«Мир» з кислинкою: про життя та яблука у Млієві, яблуневій столиці України
У центральній частині України, за 70 км від Черкас, є невеличке село Мліїв, яке славиться яблуками. Про мліївські яблука, родину Симиренків та «Мир» з кислинкою читайте у матеріалі Коротко про.
«Мир потрібен усім»
Селекціонерка Варвара Волошина каже, що виведення нового сорту яблук займає від 20 до 50 років. Фото: ФБ Інститут помології
Фруктові полиці українських супермаркетів та ринків милують око різноманіттям. Серед екзотичних ананасів та манго скромно виглядають вітчизняні яблука. Наші плоди різних сортів, з цікавим смаком, добре зберігаються, але, відверто кажучи, сьогодні яблуком нікого не здивуєш. Звичний фрукт. І за такі слова можна стати персоною нон ґрата у селищі Млієв, що на Черкащині. Цей самий Мліїв – яблунева столиця України. Вже більше ста років тут працює станція помології, де вирощують відомі та нові сорти рослин, перш за все яблук. Засновник станції - знаменитий вчений-помолог Левко Симиренко. Саме він вивів новий сорт яблук "Ренет Платона Симиренка". Назвав його на честь свого батька. Це зелене яблуко, тверде, хрустке, з приємним смаком та ароматом, стало візитівкою Млієва.
А ось найновіший сорт яблук - «Мир». У 2017 році його зареєструвала селекціонерка Варвара Волошина.
- Виведення нового сорту – це довгий процес, - розповідає Коротко про ст. науковий співробітник Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка ІС НААН України Варвара Волошина. – Над новим сортом працюють кілька селекціонерів: хтось починає, хтось це продовжує, а хтось виводить цей сорт вже в держреєстр і дає йому назву.
Уявіть: виведення нового сорту займає від 20 до 50 років. І немає жодної гарантії, що все вийде і ці яблука будуть кращими, аніж попередні сорти.
- А назвала сорт «Мир», тому що мир усім нам дуже потрібен, - пояснює Варвара Волошина. – Коли готувала документи на реєстрацію цього сорту, у 2017 році, якраз тривала Антитерористична операція. Тому тільки «Мир».
«Мирні» яблука мають зимовий термін достигання. На смак - з кислинкою, мають характерний аромат, який під час зберігання тільки посилюється. До речі, яблука сорту «Мир» довго зберігаються, наприклад, у підвалі, не втрачаючи ні смаку, ні аромату, ні зовнішнього вигляду. А ще, як стверджує Варвара Волошина, сорт врожайний, стійкий до яблучних захворювань (парші і борошнистої роси).
- А які ваші улюблені сорти яблук? – запитуємо селекціонерку.
- Ой, аж важко відповісти, - усміхається Варвара Волошина. – Мабуть, усі зимові.
Сорт яблук «Мир» зареєстрували у 2017 році. Фото: ФБ Інститут помології
Своя валюта
Саме «зимові» яблуні у Млієві ростуть всюди: обабіч доріг, у приватних садах, у парку. А місцеві жителі прекрасно розбираються у яблуневих сортах.
- "Ренет Симиренка", "Мліївська красуня", "Флоріна" і ще багато інших ростуть тут всюди, - розповідають Коротко про мешканці селища.
"Ренет Платона Симиренка". Фото: agroelita.info/
Чим відрізняються яблука сорту «Мліївська красуня» та «Флоріна»? Мліївчани сміються. Кажуть, таке запитання може поставити лише турист.
- Вони ж і зовні, і на смак зовсім різні, - пояснюють. – Наша «красуня» солодка та має приємний кислуватий післясмак, хрустка, зеленувато-жовтого кольору з червоним рум’янцем. А "Флоріна" - ароматна, червона, без кислинки.
Яблуко у Млієві більше, аніж фрукт. Завдяки яблукам, що збирали тут тоннами, місцеві виживали у важкі 90-ті: торгували на ринках інших міст, обмінювали на картоплю та капусту. Та й дотепер яблуко у Млієві - наче місцева валюта. «За скільки зробиш?" – «Десять кіло яблук, і по руках»: звичний діалог серед місцевих, бо ж навіть у Млієві буває так, що в когось сорт смачніший, ніж в сусіда, або якась яблуня не вродила. До речі, в осінній період ціни на яблука у самому Млієві, відверто кажучи, смішні: 10-12 грн за кілограм. Найдорожчий сорт - "Ренет Симиренка" (від 15 грн за кг).
Зараз селище Мліїв переживає не найкращі свої часи. Яблуневі сади все ще буяють, а от людей стає менше: багато молоді виїздить за кордон, Мліїв «старіє».
- Роботи нема, в країні війна, то чого дивуватися, що молодь їде світ за очі, - пояснюють місцеві мешканці.
Яблуні дослідної станції. Фото: ФБ Інститут помології
З кріпаків - до вчених-помологів
Так було не завжди. У XIX столітті Мліїв був одним із найбільших центрів цукрової промисловості в Російській імперії. А у XX - головним державним розсадником в УРСР: на місцевій станції садівництва вирощували тисячі сортів різних рослин і виводили нові сорти яблунь, груш, слив… Своєму розквіту Мліїв завдячує родинам Симиренків і Яхненків. Саме Симиренки стали основоположниками цукрової промисловості, машино- та суднобудування і, звісно, садівництва.
Неймовірна історія родини Симиренків розпочалася з кріпака Федора, який був талановитим господарником. Ще й так успішно вправлявся з господарством свого хазяїна графа Воронцова, що зумів викупити себе з кріпацтва. І зі своїм тестем Михайлом Яхненком заснували фірму «Брати Яхненки і Симиренко». Підприємство процвітало.
Будівля Дослідної станції помології ім. Л.П. Симиренка у Млієві. Фото: uk.wikipedia.org
Один із дітей Симиренка (а їх було 22!), син Платон, навчався у "Празькій політехніці" і дуже цікавився виробництвом цукру. Більш того, повернувшись додому почав розвивати таку промисловість тут: збудував 4 заводи, найбільший був у містечку Городище (Черкащина, неподалік Млієва). Симиренки виготовляли цукор, займалися устаткуванням, мали машинобудівельний завод, де збудували перший повністю металевий корабель «Українець». Цікавий факт: і в побуті, і в діловодстві у Симиренків була лише українська мова. Усе українське підтримували і спонсорували. Так, будували лікарні, школи, театр, допомагали своїм робітникам, профінансували видавництво Шевченкового «Кобзаря», безкоштовно передали частину книг у сільські бібліотеки….
Особливим захопленням Платона Симиренка, а пізніше і його сина Левка та онука Володимира, було садівництво, а саме - виведення нових сортів. Вже Левко Симиренко створив великий яблуневий сад і розсадник. Там виростив найбільш відомий український сорт "Ренет Симиренка", який назвав на честь свого батька Платона.
Левка Симиренка у 1920 році у власному будинку застрелили чекісти. Справу батька продовжив старший син Володимир. Він керував дослідною станцією садівництва у Млієві, яку згодом назвали іменем Левка Симиренка. Володимир Симиренко також загинув від кулі: його розстріляли у 1938 році.
Станція садівництва у Млієві продовжувала працювати. Місцеві селекціонери виводили нові сорти рослин. Вже за незалежної України станцію перейменували на Інститут помології ім. Л.П. Симиренка НААН України, а в 2017-му - в Дослідну станцію помології ім. Л.П. Симиренка. Зараз установа займає близько 500 гектарів землі. Перед двоповерховою будівлею станції стоїть пам’ятник Левку Симиренку. Правою рукою він показує на фасад, у лівій - тримає гілку яблуні.
Пам’ятник Левку Симиренку. Фото: poradnica.com.ua
