Міністерство культури та інформаційної політики доповнило Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України кількома новими позиціями. Серед них - кавова традиція кримських татар. Про особливості кави кримців, ритуали, а також рецепт читайте у матеріалі Коротко про.
Арабіка чи робуста, найдорожча у світі Black Ivory з Таїланду чи розчинна з автомату, міцна й гаряча чи легеньке молочне лате. Кава – це більше, аніж напій, це вже певна традиція. І що цікаво, коли у Львові чи Києві про каву ще й не чули, її вже заварювали предки сучасних кримських татар.
Історики кажуть, що напій з кавових зерен потрапив до Криму з Туреччини у XVI сторіччі. А наприкінці XVIII ст. кав’ярні були майже в кожному кримськотатарському селищі та місті! Уявіть: у ті давні часи кримські татари зустрічалися в таких закладах, де пили каву й ділилися останніми новинами. Так і зародилася самобутня тамтешня кавова культура.
Кримці пригощали кавою дорогого гостя, нею насолоджувалися у родинному колі та під час свят. За чашкою кави обговорювали важливі справи. Залежно від оказії, кримськотатарська кава має різні назви. Так, зранку у сімейному колі п’ють саба к’авесі. Гостей зустрічають чашкою хошкельді к’авесі (привітальна кава). Напій, який готують з приводу радісної звістки, - козайдин к’авесі. Є ще є байрам к’авесі: молодь кавує у рідних та друзів на великі релігійні свята і так вітає їх. А келін к’авесі – це кава, яку готує невістка для нової родини відразу після весілля.
Щоб спробувати справжню кримськотатарську каву, автор цієї статті зазирнула в один зі столичних ресторанів татарської кухні. У тамтешньому меню є та сама кава по-кримськи. Всього 45 грн. Подають у маленькій джезві разом з чашкою та блюдечком. Кримськотатарська кава настільки насичена та міцна, що мої розбалувані безкофеїновим лате на кокосовому молоці смакові рецептори аж терпнуть.
- У нашому меню є сютлю, це кава на молоці, - розповідають Коротко про офіціанти закладу. – Її і замовляють частіше.
Сютлю справді трохи легша за традиційну каву по-кримськи. До речі, каву з молоком кримці вважають жіночим напоєм.
Історики кажуть, що напій з кавових зерен потрапив до Криму з Туреччини у XVI сторіччі. Фото: instagram.com/musafirkyiv/
Кримчанка Аміна вже кілька років мешкає у Львові. Каже, місцеву каву не п’є: надто легка для неї і прісна на смак.
- Для мене кава – це не от так пішов до кафе і замовив собі чашку, для мене це сімейна традиція, - розповідає Коротко про Аміна. – Готувати напій мене вчила ще бабуся. Повністю дотримуюся її рецепта. Навіть електричну кавомолку не купую, маю ще старенький мідний млинок. Ним каву можна перемолоти як слід, до консистенції пудри. Щоб не було ані крупинки! Каву заварюємо у джезві. Туди насипаю кавову суміш, додаю холодну воду (фільтровану, звісно) і відправляю на маленький вогонь. Знаю, що деякі господині готують на піску, але в нашій родині так не заведено.
Доки готується кава, господиня ні на крок не відходить від плити, адже напій може «втікти».
Подають каву в маленьких філіжанках з колотим цукром. І одразу попереджуємо: цукор у каву не додають, його їдять, хрумаючи і запиваючи напоєм. Оригінально! І надто солодко.
- Для вас така кава незвична та міцна, - сміється Аміна. – Тому все ж раджу додати трохи молока. А ось у чоловічу каву можна додати трохи вершкового масла. Смак стає ще більш цікавим.
Звісно, на столі обов’язково будуть солодощі: баклава, сухофрукти, варення.
Існує безліч варіантів приготування такого напою. Більш того, в кожної господині він свій. Тому пропонуємо класичний та найбільш поширений рецепт. Нагадуємо: попередньо треба змолоти кавові зерна до порошкоподібного стану.
Інгредієнти:
І ще одне важливе правило: згідно з давніми традиціями, такою кавою треба насолоджуватися у колі сім’ї та друзів.