Чи небезпечні вовки, що розплодилися через війну, – думки зоологів і мисливців
Війна вплинула на чисельність хижаків у лісах та степах України. Через заборону полювання на звіра кількість вовків, лисиць, шакалів та інших тварин збільшилася, на думку деяких зоологів, майже вдвічі. Як зазначили Коротко про експерти, наприклад, до війни щороку на початку мисливського сезону у лісах винюхували здобич до десяти тисяч вовків. До кінця сезону мисливці знижували цю цифру. Наразі ж чисельність звіра ніяк не регулюється, що насторожує і навіть лякає мешканців Полісся, Карпат та інших місць.
На собак нападають, людей бояться
- Були випадки, коли в сусідніх селах вовки роздирали собак та кіз у дворі, - зазначають Коротко про мешканці сіл у Волинській області приблизно за 20 км від Білорусі. – Добре, що на дитину чи дорослого не напали. Але й Сірка, якого ти з цуценяти вирощував і прикипів до нього душею, теж шкода.
Якщо раніше побачити вовка у лісі вважалося рідкістю, то зараз місцеві всерйоз побоюються зустрічі з ними. У гірських регіонах жителі вже навіть не реагують на вечірнє виття, яке доноситься з лісу, – звикли. Але намагаються далеко не ходити.
Мисливці називають кілька причин збільшення кількості хижаків у лісах. Це, на їхню думку, не лише заборона на відстріл у зв'язку із війною, а й нібито їхня міграція із сусідніх Польщі та Білорусі. Як вважають співробітники Українського товариства мисливців та рибалок, тиша в прикордонних лісах України до вподоби вовчицям, які з виводком якраз починають шукати нове місце проживання. Та ж заборона відстрілу впливає і на популяцію бобрів, зайців та іншої дрібної звірини, яка є природним кормовим об'єктом для сірих зубастих хижаків.
Еколог Ігор Антохович Фото: Особистий архів Ігоря Антаховича
Така ж ситуація спостерігається і в інших областях, де вовків, шакалів та лисиць, яких, звичайно, теж побільшало, не раз фіксували фотопастки. Люди турбуються, як би звір не почав навідуватись до сіл.
Втім, екологи та зоологи вважають, що збільшення кількості вовків у лісах навряд чи може стати загрозою для людей. А ось зростання популяції лисиць та шакалів – цілком.
- Вовк боїться людей, причому навіть дитини, - пояснює еколог Ігор Антахович. - Він може піти в села тільки в люті зими, коли багато снігу, і він не може здобути собі їжу в лісі. Тоді вовки справді йшли до сільських господарств і «різали» худобу, як тоді казали. Але випадки нападів на людей були навіть тоді дуже рідко. Для вовка це завжди вимушений хід. Зараз, коли зими дуже теплі, мені не віриться, що вовки спускатимуться до людей.
Домашні собаки, на думку зоологів, можуть становити інтерес для тих недосвідчених молодих вовків, які ще не навчилися полювати на козуль чи інших копитних. Або - для старих і хворих, травмованих чи тих, що потрапили в капкан. Їх зазвичай «виганяють» із зграї, і їм доводиться або під'їдати, що не з'їли родичі, або шукати легке харчування. Собака для них – легша здобич, ніж жвава лань чи олень. Також такі вовки можуть бути поблизу бобрових поселень – зловити бобра теж нескладно, порівняно з козулею. А їх у прикордонні також побільшало.
Сліди хижаків дедалі частіше помічають поблизу віддалених сіл. Фото: facebook.com/НВП
Вовків-мігрантів у нас немає
Мисливці наполягають на відстрілі лісових хижаків. Екологи – категорично проти.
- Ми розширюємо свій життєвий простір за їхній рахунок, але втручатися в екосистему не можна, - зазначає Ігор Антахович. - На Заході, в Америці чи Європі, знищення будь-якої тварини в поодиноких випадках дозволено лише тоді, коли є загроза життю людини. Наприклад, якщо собака нападає, тоді поліцейський має право його застрелити.
На думку еколога, вовчиці з вовченятами навряд чи «переїжджатимуть» в Україну з Білорусі чи Польщі.
– Таке може бути, але дуже рідко, – сумнівається Ігор Антахович. – Наразі навряд, оскільки у зв'язку з війною у нас на кордонах встановлені фізичні бар'єри. Вони шукають нові місця, перед тим як вивести в світ потомство. Вагітна вовчиця знаходить місце, яке б гарантувало їй і вовченятам безпеку, поки вони не стануть самостійними. Змінює лише у тому разі, якщо відчуває небезпеку, наприклад, якщо нору виявили мисливці. Тоді може шукати інший притулок. Але це складно – у неї шість-вісім щенят, а тут їй треба знайти місце, облаштувати його, перетягнути їх усіх… Також вона має захищати їх і від вовків, навіть від їхнього батька – у голодні роки трапляються випадки канібалізму.
Теріолог Андрій Сагайдак. Фото: Особистий архів Андрія Сагайдака
Думку еколога підтримує і вчений-теріолог (зоолог, який спеціалізується на ссавцях. – Авт.), засновник парку «Міжріченська пуща» у Чернігівській області Андрій Сагайдак. Він також каже, що вовки рідко змінюють територію. Тому сумнівно, що вони змінюватимуть європейську чи навіть білоруську прописку на український ліс.
– Порівняно з Білоруссю, у нас приблизно однакова чисельність вовків, а у Польщі – набагато менше, тому скоріше вони від нас можуть іти у польські ліси, – зазначає Андрій Сагайдак. – Мисливці суперечать самі собі. Вовки розселяються вільними територіями, тому нелогічно, щоб із Польщі вони йшли до нас. Кожна зграя – це сім'я зі своєю територією, якої вона тримається. А щодо небезпеки – цю тему надто роздмухують. Мовляв, «караул, вовки із Чорнобиля пішли на Київ, скоро нас усіх з'їдять». Не варто надто хвилюватися.
- Проте покусаних немає, як практично і не може бути, щоб вовки переносили сказ – за статистикою, це поодинокі випадки, які можуть статися раз на пару років, – продовжує Андрій Сагайдак. - Люди заражаються у 90% випадків від котів та собак – своїх домашніх улюбленців. У природі на сказ можуть хворіти всі теплокровні тварини. Але серед хижаків найчастіше це лисиці.
Незважаючи на те, що і вовки, і лисиці належать до одного сімейства - псових, сказом в основному заражаються лисиці. Причиною цього є спосіб їхнього життя. Лисиці, за словами еколога Ігоря Антаховича, їдять усе, що знайдуть, і із задоволенням харчуються навіть на сільських та міських смітниках.
- Лисиця – це падальщик, - пояснює Ігор Антахович. – Гинуть зазвичай які тварини? Хворі, у тому числі і на сказ. І лисиці можуть ними харчуватися. А вовк - труп ніколи не їстиме. Але основний раціон лисиць – це гризуни. Зайця їм дуже важко спіймати. Вовк і лисиця - зовсім різні тварини, хоч і одного роду.
Також лисиці швидше пристосовуються до місць, де мешкає людина. Вовки вважають за краще триматися подалі від людей і харчуються копитними, зайцями.
Вовки потрапляють і у фотопастки. Фото: facebook.com/НВП
Гроза мисливських угідь
Для мисливців вовк не становить матеріального інтересу, як і лисиці та інший хутровий звір – останніми роками хутро не має попиту. Вовк – це трофей, а ратують за дозвіл на відстріл виключно через спортивний інтерес. Стріляти ж зараз можна хіба що в тирі, якщо говорити про цивільних... Оскалену голову вовка потім вішають у передпокої десь у мисливському будиночку чи своїй лазні або, як мінімум, хваляться знімками перед друзями. Інтерес мисливських організацій також упирається в гроші – ті ж картки на відстріл не безкоштовні.
Поки люди бояться можливого нашестя вовків, екологи та зоологи говорять, що відстріл цього звіра може призвести до погіршення якості популяції інших лісових жителів. Як зазначає Ігор Антахович, вовк зазвичай наздоганяє ослаблених тварин, таким чином, є санітаром лісу. Якщо вовків замало, популяція почне страждати, буде більше хворих тварин.
Як вважають зоологи, вовки можуть створювати проблеми швидше для власників мисливських угідь, які розводять копитних для полювання. Хижаки, звичайно, не платитимуть за це задоволення, і поголів'я може скоротитися без поповнення скарбнички господарів. А людям, кажуть експерти, хвилюватися наразі не варто – у села зубасті хижаки спускатися не любителі, тим більше у теплу зиму, коли і в лісі можна легко знайти собі корм.
