Хочеш кота? Покажи прописку! Які правила встановлюють волонтери для «усиновлювачів» тварин
Сітка «антикішка» на вікнах, щорічний чек-ап котячого здоров’я і харчування не борщем та сосисками, а кормом суперпреміум. Ці та ще з десяток вимог висувають волонтери майбутнім «усиновлювачам» безпритульних котів. Про те, за яких умов волонтери віддають врятовану ними тварину у «добрі руки», чому просять надсилати фото і відео прилаштованого чотирилапого, а також про те, на що витрачаються волонтерські гроші - читайте у матеріалі Коротко про.
«Рекомендацію від сусідського кота Жоріка треба?»
Прийшов, побачив, забрав. Саме так про процедуру «усиновлення» кота чи собаки з притулку думає більшість українців. Але в житті все набагато складніше. Ось так легко, за красиві очі, тваринку аби-кому не дадуть. Є ряд певних правил. Щоправда, у кожного зооволонтера, державного центру утримання тварин свої вимоги.
Хвиля хейту накрила волонтерку, власницю мініпритулку KYIV CAT CREW Ірену Друзенко після її публікації в соцмережах. А жінка всього лише чітко описала 11 обов’язкових правил для «усиновлення» врятованого нею кота. Крім вимог щодо харчування і наповнювача туалету, волонтерка уточнила, що майбутні власники мають показати документи прописки, копію паспорта, а в майбутньому підтримувати постійний зв'язок з мініпритулком. Важливі і умови проживання кота, які заздалегідь перевірятиме сама Ірена.
Як стало зрозуміло з коментарів під дописом, більшість людей не готові до таких вимог.
Хвостатий оцінює прописку майбутньої господині. Фото: x.com/nastasikk13/status/1885285167767453820
«Це якась франшиза на котівництво», «А рекомендаційний лист від сусідського кота Жоріка треба?», «Ви свідомо хочете, щоб тваринок у вас не забирали з притулку?»: обурюються користувачі соцмереж. Є такі, що й погрожують: «На ОЛХ знайду. Або з вулиці заберу».
А волонтери пояснюють: надто багато своїх сил та коштів вкладають у кожну тварину. Всі, без винятку, безпритульні собаки і коти потребують медичної допомоги. Буває, що цінник за лікування перевалює за десятки тисяч гривень. Додайте до цього обробку тварини від паразитів, кастрацію або стерилізацію, щоденне годування спеціальним кормом. А ще перетримка тваринки, часто платна. І все це волонтери роблять за власним бажанням, а з бонусів отримують хіба що радість за вдало прилаштовану тваринку.
- «Свого» кота ми з дружиною чекали довго, - розповідає Коротко про киянин Артем. – Шукали, і нам порекомендували волонтера. Це киянка, яка рятує котів. І не лише з околиць, а й привезених із передової та покинутих. На перший наш дзвінок на тему «хочемо кота» відповіли «приїжджайте спочатку познайомитися». В результаті ми «підійшли». Але кота все не віддавали. Обов'язковий карантин, прогін глистів та бліх, вакцинація та кастрація, а ще реабілітація після операції. Це без варіантів, навіть якби ми попросили не каструвати, долю було вже визначено. І оформлення зоологічного паспорту. Ціна на всі послуги на той момент була 2000 гривень.
Чоловік каже, що це були волонтерські витрати, і плати за кота чи його лікування в нього не вимагали. Але Артем вирішив інакше: залишив більше коштів на підтримку решти «інвалідів».
- Періодично ми «звітуємо» про життя нашого кота, але це у форматі звичайного людського спілкування, - пояснює чоловік. – А ще намагаємося допомагати прилаштовувати інших безпритульних тварин. Періодично це хвостаті з Часів Яру, Покровська, тобто з міст, які зараз на лінії фронту.
Волонтер не може вимагати
То ж чи дійсно правила до «усиновлювачів» кота чи собаки занадто суворі? Про це журналістка Коротко про запитала відому зоопсихологиню, реабілітолога дрібних домашніх тварин та соціального кінолога Вероніку-Соломію Цибульську.
Зоопсихологиня, реабілітолог дрібних домашніх тварин Вероніка-Соломія Цибульська разом зі своїм чотирилапим підопічним. Фото: ФБ Вероніка-Соломія Цибульська
- Волонтеру не все одно, що в подальшому станеться з «її» підопічною тваринкою, - пояснює Коротко про Вероніка-Соломія Цибульська. – Він врятував тварину, вклав в неї свій час і гроші. За таку роботу ніхто не платить, і це завжди лише збитки. Але щодо так званих вимог, то, на жаль, волонтер не може і щось вимагати. Зате може розповісти про особливості тварини: проблеми із здоров’ям, який корм підходить, чи дружня тварина з іншими, чи може жити у квартирі і т.п. Зрозумійте, тварини мають власні потреби. І ці потреби потрібно забезпечувати.
Будьмо відверті: отой довжелезний перелік правил при прилаштуванні чотирилапого безхатька має на меті найперше - захистити саму тварину від недобросовісних господарів.
Волонтери кажуть, що буває й таке, коли людина забирає тварину, обіцяє піклуватися про неї, але через деякий час чотирилапий знову опиняється на вулиці або ж з ним трапляється щось гірше.
- Адекватні люди мають бути вдячними, коли про тварину, яку вони вподобали на фото, надають таку повну інформацію, а не лише хочуть «втюхати та позбутись», приховуючи її особливості, - підкреслює Вероніка.
Жінка вже багато років займається прилаштуванням безпритульних чотирилапих. Для своїх підопічних навіть створила сторінку у фейсбуці.
- А які вимоги до майбутніх «батьків» тваринок у вас? – запитуємо.
- Усі тварини різні, мають свої особливості, тому загальної відповіді в мене немає, - каже Вероніка. – Але якщо людина вже мала котів, і вони «ходять на вулицю і кудись зникають», то я ні в якому разі не віддам чотирилапого у такі руки. Та й узагалі попереджаю людей, що при певних обставинах життя (розлучення, хвороба, переїзд тощо), за яких не буде можливості надалі утримувати тварину, прийму чотирилапого знову. Тварина не повинна знову опинитись на вулиці чи десь в клітці притулку.
А ще кожен з тих благодійників, що займається прилаштуванням тварин, буде вдячний за фото і відеозвіти про життя «підопічного». Це не обов’язково, але як же приємно бачити зооволонтеру, що тварини почуваються щасливими від гарного ставлення.
