«Сперечаюся на коньяк, що будуть дострокові парламентські вибори», - випадковим свідком такої репліки від одного з політиків-старожилів в кулуарах парламенту після відставки Дмитра Разумкова став кореспондент «КП" в Україні». Аргументи політика зводилися до того, що цинічне звільнення «першого номера виборчого списку СН» внесе ще більший розкол всередині пропрезидентської партії, активізує опозиційні сили до розгойдування політичної ситуації в країні, посилення політичної кризи. І виходом з нього мають стати саме дострокові парламентські вибори, які можуть провести не пізніше осені наступного року.
Які шанси реалізації такого сценарію? Більшість вітчизняних політичних експертів говорять, що виключати такий розвиток події в країні не варто, але шанси на проведення дострокових парламентських виборів вкрай низькі.
Взяти хоча б юридичні передумови. Щоб у президента з'явилася підстава для розпуску парламенту, має розвалитися монобільшість і протягом 30 днів «слуги» не змогли сформувати нову коаліцію. Або ж парламент протягом двох місяців не зможе провести пленарні засідання.
розмірковує політолог Руслан Бортник.
Є, звичайно, й політичні передумови. Наприклад, якщо в країні почнуться масові заворушення. Або влада зрозуміє, що стрімко втрачає електоральну вагу.
- Дуже багато чого залежатиме від динаміки рейтингів партії «Слуга народу» і безпосередньо Зеленського, а також від проміжних виборів до парламенту по двох округах - 184 та 197 - і виборів мерів у Запоріжжі та Кривому Розі. Якщо кандидати від влади програють, то це буде сигналом, що потрібно проводити перезавантаження зараз, інакше «слуги» ризикують мати мінімальне представництво в парламенті, - припускає політолог Володимир Цибулько.
Чергові парламентські вибори мають відбутися 29 жовтня 2023 року. Хоча можуть бути й інші варіанти.
У кулуарах парламенту активно обговорюється сценарій, що черговість парламентських і президентських виборів можуть змінити. Але для цього своє слово має сказати Конституційний суд. Пояснюємо, що до чого.
Основний закон країни вказує, що термін повноважень Верховної Ради становить 5 років. Стосовно до парламенту нинішнього скликання це означає, що каденція має закінчитися 28 серпня 2024 року. У той же час в Конституції сказано, що чергові парламентські вибори проводяться в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень парламенту. Тобто чергові вибори народних депутатів мають відбутися 29 жовтня 2023 року (а це суперечить нормі про 5-річну каденцію ВРУ. - Прим. авт.). Така дилема виникла після того, як Зеленський у травні 2019 року розпустив парламент, а ЦВК призначила позачергові парламентські вибори на липень (вперше вибори до Верховної Ради проводилися влітку). У той же час чергові вибори президента мають відбутися 31 березня 2024 року.
каже політолог Володимир Бондаренко.
Озвучується ще один варіант. Команда Зеленського може спробувати розіграти сценарій з достроковими президентськими виборами, щоб встигнути до 29 жовтня 2023 року. Але в такому випадку потрібно вносити корективи до Виборчого кодексу. Нині п.6 ст.75 Кодексу забороняє балотуватися на пост президента особі, чиї президентські повноваження були достроково припинені, і у зв'язку з цим проводяться дострокові президентські вибори.
Кулуарно обговорюється, що «слуги» хочуть викреслити цей пункт з Кодексу або доповнити його формулюванням, яке передбачає виключення з правил. Публічно «слуги» поки заперечують такий сценарій.
- Давайте не будемо оперувати чутками. Поки ще немає ані звернень до Конституційного суду, ані проектів змін до Конституції. Давайте стежити за розвитком подій і не забувати, що ми порушувати Конституцію не збираємося, - заявив заступник голови фракції «Слуги народу» в парламенті Олександр Корнієнко.
Але якщо дата проведення президентських виборів все ще викликає дискусії в експертному середовищі, то той факт, що Володимир Зеленський вступив в активну фазу підготовки до свого переобрання, мало у кого викликає сумніви. І завдання до президентського «екватору» (половини президентської каденції. - Прим. авт.) - зосередити в своїх руках максимальну владу в країні, дисциплінувати рідну партію - практично виконане.
- Зеленський замикає на собі трикутник влади. На чолі уряду - його людина. У парламенті Зеленський має двох «своїх» спікерів. Руслан Стефанчук (8 жовтня обраний. - Прим. авт.) буде курирувати законопроектний фланг, а політичний - Олександр Корнієнко (головний кандидат на пост першого віце-спікера парламенту. - Прим. авт.). З'явилися важелі для законодавчого бліцкригу - прийняття законопроектів, які будуть бити по політичних опонентах. Після відставок Разумкова й Авакова РНБО - орган, який все більше перетягує на себе не властиві для нього повноваження, - демонструватиме «одностайність» при прийнятті рішень. Силовий блок також зациклений на Зеленському, - розмірковує політолог Вадим Карасьов. - Скоро побачимо активну роботу фіскалів з наповнення держбюджету і виділення грошей для допомоги соціально вразливим категоріям громадян. Членів партії «Слуга народу» після показового шмагання Разумкова досить дисциплінували.
Експерти відзначають, що, маючи такий необмежений вплив на всі гілки влади і слухняність, досить легко вибудовувати результативну виборчу кампанію. Але для беззастережного ефекту важливо ще отримати контроль над інформаційним полем країни.
І в цьому світлі рятувальним кругом для президента Зеленського може стати законопроект про олігархів, який де-факто дозволить або вилучити у деяких олігархів популярні ЗМІ (в основному мова йде про телеканали), або змусити полюбити владу.