Знайомі загиблого Юрія Приліпка: Він мріяв, щоб Гостомель став містом, і це здійснилося після його смерті
На сайті Верховної Ради повідомили, що загарбники вбили голову Гостомельської громади Юрія Ілліча Приліпка. До останньої хвилини він був у охопленому боями місті, роздавав людям ліки та їжу.
Разом із Приліпком загинули волонтери Руслан Карпенко та Іван Зоря.
Вірив у справу, яку розпочав
Зв'язків із Гостомелем, як і з прилеглими містами, немає. Звуки вибухів та канонади, які доносяться до Києва, свідчать, що бої продовжуються.
– Ми отримуємо інформацію, наскільки це можливо, з інтернету, – розповіла «КП" в Україні» заступник голови облдержадміністрації Київської області Тетяна Семенова. – Звістка про загибель Юрія Приліпка стала страшним ударом. Я його добре знала. Юрій Ілліч не був публічною людиною, не прагнув рекламувати свою діяльність, але неймовірно багато робив для свого рідного краю.
Тетяна Семенова каже, що у Юрія Приліпка були мрія і конкретна мета - зробити Гостомель містом обласного значення.
- Коли він до нас приїжджав, то завжди доводив, яка це користь буде для області. Спокійний, розважливий, не схильний до панічних рішень, він завжди вірив у справу, яку розпочав. І те, що Юрій Ілліч залишався на своєму посту у рідному Гостомелі до кінця, це так для нього природно. Він вірив у перемогу, але ось до неї не дожив.
Останні пости Юрія Приліпка у Фейсбуці, як ніщо інше, свідчать, що він намагався прикрити собою людей, які не змогли виїхати та залишилися. Ось він повідомляє, що прибула допомога - продукти, ліки, та вказує свої особисті телефони. Ось радіє, що до Горенки привезли генератори: «Роздаємо!»
– Боляче бачити, а наразі ми й бачити не можемо, тільки думати, що росіяни зробили з Гостомелем, – каже мешканка Києва Ірина Раздол. – Ми через нього багато років їздили на дачу. Так ось на власні очі бачили, як із типового навколостоличного селища Гостомель перетворюється на справжнє місто – гарне та зручне для життя.
Не сховався, не ухилився
Тепер мрія Юрія Приліпка здійснилася. Гостомель став містом, і не просто містом – містом-героєм. Разом такими великими містами, як Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон, як Волноваха, що пізнала все горе війни.
У Гостомелі та навколишніх селах Юрія Приліпка найчастіше називали Іллічем. І друзі, і вороги. Просто, по-народному – як сусіда, з яким буває то мир, то сварка. Тетяна Сергєєва каже, що у Приліпка була своя опозиція. Але на те й політик, щоб тримати свій бік, не борсаючись між нашими та вашими.
На сайті Гостомельської громади Прилипкові не приписують лаври святого чи праведника. Проте кажуть, що ані жадібним, ані пихатим він ніколи не був. Найголовніше, що у тяжку хвилину не відштовхне, не повернеться спиною. Ось і зараз не сховався, не ухилився, не пішов пересиджувати в підвал. На гуманітарний коридор надії вже не було, а довірені йому люди опинилися на межі загибелі без їжі, ліків та води.
У Гостомелі не запрошують на похорон свого старости. Просто просять згадати та помолитися.
Життєвий шлях
Юрій Приліпко народився у Гостомелі у 1960 році в родині робітників. Після 8-го класу школи вступив до технікуму за спеціальністю «механізатор меліоративних робіт». Військову службу проходив у складі радянських військ у Німеччині.
Трудовий шлях розпочав водієм автобази. У 90-х роках зайнявся підприємництвом.
Протягом трьох останніх скликань був депутатом Ірпінської міськради. Селищним головою його Гостомелю обрано у 2015 році.
Нагороджений золотим хрестом «Георгія Побідоносця» УПЦ Київського патріархату, має багато подяк, грамот та дипломів від державних органів, громадських організацій за меценатство у розвитку культури, освіти, медицини та спорту.
Разом із дружиною виростив сина та двох дочок.
