Стратегія держбезпеки від президента та СБУ: навіщо це потрібно
Указом президента введено в дію Стратегію забезпечення державної безпеки, яку було схвалено на засіданні РНБО 30 грудня минулого року. Стратегія розроблена Службою безпеки України та стосується досить широкого кола питань. Про що говорить цей документ і яка практична цінність таких стратегій, дізнавалася «КП в Україні».
Зовнішні та внутрішні загрози
Стратегія складається з чотирьох розділів, один із яких присвячений загрозам державної безпеки. Головною з таких названо гібридну війну, яку веде проти України Росія, і політичні, економічні, інформаційно-психологічні та інші засоби дестабілізації, що застосовуються при цьому.
- У переліку зовнішніх небезпек також названо розвідувально-підривну діяльність, яку ведуть спецслужби «окремих іноземних держав», роздмухуючи сепаратистські настрої з використанням організованих злочинних угруповань та корумпованих чиновників. Постійне прагнення підривників отримати доступ до державної таємниці, спроби вплинути на рішення органів державної, місцевої влади тощо.
- Слід зазначити, що у документі окреслено і внутрішні проблеми, які послаблюють нашу безпеку. Це недостатня ефективність державних органів, непослідовність та незавершеність реформ у силових структурах, проріхи в організаційних та кадрових механізмах.
- У стратегії зазначено, що обмеженість України у фінансових ресурсах ускладнює забезпечення потрібних обсягів виробництва та закупівлі сучасної зброї, а низький рівень добробуту населення знижує довіру до держави, провокує соціальну агресію, чим користуються деструктивні сили.
- Окремим пунктом згадані олігархічні кола, які встановили контроль над стратегічними підприємствами та галузями, зокрема через вплив на державні інституції.
Стратегія, що набула чинності, не має термінів дії. Прогнози авторів такі, що викладені загрози державній безпеці залишаться актуальними як мінімум у середньостроковій перспективі.
Посилення контррозвідки та охорони кордонів
Цілі та напрями державної політики у сфері забезпечення безпеки мають більш загальний характер. Йдеться про вдосконалення національного законодавства та гармонізацію його із законодавством Євросоюзу та документами НАТО.
Поставлено завдання розвивати державно-приватне партнерство у системі безпеки, посилити охорону держтаємниці, приєднуватися до міжнародних програм співпраці. Окремий акцент зроблено на посиленні контррозвідувальної діяльності у всіх сферах життя країни, включаючи судочинство та органи правопорядку.
З окремих пунктів можна зробити висновок, що взято курс на посилення охорони органів державної влади та посадових осіб, що буде посилено прикордонну службу.
Реалізація стратегії передбачає підготовку нових законодавчих та нормативно-правових актів, які дозволять конкретизувати повноваження суб'єктів забезпечення держбезпеки, удосконалити механізми боротьби з тероризмом та вирішити низку інших завдань.
У шестимісячний термін СБУ в співпраці з іншими силовими структурами має затвердити план заходів, де буде поставлено конкретні завдання, названо виконавців та індикатори досягнення цілей.
План набуде чинності після затвердження Кабміном. Про його виконання КМУ та СБУ зобов'язали щорічно звітувати перед Радою національної безпеки та оборони.
Тому що записано
Минулого року Володимир Зеленський уже ввів у дію низку стратегій щодо питань безпеки. Йшлося про військову, економічну, біологічну та кібербезпеку. Усі документи написані в одному стилі та здаються декларативними. Не зрозуміло, навіщо вони потрібні. Тому що курс на «-ати» – посилювати, покращувати, зміцнювати, розвивати, підтримувати – має постійно бути присутнім у житті країни. Не буває державних завдань «завтра роби гірше, ніж учора».
То звідки таке захоплення стратегіями?
- За моїми даними, в Офісі президента дещо змінився підхід до планування. З'явилося те, що у міжнародному менеджменті називають логічною матрицею. Йде жорсткий стратегічний пріоритет щодо конкретного завдання, призначаються виконавець, терміни, індикатори. Коли чітко визначено курс, яким треба рухатися, будь-яка система стає більш керованою, - каже експерт Інституту майбутнього Ігор Попов.
Політолог пояснює також практичне значення стратегій та пафос, з яким вони приймаються:
– Якщо в офіційний стратегічний документ записати, що відсутність власного заводу з виробництва патронів є проблемою для України, то Міноборони сміливо може закладати рядок щодо фінансування будівництва підприємства у проект бюджету. Дискусія, чому військовий завод, а не завод із виробництва вакцин, відпаде. Тому що ось – записано у стратегії, яка введена в дію указом президента!
Щоб пнути бюрократа
Наш співрозмовник зазначає, що такі стратегії важливі не тільки для планування, а й для бюрократії. Тому що наші держслужбовці працюють згідно з нормативними документами. Коли виникає навіть дуже хороша ідея, порушується питання: а де написано, що це треба робити? І змусити апарат працювати у новому напрямку дуже важко. Якщо є затверджена на державному рівні стратегія, пишеться розпорядження: на виконання такого пункту… І механізм запускається.
- Якщо у стратегії написати, що крім інтеграції в НАТО ми розглядаємо укладення інших оборонних союзів, МЗС під час переговорів умовно з Польщею чи Туреччиною може висувати пропозицію щодо створення регіонального блоку. І коли якісь політики почнуть ставити ініціативу під сумнів, запитувати, чому так, а не так, можна вказати на стратегію: написано, що треба розвивати партнерство. Стратегія – це рамковий документ, під неї можна писати законопроекти, розробляти цільові програми та отримувати фінансування.
Експерт нагадує, що Україна три роки живе без стратегії протидії корупції. Колишня закінчила свою дію у 2018 році. Законопроект «Про основи державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки» ухвалений у першому читанні й лежить у парламенті без руху. Там прописано, які пріоритети та які закони треба міняти, але нічого не відбувається. Бо коли немає стратегії, будь-який законопроект зустрічає відсіч: це лобіювання, це написано під когось, це треба не так.
Особлива думка
Колишній співробітник СБУ, асоційований експерт Інституту майбутнього Іван Ступак вважає, що ухвалення стратегії має прискорити реформу Служби безпеки України:
– Це питання не рухається три роки. Служба схожа на велику маршрутку, де пасажири не знають.ю хто куди їде, кожен виходить на своїй зупинці. СБУ потрібно звільнити від невластивих їй функцій та зосередити сили на контррозвідувальній діяльності та боротьбі з загрозою тероризму.
