Затриманий 17 грудня у Неаполі український режисер Євген Лавренчук продовжує перебувати у СІЗО, але питання про його екстрадицію до Росії не вирішено. Рідні та друзі сподіваються, що італійський суд відповість відмовою на запит РФ, над цим же працюють адвокат та український консул.
«КП" в Україні» дізнавалася, чим відомий Євген Лавренчук, та про версії його кримінального переслідування.
Затримання режисера сталося за лінією Інтерполу. Згідно з офіційною інформацією, заочний арешт до Євгена Лавренчука Таганський суд Москви застосував у липні 2020 року. І увесь цей час українець поводився так, ніби нічого не знав про свій розшук. Ось і наразі з Ізраїлю до Львова він подорожував не прямим, тобто безпечнішим, рейсом, а транзитом через Неаполь.
- Євген Вікторович дуже багато літав світом. Він нічого не говорив про те, що у нього можуть бути якісь проблеми із законом, і поводився як людина, яка не відчуває загрози, - розповідає Лілія Крівець, яка називає себе помічницею Лавренчука. - Ми почали спілкуватися з ним після того, як він виїхав із Росії, і працювали разом у різних напрямках.
Лілія каже, що нині контактів із Євгеном у його друзів немає. Усі комунікації відбуваються між консулом, адвокатом та рідними заарештованого. Про затримання Лавренчука його помічниця дізналася раніше, ніж новина набула розголосу. Але мовчала, оскільки на цьому наполягав адвокат. Тільки після вивчення тонкощів справи юрист дав добро на розголос арешту, вважаючи, що це піде на користь клієнтові. Так, у Фейсбуці було створено групу Free Eugene Lavrenchuk!, а від різних творчих спілок до Італії йдуть листи на підтримку українського режисера.
15 грудня Лавренчук відлетів із Тель Авіва до Неаполя, а 17-го його вже затримали. Фото: facebook.com/eugenelavrenchuk.official
Але в адміністрації Одеського національного академічного театру опери та балету, де Євген Лавренчук два роки пропрацював головним режисером, до новини про колишнього колегу ставляться більш ніж прохолодно. Хоча саме тут було створено новаторську La Traviata – першу в історії оперну постанову, яка здобула найпрестижнішу театральну премію імені Леся Курбаса та стала номінацією на премію імені Тараса Шевченка.
- Директор у відпустці, заступник на нараді. Та нам це й нецікаво. Все в минулому, людина в театрі більше не працює, - відповіли нам на дзвінок у приймальні керівника Одеського оперного.
Втім, таке ставлення не дивно, оскільки з оперним театром у Лавренчука пов'язаний гучний скандал, який завершив кар'єру режисера.
У грудні 2020 року Євген став жертвою нападу. Двоє чоловіків чекали на нього після репетиції й побили на очах сестри та її маленької дитини. Сам постраждалий оприлюднив інцидент лише у березні 2021 року. Лавренчук розповів, що замах стався після того, як він повідомив про намір подавати свою кандидатуру на посаду художнього керівника – директора театру та пов'язав це із підступами нинішнього керівництва.
У театрі зв'язок нападу з професійною діяльністю Лавренчука заперечували, звинуватили його у слабкому професіоналізмі, конфліктності та відмовилися продовжувати контракт.
Окрім іншого, висунули претензії у тому, що він створив Благодійний фонд Одеської опери та отримав від Українського культурного фонду 700 000 гривень на проект «Український інклюзивний хор та оркестр», який не реалізував. УКФ навіть звертався до Господарського суду, проте цей конфлікт був улагоджений.
Розкручувався інший.
Взимку 2021 року La Traviata Лавренчука ввійшла у третє коло відбору номінантів на Шевченківську премію та мала шанс на перемогу. Але тут Комітет національної премії буквально засипали скаргами на головного режисера Одеського оперного та проханнями в жодному разі його не нагороджувати. Підписувалися як аноніми, так і відомі артисти.
Явище набуло таких масштабів, що комітет на своєму сайті навіть виступив із офіційною заявою, мовляв, стримайте запал. І прямо пов'язали потік листів із кампанією проти Лавренчука в Одеському оперному.
Чи зіграло все це свою роль, чи ні, але La Traviata Шевченківську премію не здобула. У відповідь Лавренчук написав у своєму Фейсбуці досить їдкий пост на адресу низки членів комітету. Голові Юрію Макарову закинув немиту машину, музичного критика Юлію Морозову назвав «злюкою», агенцію «Вухо» (переможця в номінації «Музичне мистецтво») розбив вщент: "Вуха від вас згортаються одне за одним".
«Не потрібні нам такі конкурси із таким журі! Буде свято і на нашій вулиці! Буде і журі, і парашут, і скляний-олов'яно-дерев'яний!" – підсумував свій пост Лавренчук.
Втім, незважаючи на всі перипетії, 2021 рік не був таким поганим для режисера. Володимир Зеленський нагородив його званням «Заслужений артист України».
Євген Лавренчук був і залишається ректором Першої української школи театру та кіно в Одесі, їздить із майстер-класами різними країнами та містами, а з 13 грудня в Ізраїлі долучився до організації Jerusalem Lyric Opera Studio & Festival (Єрусалимська лірична оперна студія та фестиваль).
Тільки ось кінець року не задався.
Євген Лавренчук – куратор у Школі оперної режисури Національної спілки театральних діячів України. Фото: facebook.com/ukrainiantheater
У Росії Лавренчук набагато відоміший як засновник і керівник Польського театру в Москві. Він зареєстрував його у 2004 році – через рік після закінчення майстерні Романа Віктюка у Російській академії театрального мистецтва. І можна вважати, що «шахрайство в особливо великих розмірах», яке наразі інкримінують Лавренчуку, пов'язане або з цим театром, або зі школою акторської майстерності. В італійських ЗМІ йдеться про розтрату грошей на якийсь ремонт. А священик ПЦУ з Москви Яків Кротов, у якого Лавренчук був парафіянином, написав про нього у Фейсбуці.
«Заарештований на запит Росії - він нібито розтратив казенні гроші. Схема така сама, що й у справі Кирила Серебреннікова».
Йдеться про російського опозиціонера, художнього керівника московського театру «Гоголь-центр», який отримав подібні звинувачення і був засуджений до трьох років умовно і штрафу за нібито розкрадання 128,9 млн рублів, виділених російським Мінкультом на проект «Платформа».
Також у російських ЗМІ є згадка про інший скандал, пов'язаний з ім'ям Євгена Лавренчука. Йдеться про заборону вистави «Анна Кареніна» у Томську, на яку поскаржилася міська рада старійшин через нібито пропаганду гомосексуалізму.
Справа про шахрайство була нібито відкрита 8 років тому, тобто коли Лавренчук ще перебував у Росії.
– Провадження могли відкрити за фактом, режисер міг фігурувати у ньому як свідок або взагалі не мати статусу, – припускає адвокат Олексій Сиротін. - Такі срави можуть тривати роками, доки не розкривається якийсь факт або у слідства не виникає стимул. Фігурантові вручають заочну підозру, оголошують його у міжнародний розшук, і суд дає дозвіл на заочний арешт. Людина може про це нічого не знати, оскільки виклики до слідчого приходили на московську адресу.
Тим часом у 2020 році сам Лавренчук в інтерв'ю виданню «Бульвар Гордона» говорив:
- За увесь час не взяв із Росії жодної копійки грошей. Все брав із Євросоюзу та Польщі. Я був невразливий. На мене не тиснули. Я поїхав, виходячи з політичної позиції. І сьогодні не можу натішитися цьому.
Якщо екстрадиція все ж таки відбудеться, Лавренчуку загрожує великий штраф, обмеження волі, примусові роботи. Найсуворіший захід - до 6 років позбавлення волі зі штрафом у розмірі до 80 000 рублів.
Народився у 1982 році у Львові, навчався у польській школі ім. Марії Магдалини. Хлопця було відраховано з 10-го класу за погану поведінку, що не завадило йому вступити на другий курс Російського інституту театральної майстерності. Став наймолодшим випускником за його історію.
У 2004 році отримав золоту медаль, титул «Ювіляр року» та «Наймолодший режисер року» на виставці «Сцена Росії». В 2010 році у Варшаві було засновано Міжнародний фонд Євгена Лавренчука. У 2013 році отримав звання «Заслужений діяч культури Польщі» та «Заслужений діяч мистецтв Польщі».
У 2014 році виїхав із Росії в Україну, але до 2018 року жив та працював переважно в Ізраїлі. З січня 2015 року є викладачем Королівської академії бізнесу та дипломатії у Вроцлаві. У серпні 2016 року отримав звання «Видатний діяч культури держави Ізраїль».
У травні 2017 року працював креативним директором та режисером фан-зони на «Євробаченні» в Україні.