Ретромодель Софія Голець: Старовинні вбрання з колекції, яка залишилася в Бахмуті, повертаються до мене дивом
Давні модні епохи – це те, що приваблювало Софію Голець із Бахмута завжди. Розкішні бали, королівські прийоми – хотілося відчути їх хоча б через наряди тих часів. Добре, що їх ще можна дістати, хоч і непросто. Про те, звідки з'явилося подібне захоплення і як переселенка з Донецької області відроджує колекцію у Житомирі - у матеріалі Коротко про.
Тканини передавали із Франції
Софія зізнається, що потяг до костюмів і створення образів у неї був з дитинства, але бажання перетворюватися з'явилося, коли у старій скрині знайшла бабусине вбрання. Бабуся Галина Олександрівна чудово шила: і її діти, і сама Софія не раз хизувались у розкішних на ті часи сукнях, які можна було тільки створити самому – не було на той час такого асортименту в магазинах.
- Сукні вразили мене - вони були неймовірно красиві, - згадує у розмові з Коротко про Софія Голець. – Тканини бабусі передавала родичка із Франції. Таких у Радянському Союзі не було.
Бабусині сукні стали першими у майбутній колекції вінтажного вбрання. У них Софія перемогла у першому фотоконкурсі, на який її запросили у Бахмуті.
Все починалося зі старої бабусиної сукні. Фото: особистий архів Софії Голець
Кинула рідне місто, що пахло абрикосами
Софія, мати учня початкових класів, добре пам'ятає квітень 2022 року. Війна вже стукала у вікно, замикаючи у кільце її мікрорайон. Їй було непросто зібрати пожитки та залишити місто дитинства, що пахне абрикосами. Вони якраз були всі в цвіту.
Софія ніколи не мріяла про заморські країни та європейські столиці – все її життя було пов'язане з Бахмутом. Але злякані очі сини підштовхнули до цього кроку: треба їхати. Звичайно, не назавжди, але тиждень-другий десь треба пересидіти. Так тоді думали майже всі. У Бахмут вони більше не повернулися – вже нема куди.
Десятки суконь, зібрані за роки захоплення ретростилем, залишилися на Донеччині. Перед прощанням із містом Софія віддала їх на зберігання різним знайомим: так була ймовірність, що хоч щось збережеться.
Перлина колекції - весільна сукня 1970-1980 рр. - залишилася у Бахмуті. Фото: особистий архів Софії Голець
Їхали "пересидіти" війну, а не в евакуацію
А днями виповниться два роки тому скарбу, який Софія, сама не знаючи того, встигла врятувати від війни, навіть не підозрюючи, що є хранителькою чогось більш цінного, ніж колекція старовинних суконь. Це її молодший син Максим. Про вагітність вона дізналася дорогою в нікуди - в евакуацію, яка починалася як поїздка «кудись пересидіти декілька тижнів».
Тоді радісна, але зовсім несвоєчасна новина додавала ще більше тривог. Віддушина - колекція вінтажних суконь - залишилася за загравою Бахмута. З одного боку – нісенітниця, а з іншого – хіба на нісенітницю людина стала б витрачати третину життя? Але доля розсудила інакше. У жовтні, за місяць до народження сина, до Житомира приїхала посилка з Бахмута. Софія відкрила коробку - і ахнула: там була одна з її суконь!
- Це було справді диво, - згадує Софія Голець. - Я плакала і обіймала сукню, як найкращого друга. Людина в останній момент виїжджала – у жовтні в Бахмуті вже йшли сильні бої, і випадково кинула сукню до решти речей. Мабуть, переплутали з постільною білизною – це біла нейлонова сукня 1960-х років. Її зберігали у підвалі.
– Знайти такий виріб тих років дуже складно, – продовжує власниця колекції вінтажного вбрання. – Я дуже люблю його – воно підходить майже до кожної фотосесії. Сукня швидше театральна, а не весільна – не відповідає моді тих часів. Тоді носили лаконічні сукні-футляри без зайвого декору, часто – без рукавів. Спідниці – до коліна, приталений силует, геометричний крій.
Софія добре знайома з модою давніх часів – навчалась на культоролога, проходила історію костюма.
Сукня, що повернулася з Бахмута. Фото: особистий архів Софії Голець
Відродження втраченої колекції
Ця сукня – єдина, що збереглася з колекції, але саме вона підштовхнула Софію почати збирати вінтажні сукні заново.
- Абсолютно випадково мені також вдалося врятувати нитку перлин бабусі – автоматично кинула її до речей, - зазначає Софія. – Це все, що в мене залишилося. Бабуся померла вже в Житомирі, вона виїжджала пізніше за нас.
Слідом за посилкою з Бахмута прилетів ще один ящик із вінтажними скарбами – із Лос-Анджелеса, від жінки, яка теж захоплювалася вінтажними речами.
- Ми жодного разу не бачилися, лише спілкувалися в інтернеті – перебуваємо в одній міжнародній спільноті, - зазначає Софія Голець. – Оксана – волонтер, вона допомагає Україні. Надсилала дівчатам безліч дорогих подарунків, може собі дозволити подарувати сумочку 1900 року. Тепер вона продає вінтажні речі на аукціонах і за ці гроші купує нашим хлопцям берці та інше. Хоча сама вона не є українкою. Їй вдалося по-жіночому, інтуїтивно вгадати, як мене підтримати, хоча я не просила. Вона знала, що я справді втратила все – ми ж не їхали в евакуацію, ми їхали «пересидіти» - і майже нічого не брали. Надіслала сукні з коментарем «для підтримки бойового духу та настрою».
Пізніше Софія дізналася – повертатися більше нікуди, та й нема чого – напевно, все згоріло, а що залишилося – тліє серед руїн чи аварійних стін багатоповерхівки Бахмута.
Сукні 80-х - особлива пристрасть Софії. Фото: особистий архів Софії Голець
Рятують ретробарахолки за кордоном
Софія зазначає: їй подобаються вбрання кінця XIX-XX століть, 20-30-ті роки – золота епоха Голлівуду, 1950-ті - епоха Крістіана Діора, яка настала після суворих часів Другої світової, 1960-ті. Але знайти такі старі сукні, які збереглися б у нормальному стані, велика складність.
- Це час, коли жінці після важкого військового періоду нарешті дали себе відчути жінкою, - каже Софія Голець. - Справді розкішні сукні, їх важко дістати. Мені пощастило: у мене є вбрання з Америки 1980-х років, виконане у стилі Діор 1950-х.
У її колекції більшість вбрання – це костюми 1980-х із Франції, Великобританії та США, які, втім, теж дістати непросто – зазвичай їх передають із покоління в покоління, як, наприклад, колекційні машини.
Перлиною колекції в Бахмуті Софія Голець вважала весільну білу сукню 1970-1980-х років. Вона залишилася вдома. Дівчина не плекала хибних надій знайти схоже: щоб весільна піввікова сукня "дожила" до наших часів у придатному стані – велика рідкість. І знову диво – до Софії потрапило інше святкове вбрання саме тих років.
Весільна сукня 70-х куплена вже в евакуації. Фото: особистий архів Софії Голець
– Хтось вважає це лахміттям, але є люди, які знають ціну таким речам, – пояснює Софія. – Їх важко дістати, тому що часто вони передаються з покоління в покоління. Яскравий приклад: королева Єлизавета. Її внучка, принцеса Беатріс, виходила заміж у сукні королеви 1967 року.
Сьогодні Софія Голець – досить відома ретромодель та колекціонер у Житомирі. Тут старовинними костюмами захоплюються мало людей, причому не жінки, а чоловіки. Софія вже знялася у фотосесії у будинку-музеї Сергія Корольова – одного із засновників світової космонавтики. Вбрання - відповідне обстановці. Також тільки-но завершилися зйомки у стилі Голлівуду 20-30-х років, який називають його золотою епохою. Сукнями не тільки сама користується – здає напрокат, але заради мистецтва готова дати інколи бесплатно.
Вже на новому місці Софія Голець виграла два гранти – на фотоапарат та навчання фотосправі. Наразі почала збирати капсульну колекцію будуарного вінтажного одягу.
-v1733142532.jpg)
