«Незламна»: як жіночі образи відображають боротьбу України в роботах художника з Житомирщини
Одна із провідних тем у творчості художника Павла Гусєва із Іршанської громади, що на Житомирщині, - жіночі образи, які символізують Україну, боротьбу за свободу та перемогу добра над злом. Зазвичай це збірний образ жінки, але є й портрети реальних жінок, серед яких можна зустріти і Лесю Українку, і Мілу Йовович, і навіть Анджеліну Джолі.
Виставку «Незламна» про жінок-воїтельок, берегинь і захисниць Павло Гусєв презентував шість разів за минулий рік.
Своєю творчістю він намагається підтримати силу духу українців та зміцнити віру у перемогу над загарбниками.
Краєвиди, портрети і… тубуси
Художник Павло Гусєв на виставці «Незламна». Фото: надано Павлом Гусєвим
Павло Гусєв каже, малює з першого класу, а згодом це переросло і в професію. До війни малював у різних жанрах, але переважно це були пейзажі.
- До повномасштабного вторгнення я малював наші українські та поліські краєвиди, гори і портрети на замовлення. І раніше у моїх українських пейзажах відображалася любов до батьківщини. Після 2014 року, тим паче після повномасштабного вторгнення, перейшов на військово-патріотичну тематику, - розповідає Павло.
Згадує, що початок великої війни застав його на роботі, у місцевому Палаці культури, де він працює художником-оформлювачем.
- У підвалі у нас бомбосховище – за перших сигналів тривоги всі місцеві починали туди збігатися. Так було і 24 лютого. У перші тижні, звичайно, моральний стан був пригніченим, але далі, як і всі українці, прийшов до тями, зрозумів і сприйняв ситуацію, - і продовжив творити.
З початку повномасштабного вторгнення Павло намалював понад 50 робіт, більша частина з них – на патріотичну тематику. Сюжети для робіт у художника дуже різні – є тут картини, присвячені і військовим, і лікарям, сьогоденню та минулому, реальним людям та збірним образам.
Художник говорить, що найбільше його надихають наші успіхи на фронті.
– Це головні події останніх двох років, такі як контрнаступ ЗСУ, звільнення Херсона, Харківської області, робота наших рятувальників, енергетиків, волонтерів, лікарів – їх можна побачити на моїх роботах як символ часу, в якому ми живемо. Першу картину з військовими я намалював вже через два тижні після початку вторгнення - з того часу працюю без перерви. Продовжую писати портрети, серед замовників – знайомі військові, кілька разів волонтери та військовослужбовці просили розфарбувати тубуси для снарядів.
«Азов-сталь» - картина, присвячена захисникам Маріуполя. Фото: надано Павлом Гусєвим
Останнім часом образ українки стає все більш войовничим
- Чому саме жіночі образи ви обрали як символ доблесті ЗСУ?
- І раніше я відображав Україну, як країну в широкому значенні, саме через жіночий образ - українка в національному вбранні або в парі з козаком, як один із національних символів і образів.
Останнім часом цей образ українки стає все більш войовничим: від лицарських обладунків з мечем до сучасного військового обмундирування із сучасною вогнепальною зброєю – у відповідності із жорстокою реальністю сьогодення, героїчним спротивом України величезній імперії зла.
Також, ще до останніх кількох виставок, я писав портрети жінок, які втілюють в собі Україну та боротьбу українського народу із завойовниками. Зокрема, жіночим патріотичним образам присвячена виставка “Незламна”.
З експозиції «Незламна». Потоплення крейсера «Москва». Фото: Суспільне
- Як з’явилась ідея виставки «Незламна»?
- Якийсь час мені здавалось, що під час війни робити якісь виставки це не зовсім доречно, "не на часі", так би мовити. Якщо й робити виставку, то вже після Перемоги!
Але так сталося, що на сторінках Facebook випадково познайомився з житомирською поетесою Євгенією Юрченко, яка працює в юнацькій бібліотеці. На її сторінці я поставив кілька вподобайок до її віршів та написав невеличкі коментарі-компліменти її творчості. Так ми й познайомились. Вона запросила мене відвідати бібліотеку й поспілкуватися. І за філіжанкою кави, дізнавшись про мене більше, чим я займаюся, вона й запропонувала мені зробити виставку в їхньому закладі. "А чом би й ні?!" – подумав я.
Ми обговорили сюжети картин, які в мене є, котрі можна використати для виставки. Було кілька пейзажів і натюрмортів, а також за ці роки накопичилося чимало патріотичних картин – зображення військових (як чоловіків, так і жінок): це й портрети конкретних людей, яких мені замовляли їхні знайомі; і узагальнені образи воїнів ЗСУ; зображення актуальних подій, які відбувалися: "Привид Києва", "Чорнобаївка", "Острів Зміїний", "Звільнення Херсона“, "ППО", "Полк «Азов»", "Каховська трагедія" тощо. Були також картини й ілюстрації до віршів поетів, з якими раніше співпрацював, – це сюжети із волонтерами, медиками, енергетиками, рятувальниками.
А ще було багато звичайних портретів знайомих дівчат і жінок, подружок, значна частина з яких була написана у вишиванках. Тому захотілось якось все це об’єднати в одну тему: творчість, присвячена Україні, її споконвічній боротьбі за волю й незалежність в жіночих образах.
- Назву «Незламна» придумали самі?
- Влучна назва з одного-двох слів на думку ніяк не приходила. І пані Євгенія порадила назвати максимально лаконічно: "Незламна", що й виявилося дуже доречним до загальної концепції виставки, за що я їй дуже вдячний. А особливо вдячний за те, що вона особисто організувала виставку, запросила багатьох інших поважних гостей – культурних діячів Житомира, написала сценарій заходу та провела його в ролі ведучої.
- Чи є реальні прототипи ваших героїнь, зображених у "Незламній"? Може, це портрети ваших знайомих, хтось із них воює у ЗСУ?
- На портретах - найрізноманітніші жінки: як реальні, так і вигадані символічні образи. Як і більшість художників, надихаюся зовнішньою красою, однак не менш захоплює в жінках розум, світогляд, моральні якості і принципи. Мене надихають багато жінок!..
Портрети із колекції "Незламна" – це переважно портрети цивільних жінок і дівчат, яких знаю особисто. Серед знайомих жінок, які пішли служити в ЗСУ, знаю лише свою колегу, комірника Палацу культури. Але де саме вона зараз проходить службу, сказати не можу. Ще одна знайома дівчина - в дитинстві вона ходила на танці в Палац культури, де я працюю, та разом з подружками, у яких я викладав колись малювання в школі мистецтв, допомагала мені створювати декорації для концертів. Зараз вона – курсантка Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова; а нещодавно я написав її портрет в образі снайперки. Всі ж інші жіночі образи в моїй творчості – це символічні (узагальнені) зображення войовничих українок-захисниць.
Портрет знайомої Ірини, курсантки Житомирського військового інституту - в образі снайперки. З експозиції «Незламна». Фото: надано Павлом Гусєвим
Від Лесі Українки до Кейт Бекінсейл
- Але на ваших роботах можна впізнати навіть відомих жінок, зокрема актрис. І не лише українських.
Серед доробку художника чимало муралів. Один з найяскравіших - Леся Українка з джавеліном. Фото: ФБ Павла Гусєва
- Якщо брати до уваги портрети відомих жінок, то серед них є не лише українки, а й іноземні видатні особистості (думаю, всі портретисти полюбляють зображати різного штибу знаменитостей). Наприклад, у своєму доробку маю таких знаних жінок: Леся Українка, Ліна Костенко, Юлія Саніна, Христина Соловей, Дарія Астаф'єва, Міла Йовович (американка україно-сербського походження), Кетрін Винник (канадійка українського походження), канадійка Авріл Лавін, американки Анджеліна Джолі, Сальма Хайєк, Шерон Стоун, Брітні Спірс, британки Кіра Найтлі, Кейт Бекінсейл, австралійка Ніколь Кідман, Шерон ден Адель – солістка нідерландського рок-гурту Within Temptation, який нещодавно зняв кліп у Києві та збирає кошти на допомогу Україні.
- А чи є у вас якась найулюбленіша картина?
- Зараз власна картина, яка найбільше припала до душі, – це "Українська паляниця" (юна українка в обладунках, що сидить у позі лотоса на знищеній російській військовій техніці, однією рукою тримаючи паляницю з автоматом, а іншою – показує кулак). Також символічні картини "Надія" – вагітна жінка на фоні фантасмагоричного скелястого пейзажу, яка простягає руку до відлітаючого голуба, та фентезійний портрет Кейт Бекінсейл в ролі борчині з нечистю Анни Валеріус у фільмі "Ван Хелсінґ".
- Що ви плануєте робити після закінчення цієї війни?
- Після закінчення війни планую продовжувати, але в більш позитивному русі - писати пейзажі, натюрморти, портрети. Вони й сьогодні залишаються одними з найпопулярніших – люди замовляють портрети близьких, друзів, знайомих, рідних, аби подарувати їм приємні миті радості. Сьогодні важливо – дарувати людям прекрасне, незважаючи на трагічні події, що відбувалися та відбуваються. Ну і, звісно, важливо надихати українців.
