10 років від початку АТО: «їхтамнэти», перші переселенці, "Боїнг 777", Іловайськ та мовчання Заходу
12 квітня 2014 року Україна дізналася, що означає абревіатура « АТО » і як виглядає антитерористична операція не по телевізору.
Весняне загострення
Конфлікт на сході країни за участю росіян і проросійських активістів розгорявся ще з зими, але Майдан, що палахкотів у Києві, став основним центром притягнення уваги. Після завершення Революції Гідності Донбас уже трясло.
У лютому 2014 року по різних містах України проходили проросійські мітинги із явно сепаратистським призначенням. Перші сутички українських патріотів та "квазіросіян", наприклад, у Донецьку, залишилися непоміченими. Березень розпочався зі штурму обласних адміністрацій у Донецьку, Харкові, Одесі. 1 березня Рада національної безпеки та оборони України ухвалила рішення привести Збройні сили країни на повну бойову готовність.
Після кривавого зіткнення двох мітингів – українського та проросійського – на площі Леніна в Донецьку 13 березня, де було вбито активіста організації «Свобода» Дмитра Чернявський, відродили Національну гвардію України, якої в країні не було з 2000 року. Зіткнення пройшли у кількох містах сходу України.
За чотири дні в Україні розпочалася часткова мобілізація, а в. о. президента України Олександр Турчинов запровадив у країні особливий період. В Україну прибула новостворена Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ, а міністром оборони країни призначили генерала-полковника Михайла Коваля.
Квітень 2014-го був уже палаючим. У Донецьку вкотре захопили будівлю ОДА та проголосили «Донецьку народну республіку», яка мала потім увійти до складу Росії. Аналогічні збори відбулися і в Харкові, де проголосили "ХНР". У Луганську бойовики захопили будівлю Нацбанку, у місті розпочалися бої за Луганський аеропорт, було захоплено відомчі будівлі.
Формально 8 квітня розпочалася антитерористична операція (АТО) у Донецькій, Луганській та Харківській областях.
До речі, всім відому фразу «їх там нєт» вже сказано Путіним – 4 березня. Вперше він її сказав ще про присутність російських солдатів у Криму. У листопаді 2014-го фразу було повторено – як відповідь на запитання прем'єр-міністра Канади Стівена Харпера вивести російські війська з України. Брехня російського президента вже нікого не дивувала, на ній згодом будувалася вся російська політика та пропаганда.
Численні мітинги в Донецьку 17 квітня 2014 року мали змінити ситуацію. Мирним шляхом не вийшло... Фото: wikipedia.org
Що було після 12 квітня
Напевно, саме цього дня - 12 квітня - 2014 року вперше було вимовлено слово «війна» стосовно того, що відбувається на Донбасі. Озброєні росіяни під командуванням громадянина Росії Ігоря Стрєлкова-Гіркіна захопили Слов'янськ та Краматорськ у Донецькій області, а також кілька дрібних населених пунктів регіону.
У ніч на 13 квітня РНБО України ухвалила рішення про «невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози та збереження територіальної цілісності України», а 14 квітня в. о. президента Турчинов підписав відповідний указ. Було вирішено розпочати антитерористичну операцію без запровадження військового стану із залученням ЗСУ.
Тоді ж відбувся перший бій на Донбасі: у районі Слов'янська, у селищі Семенівка, бойовики Гіркіна атакували бійців спецпідрозділу «Альфа». Старший лейтенант «Альфи» Вадим Сухаревський, попри наказ не відкривати вогонь зі свого БТР по бойовиках, його відкрив. (З лютого 2024 року Сухаревський – заступник Головнокомандувача Збройних сил України.)
У Дніпропетровську добровольці почали записуватися до батальйону «Донбас», який очолював донеччанин Семен Семенченко. Тренування бійців проходили у напівзанедбаних селищах на кордоні між Донецькою та Дніпропетровською областями.
Світ дивиться на те, що відбувається на Донбасі, з нерозумінням і побоюванням, а потім президент Росії Путін 17 квітня зауважує, що «південний схід України – це Новоросія, а Харків, Донецьк, Луганськ, Херсон, Миколаїв та Одеса були передані до складу України радянським урядом».
Відразу ж в Одесі було оголошено про створення «Одеської народної республіки Новоросія», а а Луганську – відповідно, «Луганської». У Донецьку 28 квітня українські активісти вийшли на свій останній мітинг, який просто дивом обійшовся без крові та бійні, хоча росіяни оголосили полювання на найактивніших його учасників.
До кінця місяця тривали захоплення будівель у Донецькій та Луганській областях, а в останній день квітня в Україні розпочався процес створення батальйонів територіальної оборони.
Весь цей час на сході України точилася війна. Вона виглядала як періодичні напади на блокпости з використанням стрілецької зброї, сутички у лісопосадках та на околицях міст, проте ні важкого озброєння, ні артилерії жодна сторона не застосовувала.
Був місяць травень
Все змінилося на початку травня. Спочатку – пожежа у Будинку профспілок в Одесі, потім – спроба захоплення бойовиками управління внутрішніх справ у Маріуполі. Обидва інциденти спричинили загибель та поранення людей, а до Маріуполя зайшли 14 танків ЗСУ, і це було вже серйозно.
Поступово до середньостатистичних громадян почав доходити весь жах ситуації, і в травні, щойно дочекавшись початку літніх канікул (їх оголосили раніше), перші родини-переселенці почали залишати небезпечні території.
11 травня в Донецьку і Луганську пройшли «референдуми», після яких було оголошено про незалежність «республік» волею громадян, які там живуть, причому проголосувати, порахувати голоси і оголосити результати окупанти «встигли» до кінця дня.
З 22 травня розпочалися активні бойові дії під Волновахою та Рубіжним, і того ж дня набув чинності закон України, який визнає учасників АТО учасниками бойових дій. У неділю, 25 травня, відбулися вибори президента України, на яких у першому та єдиному турі переміг Петро Порошенко.
Наступного дня Донецький аеропорт став полем бою: російські найманці вирішили взяти його під контроль, при цьому аеропорт до ранку приймав і відправляв борти. Після того як о 7-й годині ранку відлетів літак на Київ, в аеропорту почалася перестрілка, решта рейсів було скасовано, персонал евакуйовано. Українські солдати тримали Донецький аеропорт до січня 2015 року, і вже залишали його руїни, обороняти які не було жодного сенсу. Наприкінці травня терористи підбили гелікоптер Мі-8МТ Нацгвардії України, на борту якого був генерал-майор Сергій Кульчицький. Разом із ним загинули 12 осіб.
10 років тому все починалося із захоплень адміністративних будівель. Фото: REUTERS
«Розіп'ятий хлопчик» та перші переселенці
Поступово в ході АТО від російських бойовиків було звільнено кілька українських міст: Маріуполь (13 червня), Червоний Лиман (19 червня), Краматорськ, Слов'янськ, Артемівськ, Костянтинівка – 5 липня.
Вже закрито пункти пропуску на кордоні України та Росії. Вже армія АТО розпочала наступ до неконтрольованих Україною ділянок кордону на Донбасі.
12 червня відбувся перший бій на Саур-Могилі. Це був один із перших днів, коли бойовики «ДНР» отримали військову допомогу безпосередньо з Росії – танки та БТРи. Водночас на російських каналах, як і раніше, мусують тему «громадянської війни» в Україні та «незалежної Новоросії».
Мирні жителі активно евакуюються з «Новоросії» - дороги забиті автомобілями з написами «Діти». Виїжджаючі вважають, що залишають будинки ненадовго і восени вже повернуться в рідні пенати, тож не беруть із собою теплі речі та взуття. До осені до окупованих міст повернеться навряд чи третина тих, хто виїхав, причому частина з них забере зимовий одяг – і поїде вже назавжди. Страх та безпорадность відчуваються навіть у повітрі. Мирні плани врегулювання конфлікту, одностороннє припинення Україною вогню, перші зустрічі Тристоронньої контактної групи щодо мирного врегулювання конфлікту на сході України – все це не має жодного впливу на росіян.
У липні Україна змінює міністра оборони та Головнокомандувача – ними стають Валерій Гелетей та Віктор Муженко. Але поки що схема війни не змінилася – і ось уже російські солдати обстрілюють ракетами угруповання ЗСУ та Держприкордонслужби біля селища Зеленопілля у Луганській області. Так у війну міцно увійшли російські війська, неприховано і явно.
12 липня в Росії вийшов сюжет про « розіп'ятого хлопчика » у Слов'янську Донецької області. Тоді адекватна громадськість була шокована не так темою сюжету, як безпардонною брехнею якоїсь жінки, яка розповіла про «звірства ЗСУ у захопленому ними Слов'янську». Головний канал РФ – Перший канал – не перевірив жодного факту, а просто зняв монолог якоїсь жінки. Згодом на Першому мляво вибачилися, але масштаби російської пропаганди стали яснішими: у наступні роки росіяни видавали в ефір нісенітницю і страшнішу за «розіп'ятого хлопчика» - і була аудиторія, яка беззастережно вірила в будь-яку дурість.
Наприклад, про те, що 17 липня малайзійський «Боїнг 777» під Торезом на Донеччині збили чи то українські льотчики, чи він сам упав, наповнений трупами ще в аеропорту вильоту. Втім, той самий Гіркін спочатку вважав, що це взагалі український літак: «Збили... Валяється десь біля шахти», - писав він у соцмережах. Однак обдурити міжнародну групу експертів, які посекундно відтворили момент удару по пасажирському «Боїнгу», їм не вдалося. У червні 2022 року було винесено вердикт у Парламентській асамблеї Ради Європи: малайзійський «Боїнг» був збитий російським «Буком».
Зміна міністрів та формату операції
Міжнародні санкції, і так уже відчутні для Росії, після цієї катастрофи ще посилилися. Бойовики повернули Україні міста Мар'їнку, Авдіївку, Лисичанськ, Дебальцеве.
Однак 12 серпня російські війська масово вторглися на територію України через неконтрольовані ділянки кордону. Можна вважати це офіційним днем вторгнення військ РФ в Україну, а 24 лютого 2022 року – хоч і масштабніший, але все-таки другий епізод.
Наприкінці серпня 2014-го стався сумнозвісний Іловайський котел, під час виходу з якого, незважаючи на обіцянки росіян забезпечити безпеку, було розстріляно кілька колон українських військових. Тоді загинуло 254 бійці.
У вересні АТО для Харківської області було офіційно закінчено, а для Донеччини та Луганщини потягнулися безпросвітні дні існування у форматі «народних республік», які прагнуть зі зброєю в руках вбивати тих, хто не згоден з риторикою російських бойовиків. Великі та малі бої йдуть на всій території регіонів. У жовтні в Україні з'являється новий міністр оборони – Степан Полторак. І поступово жителі Донбасу зміцнюються в думці, що ніхто не знає, що робити в ситуації, яка склалася.
У 2018 році АТО перетворюється на формат ООС – Операції Об'єднаних Сил. За рік до цього секретар РНБО Олександр Турчинов заявляв, що АТО треба завершувати та переходити до нового формату захисту. Простіше кажучи, якщо антитерористичною операцією керувала СБУ, то ООС – штаб на чолі із президентом та Генштабом.
16 березня 2018 року під час візиту на Донбас президент України Петро Порошенко оголосив про офіційне завершення АТО та представив нового командувача операції Об'єднаних сил (ООС) Сергія Наєва.
Мирні жителі окупованих регіонів не помітили змін – як мешкали в епіцентрі війни, так і залишилися так жити. Видозмінився підхід армії до відновлення української державності на Донбасі. І хто знає – якби не страшний лютий 2022-го, все могло б бути по-іншому…
