Політичний екватор «слуг»: досвід минулого нічому не вчить
У листопаді Володимир Зеленський відзначить екватор (половину) президентської каденції. У лютому 2022 року пройдуть половину каденції і «слуги» в парламенті. Чого вони встигли домогтися за цей час?
Поділюся своїми суб'єктивними спостереженнями. Слуги практично категорично відмовилися від «принципів Голобородька». Кіношний персонаж Володимира Зеленського, який СН активно юзали під час президентської та парламентської передвиборної кампанії в 2019-м, сповідував принципи рівності, чесності і дотримання закону як простими українцями, так і віп-чиновниками.
Минуло два роки. І що ми маємо? Все частіше доводиться чути фразу від колег, що «такого навіть при Янику не було». Проведемо політично-історичні паралелі.
На піку популярності Партії Регіонів, у синьо-блакитних були неоднозначні відносини з журналістами. Наприклад, було бажання обмежити діяльність представників ЗМІ у Верховній Раді. Регіоналам не подобалося, що журналісти фотографують їх листування в телефоні під час пленарних засідань. Щоб це припинити, обговорювалася ініціатива встановити захисне скло в ложі преси. Звичайно, цю ідею журналісти розкритикували, і регіонали не пішли на «утиски свободи слова». А ось «слуги» прикриваючись карантинними обмеженнями, спочатку взагалі на рік заборонили доступ журналістів в кулуари парламенту, а потім відкрили кулуари, але попередньо встановили там стоп-зони і ввели необгрунтовані дикі правила доступу в кулуари. Щоб взяти заповітну картку для проходу в кулуари Ради, потрібно приходити в парламент за дві години до початку засідання і то не факт, що пощастить. Всього видають 50 карт.
Якщо раніше зловити в кулуарах парламенту депутата, який не особливо горить спілкуватися з журналістами, хоч і з труднощами, але можна було, то тепер «зона слуг народу» в Раді за червоною лінією. Пресслужба парламенту і багато народних депутатів від «Слуга народу» розводять руками - це все спікер Дмитро Разумков. Він придумав такі правила, до нього і всі претензії. Але, стривайте, хлопці. Що заважає народному депутату, а краще групі депутатів, тієї ж фракції СН, яка налічує 248 парламентаріїв, звернутися до спікера і вимагати більш прозорих правил роботи для представників ЗМІ? Нічого. «Слугам» комфортно, коли немає поруч спостережливих і цікавих журналістів.
І «слугам народу» абсолютно не комфортно їздити з журналістами в одному вагоні поїзда, що засвідчив недавній інцидент з нашими колегами з видання «Цензор» і Лівий берег ». Журналісток просто пересадили в інший вагон, і нікого не хвилювало, що вони купили квитки в певний вагон і купе. А на запитання однієї з журналісток, в чому причина такої «близькості» до народу, глава парламентської фракції «Слуга народу» Давид Арахамія не знайшов нічого дотепніше, ніж звинуватити журналістку, що вона купувала квитки через особисті зв'язки в «Укрзалізниці». Можливо, в такому тоні з нашими колегами спілкувалися з тієї причини, що вони не такі гламурні, як Катя Осадча?
Адже для ведучої програми «Світське життя з Катею Осадчою» в Трускавці створили максимально комфортні умови роботи під час церемонії нагородження «обдарованих» (і не дуже) народних депутатів. Щоб вона встигла на поїзд, для неї навіть організували патрульний бус, який з мигалками швидко домчав Осадчу на залізничний вокзал, і вона встигла на свій потяг. Хіба це не подвійні стандарти?
А пам'ятаєте регіонала Михайла Чечетова, за помахом руки якого голосувала вся фракція Партії Регіонів? Робота «слуг» в парламенті влаштована плюс/мінус за такою ж схемою. Рядові депутати бояться (не ризикують) публічно озвучувати свою точку зору на резонансні питання, поки «лідер» не дасть ц.у., що і як коментувати. Яскравий тому приклад історія з відставкою Разумкова. У Трускавці лише окремі «слуги народу» могли пояснити, чим їх не влаштовує робота Дмитра Разумкова і чи будуть ставити свій підпис за відставку. Решта не могли визначитися, поки не заслухали Володимира Зеленського. І все закінчилося за принципом «партія сказала: треба - комсомол відповів: єсть!». Зе-демократія і Зе-парламентаризм як вони є.
Хотілося б вірити, що «слуги» здатні прислухатися до зауважень і порад суспільства і, зокрема, журналістів. Здатні вчасно виправляти помилки. А якщо не здатні? В такому випадку історія розставить все на свої місця. У свій час «комуністи» теж були «царями і богами». І де вони зараз? Всесильною, безстрашною і довговічною здавалася Партія Регіонів. Посипалася...
