Бібліотекарі із Шостки: Читати книги по телефону будемо й надалі, адже це потрібно людям
Щодня о 14.30 за стіл в імпровізованій «дикторській» у бібліотеці міста Шостка сідає одна із співробітниць. Надіває навушники і на годину стає очима для півтора десятка слухачів, а раніше – звичайних відвідувачів бібліотеки.
Слухають і в інших областях
Центральна міська бібліотека у Шостці – єдина у країні, де відвідувачам вирішили читати книги по телефону. Народилася ця ідея ще до повномасштабного вторгнення під час пандемії коронавірусу, коли вхід до бібліотек і не тільки був закритий. Тоді й вирішили у такий спосіб підтримувати інтерес до книги. Дивно, але без підтримки влади ініціатива активістів прожила чотири роки – і не збирається "помирати" і зараз. За цей час у бібліотекарів з'явилося згуртоване коло слухачів, які щодня чекають на ефір з читального залу.
Анжеліку Пєнкіну якось попросили почитати книгу телефоном, проект працює вже 4 роки. Фото: Архів Анжеліки Пєнкіної
- Тільки раніше книжки читала я одна, а зараз у нас уже чотири «диктори», - усміхається в розмові з Коротко про завідувачка читального залу Анжеліка Пєнкіна. – І нас слухають уже не лише люди із Шостки – є з інших міст і навіть областей.
Якщо в перші тижні таких читань бібліотекарки ще сумнівалися, а чи це треба людям, тепер впевнені: навіть дуже. У цьому їх переконали слухачі-читачі.
- Спочатку не вистачало зворотного зв'язку – слухаючи книжку, всі мовчали, але тепер зрозуміло чому – щоб не перебивати нас, - усміхаються співробітники бібліотеки. – А вже наприкінці ми вислуховували слова подяки та захоплення.
Ідею запропонувала читачка
Народилася ідея зі скромного прохання однієї відвідувачки бібліотеки – Наталії Сєдих. Вона незряча, але це не заважало бути частою гостею у бібліотеці. Заклад давно перестав бути просто книгосховищем, як і у багатьох інших містах, бібліотека стала інформаційним центром, де проводять зустрічі з письменниками, психологами, юристами, лікарями. Коли почався карантин, Наталя попросила Анжеліку Пєнкіну почитати їй книгу по телефону. На роботу бібліотекарі все одно ходили, хоча відвідувачів і не пускали . Це була книга «Острів хуртовин» Георгія Ушакова про експедицію в Арктику – місця, де пройшло дитинство Наталії.
– А сьогодні Наталя вже стала нашим другом, приходить до нас на чай, – усміхається Анжеліка Пєнкіна.
"Дикторська" зміна Анжеліки Пєнкіної – у понеділок та середу. За роботу та ентузіазм ніхто не доплачує. Бонуси – лише слова подяки від читачів. Але ж заради них і стараються!
- А як ми можемо відмовити, якщо люди чекають на ці «зустрічі» по телефону, спілкування, новин, - пояснює Анжеліка. – Багато з них – незрячі чи самотні, і більше сподіватися їм нема на кого. А хтось сам не може дійти до бібліотеки. Тому ми таким чином забезпечуємо їм і зв'язок із зовнішнім світом.
Щодня – інша тема
Кожна «дикторка» має свою тему. Валентина Макуха читає художню літературу – сучасну українську. До неї за час війни інтерес читачів значно зріс. З Іриною Білоус можна розгадувати кросворди, дізнаватися про нові рецепти та проходити психологічні тести. Світлана Корольова розповість про ювілейні дати, художників, музикантів, письменників, композиторів, інших знакових особистостей. А Анжеліка Пєнкіна ознайомить із місцевими і не лише новинами, законами, порядком виплат і де їх можна отримати людям з інвалідністю та малозабезпеченим тощо. Говорить, запит на таку інформацію від слухачів є.
- Часто це люди, які більшість часу проводять самі із собою, а такі зустрічі – це і корисні відповіді на запитання, і можливість поспілкуватись, – зазначає Анжеліка. – Це людям дуже потрібне.
Один із постійних слухачів – житель Шостки Віктор. Чоловік пересувається на колясці, має поганий зір. Інна із села Погреби також має проблеми із зором. Вона живе за 300 км від бібліотеки. і дістатися сюди для неї складно.
Війна не тільки не вбила ініціативу, яка тримається, вважай, на голому ентузіазмі бібліотекарів, а й привела нових читачів та слухачів. В області багато переселенців, школярів із окупованих міст та сіл, прифронтової зони.
- Були у нас слухачі з Донецької області, але зараз вони вже окуповані і не виходять на зв'язок, - зітхають бібліотекарі.
Починалися читання для кількох людей, а зараз слухачів уже 15. Більше взяти одночасно не можуть – технічно складно, з'являються проблеми зі звуком, але якщо їх кількість зростатиме – відкриють ще одну групу.
Читання проводять за звичайним телефонним зв'язком – у застосунку для конференцій, так що до інтернету та світла вони не прив'язані. Проходить дзвінок – отже, будуть слухати.
Колеги з інших міст ініціативою цікавляться, але втілювати в життя поки що не поспішають. Напевно, не дуже хочеться навантажувати себе зайвим клопотом: відсидів від дзвінка до дзвінка, та й досить. А інтерес до бібліотек і книг, дай боже, не згасне – завдяки таким ентузіастам із Шостки.
