ставитися до російських солдатів, які потрапляють до нас у полон? Чому вони вбивають, знищують наші міста, будинки, а ми маємо їх лікувати, годувати, одягати? Чому б не згадати принципи «Око за око, зуб за зуб»? Відповідь проста: Україна шанує міжнародне гуманітарне право! У Третій Женевській конвенції сказано, що необхідно дотримуватися прав військовополонених у ході війни. У статті 13 цього міжнародного документа сказано:

«З військовополоненими слід завжди поводитися гуманно. Будь-який незаконний акт або бездіяльність з боку держави, що тримає в полоні, які призводять до смерті військовополоненого, що перебуває в її владі, або ставить здоров'я військовополоненого під серйозну загрозу, забороняються і розглядатимуться як серйозні порушення цієї Конвенції. Зокрема, жоден військовополонений не може бути підданий фізичному насильству або науковому, або медичному досвіду будь-якого характеру, який не виправдовується міркуваннями лікування військовополоненого та його інтересами. Військовополонені повинні завжди користуватися захистом, особливо від будь-яких актів насильства чи залякування, від образ і цікавості натовпу».

- Порушення норм Женевських конвенцій може бути розцінено як воєнний злочин. Тобто якщо Україна вирішить негуманно ставитися до військовополонених російської армії, то ризикує виявитися відповідачем у Гаазі або отримати жорстку відповідь та покарання від окремих країн, які засуджують порушення норм міжнародного гуманітарного права, - пояснює Ілля Куса.

При цьому експерт зазначає, що не всі полонені можуть вважатися військовополоненими. Найманці з інших країн під дії Женевської конвенції не підпадають.

- Якщо на боці Росії воюватимуть найманці з тієї ж Сирії та Лівії (є інформація, що Росія відкрила в цих країнах 14 центрів вербування. - Прим. авт.) і вони потраплять у полон, то на них положення Третьої Женевської конвенції не поширюються. Але водночас ніхто не скасовував загальноприйняті правила гуманності до кожної людини, - каже Ілля Куса.

Україна до російських військовополонених ставиться добре, про що вони самі кажуть на прес-конференціях.