Російський диктатор Путін заявив, що для атаки на Дніпро його військові застосували ракету середньої дальності "Орєшнік". За його словами, це був випробувальний запуск цієї "нової ракети". Українська ж сторона стверджує, що це була міжконтинентальна балістична ракета РС-26 "Рубіж". Але так чи інакше – застосований боєприпас був балістичною ракетою. Журналіст Коротко про розбирався у специфіці цієї зброї.
Балістична ракета більшу частину своєї траєкторії польоту рухається як вільно кинуте тіло. Її запускають нагору, і з висоти вона падає на ціль. Балістичні ракети літають дугою. Причому їх двигуни працюють тільки на початку старту, після чого носій летить вже за інерцією без можливості маневрування в повітрі. Двигун у ракеті працює лише 10% від загального часу польоту (активна ділянка), а після його вимкнення (пасивна ділянка) рух ракети здійснюється під дією сили тяжіння.
Відмінність від інших типів ракет полягає в тому, що крилата ракета летить по прямій траєкторії над землею, огинаючи рельєф місцевості, а балістична - прямує дуже високо вгору, а потім падає.
На відміну від крилатої ракети, балістична на фінальному етапі атакує ціль майже вертикально - і робить це з великою швидкістю, залишаючи вкрай мало шансів протиповітряній обороні перехопити її.
Тобто для російсько-української війни саме балістика має надзвичайно важливу роль: вона надає одній зі сторін суттєву перевагу.
Існує кілька класифікацій ракет, хоча єдиної немає. За застосуванням балістичні ракети поділяються на міжконтинентальні, стратегічні та тактичні. За іншою класифікацією є чотири типи балістичних ракет - малої, середньої, проміжної та великої дальності.
Ракети малої дальності можуть долати відстань до 1000 км і також відомі як тактичні балістичні ракети. Ракети середньої дальності дістають ціль з відривом 1000-3000 км. Боєприпас проміжної дальності може долати відстань від 3000 до 5500 км. А ракета великої дальності летить ще далі, на 10 000 кілометрів і більше. Це означає, що деякі міжконтинентальні балістичні ракети можуть вражати цілі практично у будь-якій точці Землі.
У росіян з балістичних ракет є С-300, С-400, "Іскандер М", "Синева", "Ярс", "Булава", "Сармат", "Тополя М" та інші. Поразка найважливіших цілей на українському театрі бойових дій і в тилу відбувається саме балістичними ракетами – найчастіше застосовується «Іскандер-М». Це потужні ракети довжиною 7,2 м із бойовою частиною майже 500 кг, що летять на фінальній стадії зі швидкістю 2100 м/с.
Тобто свою максимальну дальність (400-500 км) "Іскандер" може подолати за 5-6 хвилин. Враховуючи, що росіяни запускають його з набагато ближчих відстаней, то час підльоту ще менший.
Збивати балістичні ракети – одне з найважчих завдань для української ППО. Всі ці ракети летять швидко - балістичною траєкторією і падають на ціль з величезною швидкістю. Для того щоб збити те, що вже падає, потрібні спеціальні зенітні ракетні системи. Українські війська можуть збивати ракети "Іскандер-М" та аеробалістичні ракети Х-47М2 "Кинджал" за допомогою американських систем PATRIOT та франко-італійських SAMP/T.
Ще краще те, чого Україна поки що не має, - спеціально створені комплекси протиракетної оборони, такі як американські THAAD або ізраїльські Hetz. На випробуваннях THAAD збивав цілі на висоті понад 147 км, тобто не в атмосфері, а фактично вже у космосі.
Обмежені можливості для боротьби з балістичними ракетами мають комплекси С-300, "Бук-М1", NASAMS, IRIS-T і HAWK. Але щоб ними перехопити таку ціль, потрібно випустити три протиракети. Ураження цілі відбувається за принципом "кінетичного перехоплення" (hit-to-kill). Тобто протиракета потрапляє точно в ціль, а не вибухає поруч. Тому боєголовки вона не має, вона не потрібна. Протиракета просто збиває балістичну ракету, а не підриває її.