Як шукати людей зі старечими розладами: через поліцію, волонтерів, соцмережі
«Допоможіть знайти маму!..», «Вийшов з дому та пропав літній чоловік»... Коли ми в соцмережах натрапляємо на такі оголошення, то співчуваємо тим, хто загубив рідних, і молимося, щоб з нашими такого не сталося. Але... Життя ні від чого не дає гарантій. У похилому віці люди, на жаль, мають свої особливості. Повна або часткова втрата пам’яті, нездатність орієнтуватися у просторі можуть трапитися навіть у віці, який вважається цілком дієздатним. А ще й на дворі осінь – пора, коли загострюються психічні негаразди.
Як правильно діяти, якщо загубилася людина, яка погано себе усвідомлює, Коротко про допомагала розібратися волонтерка добровольчого пошуково-рятувального загону “Мілена” Вікторія Грищенко.
З чого починати пошуки
1. Якщо людина зникла з дому, перевірте двір, вулички, де вона зазвичай прогулювалась, найближчі магазини, до яких раніше заходила. Розпитайте сусідів, обдзвоніть рідних та друзів. Якщо загубилася на вулиці, одразу телефонуйте друзям та рідним, чиї адреси вона могла згадати.
2. Якщо інформації немає, негайно телефонуйте 102 та викликайте поліцію. Диспетчер має направити до вас патрульний наряд.
Важливо!
Дехто досі вважає, що заяву на розшук дорослої особи беруть на третій день після зникнення. Категорично ні! Достатньо навіть години-дві, особливо, коли йдеться про розшук дітей, хворих або людей, які погано орієнтуються у просторі.
3. Після приїзду поліції напишіть заяву про зникнення. До неї додайте фотографію і детальні відомості про особу – вік, орієнтовний зріст, будову тіла, зачіску, колір волосся і очей, особливі прикмети.
Важливо!
- Людей похилого віку треба якомога частіше фотографувати, щоб знімки були свіжими, - радить Вікторія Грищенко. – Бо коли для розшуку людини надають фото з паспорту 20-річної давності, це дуже ускладнює роботу.
4. Після написання заяви в поліцію зателефонуйте на лінію 103 і дізнайтеся, чи був виклик на людину з прикметами вашого родича чи знайомого.
Орієнтування на розшук варто залишити на порталі МВС (https://mvs.gov.ua/activity/rozsuk/rozsuk-zniklix-gromadyan). Там є окрема база осіб, які не можуть надати інформацію про себе.
Це далеко не повна дошка оголошень на сайті пошуково-рятувального загону «Мілена». Скрін: milena.in.ua
Як залучити волонтерів
Розшуком зниклих осіб займається спеціальний відділ у складі карного розшуку Нацполіції. Його оперативники самі звертаються до волонтерів.
- Ми тісно співпрацюємо і без заяви до поліції в пошук зниклого не беремо, - пояснює Вікторія Грищенко. – У нас з поліцією підписаний меморандум про співпрацю. Однак люди також можуть до нас безпосередньо звернутися – на сайт, чат-бот або гарячу лінію. Буває таке, що ми бачимо оголошення у соцмережах і самі виходимо на зв’язок з родичами зниклого, пропонуємо допомогу. Але заява до поліції за будь-яких умов обов’язкова.
Сайт ПРЗ “Мілена”: milena.in.ua
Чат-бот: @prz_milena_bot
Номер гарячої лінії +38-068-777-0-112
Чим допомагають волонтери
- Наша допомога може бути інформаційною – робимо орієнтування і розповсюджуємо його в соцмережах. У нас напрацьовані групи у інстаграмі, фейсбуці, телеграмі, вайбері. Вони орієнтовані на пошук свідків, які могли бачити зниклого. Паралельно продзвонюємо лікарні, тут теж маємо напрацьовану базу, перевіряємо виклики по 103. Третій варіант – пошук на місцевості. Таке рішення приймається, коли у нас є вихідна точка. Тобто зрозуміло, звідки людина пішла, коли її бачили востаннє. Якщо йдеться про людину, яка могла заблукати в лісі, то рішення про виїзд на місцевість навіть не обговорюється.
Волонтери також працюють з відеокамерами. На АЗС або в супермаркетах інформацію з таких знімає поліція в рамках кримінальної справи, а попросити записи камер на приватних садибах чи маленьких магазинчиках можуть і звичайні люди.
Цю 76-річну жінку поліції вдалось розшукати всього через дві години після звернення рідних. Фото: ФБ Поліція Волинської області
Чи треба самим обдзвонювати лікарні та морги
Це перше, що спадає на думку, коли зникає родич. Втім, у поліції кажуть, що медзаклади не зобов’язані надавати інформацію, “є схожий чоловік чи немає”.
- Скажу так, що на 103 треба подзвонити обов’язково, бо людині могло стати на вулиці зле. Що стосується моргів, то там, як правило, стороннім особам не надають інформацію. Щодо лікарень, то відповідь можна отримати за телефонами приймального відділення, але вона може залежати від людського фактору – чи захочуть допомогти. Проте однаково, дзвонили родичі чи ні, ми будемо теж перевіряти інформацію по лікарнях. У рідних немає такого ресурсу, щоб все охопити одночасно.
Як працювати із соцмережами
Оголошення у соцмережах - це також одна з перших дій, до яких вдаються родичі. Однак часто такі об’яви заповнюються більше емоціями, ніж конкретикою, а тому ускладнюють впізнавання. Припустимо, на фото жінка в теплій шапці, а надворі літо. Колір, довжина волосся, зачіска невідомі.
- У нас є затверджена форма орієнтування і групи по всіх містах України. Якщо рідні бажають, то вони заходять на нашу сторінку і репостять оголошення куди захочуть. Його можна скачати у вайбері як картинку, можна роздрукувати і розклеїти у паперовому вигляді, - каже Вікторія Грищенко. – Але хочу зауважити, що ми даємо тільки номер поліції і номер гарячої лінії свого загону. Номери родичів зниклого приховуємо, щоб їх не турбували всілякі екстрасенси, ворожки, майстри Таро, які будуть вимагати гроші. За час існування нашого загону не було жодного випадку, щоб такі особи чимось допомогли.
Отже, родичі, які самі пишуть оголошення та вказують свої телефони, мають бути готовими відбивати атаки шахраїв.
В Києві 76-річний чоловік просто вийшов на вулицю з лікарні, де донька оформляла документи, і не зміг знайти дорогу назад. Завдяки заяві доньки й оперативній роботі поліції, чоловіка швидко вдалось знайти. Фото: npu.gov.ua
Як часто знаходять зниклих
Підстави для оптимізму є. Іноді зниклі самі знаходяться – потрапляють до лікарні, а звідти медики повідомляють про “забудька” в поліцію. Полегшує пошуки і те, що літні люди подекуди зберігають уривки пам’яті. Наприклад, не можуть назвати рідних, але згадують ім’я та прізвище свого лікаря. А трапляються і справжні дива.
- Останній такий випадок був у Пісочині під Харковом. Знайшлася бабуся, яка блукала майже тиждень. Виснажена, змучена, зневоднена, але фізично не ушкоджена, - згадує волонтерка. – Де була, чим харчувалася, розповісти не могла, бо має деменцію, але ж знайшлася! Досвід показує, що наші пенсіонери можуть бути досить витривалими. Хоча про їх історії ми ніколи не розпитуємо родичів. Знайшлися – і добре.
Як підстрахуватися
Перші ознаки деменції можуть бути непомітними. Дивакуватість поведінки списують на вік, а так ніби сьогодні все, як було вчора. Дідусь одягається, виходить в хлібний магазин за улюбленим багетом, повертається. А завтра може не повернутися. Бо вирішив піти на ринок за свіжими карасиками чи поїхати до друга, з яким бачився десять років тому.
Тому є класична порада: класти літнім людям в кишені, сумочки, гаманці, а краще всюди, куди можна, записки з інформацією про них та номерами телефонів рідних.
У “Мілені” також радять купувати трекери – браслетики на руку з функцією відстеження місця розташування.
