Бариста-ілюстратор з Херсону: Готую людям каву і малюю рідне місто у квітах
Випити запашної кави на «червоній» лінії міста. Це сьогодення Херсону. Саме тут щодня працює кав’ярня Prostir.coffee. Про те, які ж кавові напої найчастіше замовляють херсонці, чиї ілюстрації прикрашають стіни кафе і чому Prostir.coffee - це пам’ятне місце - читайте у матеріалі Коротко про.
Стіни посічені кулями, вікна вибиті
Самісінький центр Херсону. Тут, поблизу місцевого театру, знаходиться кав’ярня Prostir.coffee. За кавовим апаратом - бариста Олексій. Попри близькість до лінії фронту, під канонаду "арти" чоловік готує гостям смачні напої.
- Найчастіше замовляють американо з молоком, - розповідає Коротко про корінний херсонець, бариста Олексій Мельниченко. – Гостей небагато, але все ж є.
До повномасштабного вторгнення до кав’ярні щодня зазирало до 300 відвідувачів. Купували каву, свіжу випічку, працювали з ноутбуками за столиками, грали в настільні ігри, зустрічалися з друзями, полюбляли перекинутись слівцем-другим з працівниками. Зараз відвідувачів в рази менше. В основному це постійні гості, така собі «сім’я» Prostir.coffee.
Підприємець і співвласник кав’ярні «Prostir.coffee» Костянтин Дудченко. Фото: gwaramedia.com
- Люди в цій зоні взагалі намагаються не знаходитися, це червона зона, - пояснює Коротко про співвласник кав’ярні Костянтин Дудченко. - Там літають дрони, кидають вибухівку на голови, на машини. Туди прилітає артилерія. Тому працюють хіба поодинокі бізнеси.
А з персоналу у Prostir.coffee залишився лише Олексій. Як каже сам, він і є кав’ярня.
- Я працюю тут майже з самого відкриття (2019 рік. – Авт.), - розповідає бариста. – Коли почалася війна, було не до кави. Багато людей виїхало. Я залишив рідний Херсон в квітні 2022 року. Трохи пожив в Одесі, трохи в Києві. А приблизно через рік повернувся додому. Знав, що «моя» кав’ярня зачинена. Зв’язався з власниками. Сказав, що готовий працювати. Вони погодилися, узгодили рішення про відновлення роботи закладу.
Через щоденні прильоти і обстріли приміщення Prostir.coffee серйозно постраждало. Стіни посічені уламками. Панорамні вікна вибиті, дірки закрили дошками, на яких відвідувачі пишуть маркерами побажання.
Постраждало навіть внутрішнє обладнання. Дві кавомашини були наскрізь прошиті уламками, але працювали. Більш того, працюють до сьогодні!
- Потроху відмив кафе від пилу, щось вдалося замінити, і робота пішла, - усміхається Олексій. – Мені подобається готувати каву, давати людям те, від чого вони можуть перезавантажитися. З того самого моменту я працюю тут кожен день, без вихідних.
Хоча й вихідних днів, звичних, неспішних, з прогулянками, боулінгом, торговими центрами, у Херсоні немає. В суботу-неділю херсонці мають лише один варіант розваги: відсиджуватися вдома. Або випити кави у Prostir.coffee. До речі, ціни прийнятні: від 40 грн за чорну каву, від 50 - з молоком. А ще у кафе можна купити пачку улюблених зерен. Наприклад, авторку статті зацікавила кава, нібито вирощена в херсонських кавунах. Звісно, це красива легенда, насправді в упаковці смачна і ароматна арабіка певного обсмаження.
Кав’ярня Prostir.coffee після прильоту. Фото: з архіву Олексія Мельниченка
Антонівський міст і набережна на ілюстраціях
Розмовляємо під гупання снарядів, на звук яких Олексій навіть бровою не веде. Звик. А от у людей, які живуть за межами Херсону, одразу виникає цілком логічне запитання: чому взагалі не зачинити кав’ярню? Адже навіть далеким від бізнесу українцям зрозуміло, що кафе збиткове.
- Воно нам важливе як пам’ятне місце, - пояснює співвласник кав’ярні Костянтин Дудченко. – З Prostir.coffee ми пережили часи ковіду, окупації, деокупації. Увесь цей час постійно підтримували українців, які до нас приходили. Коли орки виїздили геть і знищили зв'язок, ми поставили генератор, Starlink. В Prostir.coffee була електрика, інтернет. У нас люди мали змогу зв’язатися з рідними, бо ж тижнів зо три до того це було неможливо. Тому кав’ярня працює і сьогодні. А ще ми маємо такого чудового Олексія, який хоче там працювати. Він любить це кафе.
Кав’ярня Prostir.coffee працює щодня з 9:00 до 15:00. А через годину після закриття кафе усе місто затихає, люди стараються швидше сховатися у більш-менш вцілілих домівках.
Тому вільного часу в баристи Олексія достатньо. Тоді він береться за олівці і фарби. Чоловік малює рідний Херсон: зруйнований Антонівський міст, знищену бібліотеку Гончара, посічену уламками набережну. Цікаво, що за задумкою художника-самоучки, з місць ушкоджень російськими обстрілами проростають яскраві лілії і троянди.
Власними ілюстраціями Олексій прикрасив стіни кав’ярні, в якій працює. А ще його малюнками зацікавилися чиновники з Херсонської ОВА.
- Запропонували зробити календар з моїми ілюстраціями, я погодився, - розповідає Олексій. - Календар вийшов не на продаж.
Примірники цього видання обласна військова адміністрація презентує гостям, які приїжджають до Херсона.
А тим часом Олексій Мельниченко продовжує малювати. Створив серію листівок, за власні кошти надрукував додаткові примірники календаря «Херсон квітне». Усі виручені від продажу такої поліграфії кошти віддає на допомогу військовим. Листівки за 50 грн і календар за 500 грн можна придбати у кафе Prostir.coffee або ж написати Олексію через соцмережі.
Олексій Мельниченко створив серію листівок, за власні кошти надрукував додаткові примірники календаря «Херсон квітне». Фото: з архіву Олексія Мельниченка
До речі
Свист над головою – значить, летить не в тебе
«Приїздити в Херсон важко, але завжди їдеш туди (додому, – Авт.) з нетерпінням. Час там минає і сприймається інакше. Це місто, де треба дивитися під ноги, праворуч, ліворуч, вгору. Розбиратися, де вихід, а де прихід. Свист над головою – значить, летить не в тебе. А на сусідній вулиці пара вигулює собаку і п’є каву». Так про рідний Херсон каже підприємець і співвласник кав’ярні Prostir.coffee Костянтин Дудченко.
Зараз чоловік мешкає в Івано-Франківську. На новому місці не сидить склавши руки: відкрив кілька кафе і магазин. Каже, конкуренція шалена.
- На тій вулиці, де наша основна кав’ярня, впродовж в 150 метрів ще 7 кафе відкрилося, - жаліється.
Але до Херсону навідується регулярно.
- Вдома не залишилося чогось цілого, - розповідає Коротко про Костянтин Дудченко. - Наш багатоквартирний дім спочатку затопило. Плавав весь перший поверх. Пліснява «пішла» по всьому під’їзду. Потім міна прилетіла в квартиру під нами. Там все рознесло, а в нашій - великі дірки в стінах.
Замість частини зруйнованого Антонівського мосту на ілюстрації Олексія зацвіли яскраві квіти. Фото з архіву Олексія Мельниченка
