• Головна
• Суспільство

Фото: seattletimes.com

Говоримо «бринздя» - і одразу уявляємо полонини Карпат. Так «працює» географічний бренд. Що ж це за визначення, а також про смугастий символ стійкості українців, сумну історію мелітопольської черешні і секрети виготовлення карпатської бриндзі – у матеріалі Коротко про.

Гарантія оригінальності продукту

Цивілізований світ давно береже свої географічні зазначення для місцевих товарів. Так, лише в італійській провінції Парма виготовляють сир «Пармезан». І якщо такий же, за смаком та текстурою, сир зварять, до прикладу, в наших Карпатах – продукт не матиме права називатися пармезаном.

Ось така сувора система захисту регіональних продуктів, що діє в Європі ще з середини минулого століття. Мета її достойна: для споживача – це гарантія оригінальності продукту, для виробника - конкурентні переваги, можливість збільшувати обсяги збуту, захист від недобросовісної конкуренції. А для певного регіону географічне зазначення, або, як кажуть у народі, бренд – важлива туристична цікавинка, допомога у збереженні місцевих традицій, розвиток локального бізнесу і, як результат, збільшення надходжень у місцеві бюджети податків.

Зрештою, на італійський пармезан не претендуємо, адже маємо свої продукти з географічним зазначенням. І хоч таких є достатньо у кожному куточку України, офіційно зареєстровані лише деякі.

Смугаста ягода з Херсонщини

І до війни херсонський кавун був делікатесом. А зараз і поготів! Більш того, з початку повномасштабного вторгнення - ще й символ стійкості херсонців. Найбільш відомий кавун, пам’ятний знак «Дари Херсонщини», що біля села Осокорівка (Херсонщина), незважаючи на постійні обстріли, стоїть на своєму місці, хоч і посічений осколками та обстріляний. І розвівається на ньому синьо-жовтий український прапор.

На офіційному рівні херсонський кавун нещодавно отримав статус географічного бренду. Уточнюємо: таке визнання мають лише баштанні, вирощені на піщаних ґрунтах Таврійського краю у Скадовському.

На жаль, зараз ця ягода у дефіциті через довгу окупацію та постійні обстріли тамтешнього регіону. Тому смак її можемо лише пригадати. Соковитий, хрусткий і дуже солодкий, адже містить високий рівень цукру. М’якоть кавуна щільна, насиченого рожевого або червоного кольору.

До речі, заявку на реєстрацію географічного зазначення подала громадська спілка «Асоціація виробників херсонського кавуна», представники якої зараз захищають Україну на фронті.

Пам’ятний знак «Дари Херсонщини», що біля села Осокорівка (Херсонщина). Фото: uk.wikipedia.org

Мелітопольська черешня

Не сорт «Мелітопольська чорна», а саме ягоди, вирощені у Мелітополі, зараз на українських ринках не знайдете. Мелітопольські черешні під окупацією.

Темно-червоного кольору, ароматна, солодка та соковита, ягода відома ще з ХІХ століття. Майже сотню років місцеві селекціонери працювали над сортом, щоб був не лише врожайним, а й мав певну родзинку. Вченим вдалося досягти мети.

Мелітопольська черешня - це продукт елітного класу. Вирощується лише у самому Мелітополі та біля нього на обох берегах річки Молочна. Завдяки піщаним мелітопольским ґрунтам, тамтешньому клімату така черешня містить ідеально збалансовані цукри та кислоти, тобто не має зайвої кислинки у смаку чи приторної солодкості. А кожна ягідка як на підбір велика, з блискучими боками, ще й добре зберігається як товар.

Бренд «Мелітопольська черешня» офіційно зареєстрований у Міністерстві економіки України ще у 2020 році. Та це не зупинило ворогів. Після окупації Мелітополя та околиць Росія зареєструвала українське географічне зазначення "Мелітопольська черешня" у своєму реєстрі як російське.

Мелітопольська черешня містить ідеально збалансовані цукри та кислоти, тобто не має зайвої кислинки у смаку чи приторної солодкості. Фото: prevention.com

Гуцульська бриндзя

Це традиційний сир, який виготовляють на Закарпатті, Івано-Франківщині та частині Чернівецької області. Більш того, продукт – піонер, адже був першим офіційно зареєстрованим географічним брендом України. А для жителів Карпат бриндзя – це частина життя. Дотепер цей сир з овечого чи коров’ячого молока виготовляють за традиціями пращурів ще з XV ст.

Виготовлення овечої бриндзі – величезна подія. Минають століття, змінюються покоління, але щороку, приблизно 20-25 травня, вівчарі з отарою, під пісні, танці, звуки трембіт йдуть на полонину і залишаються там аж до кінця вересня. Усі 4 місяці тварини та люди проводять у горах. Там вівчарі виготовляють овечий сир.

Для бриндзі треба свіжоздоєне молоко. А видоїти вівцю досить складно, кажуть, тварина лише на перший погляд сумирна, а насправді з характером. Свіже молоко проціджують через кілька шарів марлі, на яку ще й кладуть свіжі гілки смереки (для приємного аромату та як своєрідне сито). Переливають у дерев’яну бочку, додають спеціальний сичужний фермент – «кляг», або «ґлєґ». Ось цей фермент в магазині не купиш, тому що роблять його самостійно і заздалегідь зі шлунку молочного теляти або ягняти. Під дією ферменту молоко згортається.

Тоді ватаг (головний вівчар) добряче перемішує рідину. Поступово сир відділяється від сироватки. Його викладають у марлю і підвішують мінімум на 7 днів, щоб і зайва сироватка стекла, і сам продукт дозрів. У такому вигляді сир вже смачний, але це ще не бриндзя, а будз. Після дозрівання будз перемелюють, перетирають із сіллю, перекладають та пресують у дерев’яні бочки. Це і є бриндзя.

Після дозрівання будз перемелюють, перетирають із сіллю – і бриндзя готова. Фото: rakhiv.city

Карпатський мед

Не акацієвий, а саме гірський мед є найціннішим. А все тому, що зібраний в екологічно чистих регіонах. Без сторонніх домішок карпатський мед пахне травами, у смаку не має якоїсь терпкості, і хоч, як всі меди, солодкий, його хочеться їсти ложками. Смачний!

А пасічники стверджують, що гірський мед ще й надзвичайно корисний, тому що гірські трави накопичують більше вітамінів та мінералів, аніж та ж ромашка чи липа у забрудненому місті. До того ж карпатські бджоли виробляють велику кількість різних ферментів. Тому їхній мед має бактерицидні властивості. А ще містить:

• вітаміни групи В,
• вітамін Е,
• вітамін РР,
• йод,
• цинк,
• калій,
• кальцій,
• фосфор,
• магній,
• марганець.

Ложка карпатського меду до чаю щодня допоможе організмові побороти чимало болячок, наприклад, шлунково-кишкових. Також продукт підвищує імунітет, зміцнює організм, заспокоює перезбуджену нервову систему, пригнічує ріст патогенних мікроорганізмів.

При усіх цих перевагах карпатський мед все-таки не має звання географічного бренду. Але це поки що, тому що заявка на таку реєстрацію вже знаходиться у чиновників з Міністерства економіки України.

Баранина Фрумушика

Більшість українців і не чули про такий сорт м’яса. Тому виправляємо цю помилку, адже баранина Фрумушика вже є географічним брендом України.

Фрумушика – це річка в Одеській області, а саме у Болградському районі. Це вже Південна Бессарабія, той самий Тарутинський степ - відомий район вівчарства. Є кілька археологічних свідчень про те, що овець тут розводили з V тисячоліття н.е. Місцеве населення виводило різні породи цих тварин, переважно чушку, цигай і каракуль. Такі місцеві породи, багатовікова практика скотарства, а також висока якість місцевої рослинності є основними факторами того, чому баранина з тих місць стала географічним брендом.

Звичні краєвиди поблизу річки Фрумушика: отара овець вільно гуляє лугом, пасеться там, де забажає. Очевидно, що тварин зайвий раз не обмежують у свободі, а основний їхній раціон – це різноманітні степові трави.

Така дієта та вище згадані фактори «працюють» на бренд «Баранина Фрумушика». Це надзвичайно ніжне, але структуроване м'ясо. Звісно, краще скуштувати такий делікатес в одному з тамтешніх ресторанів, тому що він унікальний за своїм смаком. Це не звична баранина. М'ясо вівці з долини Фрумушика не має якогось стороннього різкого запаху. На смак солодкувате. І що цікаво: відчуваються трав’яні нотки, легкий горіховий присмак.

Звичні краєвиди поблизу річки Фрумушика: отара овець вільно гуляє лугом, пасеться там, де забажає. Фото: frumushika.com