Змінив рясу на камуфляж: намісник київського монастиря служить медиком на нулі
Захищати Україну від віроломного ворога пішли не лише солдати. Фермери, будівельники, айтішники, диригенти, продавці, студенти та багато інших людей мирних професій взяли до рук зброю для оборони країни. Не залишилися осторонь і священнослужителі: поки що в сусідній країні вони «освячують» ракети для вбивства дітей, в Україні – вивчають тактичну медицину та йдуть рятувати бійців.
Намісник Спасо-Преображенського монастиря в Київській області архімандрит Іоасаф служить такмедом, виїжджаючи у найгарячіші точки фронту. Покликання свого не приховує: якщо питають – відповідає, що священик. Але також він медик та рятувальник.
На питання, як вийшло, що священнослужитель пішов на війну, архімандрит Іоасаф відповідає, що досвід уже є.
- До мене прийшли люди з нашого фонду підтримки захисників України та сказали: «Ми знаємо, що ви офіцер, брали участь у миротворчій місії в Іраку (2004 рік. – Прим. ред.). Маєте бойовий досвід. Нам такі люди потрібні. Чи не хочете навчитися тактичної медицини, щоб потім рятувати життя наших бійців? Я відповів: «Звичайно. Якщо ви прийшли, то Господь прислав вас до мене», - згадує Йоасаф. Після курсів для парамедиків священнослужитель вирушив «на нуль». І зараз відбувається вже третя його ротація.
Болюче колись для України питання про зв'язок української церкви з московським патріархатом, за словами отця Йоасафа, на лінії фронту не стоїть взагалі. Патріотизм тут міряється не словами, а ділом, а зрадників вистачає незалежно від їхнього віросповідання.
- На фронті моє головне завдання – щоб людина залишилася живою, щоб вона повернулася додому і з нею було все гаразд. Для мене головне – дотримуватися своїх морально-етичних та духовних норм, у тому числі не виявитися зрадником. Зрадником України, власної церкви, свого монастиря. Блаженніший Митрополит Онуфрій з першого дня війни заявив, що Церква залишається зі своїм народом, і засудив агресію РФ, - наголошує священнослужитель, завантажуючи у свій автомобіль гуманітарний вантаж, який він повезе нашим солдатам на «нуль».
Там, на фронті, зараз перебувають тисячі парафіян, які захищають незалежність України.
- Якщо взяти парафіян нашої Церкви у відсотковому співвідношенні, то виявиться, що кожен другий на фронті чи задіяний у волонтерстві. Тому ми хочемо тут, на своїй землі, у вільній країні жити і вірити в Христа, – наголошує архімандрит Йоасаф.
Він переконаний: зараз дуже потрібна консолідація українського суспільства перед спільним ворогом. Тому й міняє рясу на камуфляж, щоб нести порятунок і словом і ділом, і душам і тілам наших захисників.
