Міцна, дешева і довговічна. А ще легка в обробці та різнокольорова, наче веселка. Здогадалися, про що мова? Усе це - про пластикову кришку від звичайної пляшки. Для більшості з нас - це сміття. Але роботи жительки Чернігівщини Ніни Лободи свідчать, що така кришка в умілих руках - цікавий оздоблювальний матеріал. Кореспондентка «Коротко про» дізналася, як пластикові кришечки змінили сільський паркан, чим краще кріпити їх до основи та чому "кришечкова Україна" без Криму.
Жителька Чернігівщини Ніна Лобода своїми роботами доводить, що кришечка з під пляшки в умілих руках перетворюється на цікавий оздоблювальний матеріал. Фото: suspilne.media
У селі Августівка (Ічнянський район Чернігівської області) садибу сімейства Лободи відшукати легко і без GPS-навігатора.
- У них паркан - наче вишитий гобелен, - усміхаються місцеві.
І не лукавлять. Паркан власної дачі Микола та Ніна Лобода прикрасили картинами. Парочка горобців, двоє лебедів, мультяшні пес та кіт, сільські пейзажі – усе це викладено різнокольоровими кришечками від пляшок. Господиня садиби Ніна Лобода каже, що на 11 зображень, які зараз є на паркані, пішли десятки тисяч пластикових кришок.
А поштовхом до такої творчості стала, як не дивно, біда. П’ять років тому у сусідньому смт Дружба загорілися склади з боєприпасами. Снаряди вибухали, наче на передовій, пошкодили чимало будівель. Трохи оговтавшись після пережитого, Ніна Лобода вирішила прикрасити свій паркан, додати трохи барв. Але як? І тут жінці на думку спало використати пластикові кришечки, яких у неї назбиралося чимало.
- Я вже давно подумувала щось таке цікаве зробити, - розповідає нам Ніна Лобода. – Кришечки в мене були, сортувала їх за кольорами. Мій чоловік спочатку не розумів, бурчав, що ж це я таке надумала. Перший малюнок я виклала на хвіртці. Це песик з мультфільму. Щоб охороняв хату (сміється). Творила два дні. І так захопила ця робота! Але ще більше здивував мене мій Микола - каже: "Ніно, давай, ще щось таке роби".
Ніна Миколаївна може творити. Майстриня із золотими руками: шиє, в’яже, а найбільше любить вишивати. Пластикова мозаїка чимось схожа на це улюблене хобі Ніни Миколаївни, тільки замість голок та ниток – цвяхи та кришечки, а замість полотна – паркан.
На перший погляд, викладати певне зображення різнокольоровими кришечками легко. Та насправді треба прикласти неабияких зусиль, аби малюнок дійсно тішив око і не грішив проти перспективи.
Перш за все, кришечки. Їх треба назбирати стільки, аби вистачило на малюнок. У Ніни Миколаївни на одну картину може піти і 800 (перший песик), і 3600 (пара лебедів, присвячена 35-річчю власного шлюбу) кришечок. Їх приносять до садиби майстрині усі мешканці Августівки, навіть знайомі і незнайомі люди з інших сіл та міст. Неважливо, з-під лимонаду чи з-під олії – майстриня використає усі кришечки. Та спочатку подружжя сортує кришечки за кольорами.
- От для вас кришка може бути просто синьою, а для мене є 6 відтінків синього, - пояснює Ніна Миколаївна. - Треба обов’язково сортувати по відтінках, щоб малюнок вийшов гарний, як я кажу - мав товарний вигляд.
Вже маючи підготовлений матеріал, майстриня береться за ескіз майбутньої мозаїки. Тут важливо мати натхнення. Буває, що жінка малює на папері вже давно задумане зображення. Інколи це персонажі дитячих мультфільмів та казок, з української народної творчості. Спочатку схему перемальовує в зошит у клітинку. Каже, паркан низький, тому кришечок у висоту витрачає небагато, всього 38 штук. А в ширину – скільки фантазія дозволяє.
- До паркану кришки кріплю цвяхами, - розповідає жінка. – Дуже допомагає чоловік: він підготовлює, кріпить на цвях кришечку. А я підбираю за кольором, бачу, що мені тут, наприклад, треба 15 штук від "Кока-Коли". Або ж кажу чоловікові: "Колю, дай мені 35 кришок "Нептуна" (газована вода)". І кріплю їх до паркану 15-міліметровими цвяхами. Пробувала брати на клей, але з часом фарба з паркану відлущується разом з тим клеєм та кришечками.
Таке заняття чимось нагадує і викладання мозаїки, і вишивання хрестиком.
Зараз подружжя збирає кришечки, щоб завершити ліву частину паркану. Там викладені малюнки лише на українську тематику: квіти у вазі, орнаменти. А ще є незавершена карта України. До речі, її хочуть доробити найближчим часом.
- На моєму паркані карта України без Криму, - пояснює Ніна Миколаївна. – Я не встигла її завершити, тому що почалися дощі, прийшла зима, зараз снігами замело. От чекаю весни. Як тільки потепліє, сяду на велосипед і поїду на дачу, щоб завершити свою "Україну". І знаєте, маю таке відчуття, що як закінчу цей малюнок, то і наші військові зайдуть в Крим і півострів повернеться до нас. Мої колеги на роботі навіть жартують, що дадуть вихідний, аби я вже той Крим доробила.
А ще майстриня задумала викласти напис «Україна понад усе». І хоче також прикрасити свою літню кухню. Місця для творчості у садибі вистачає, питання лише за матеріалом. Поки зима, подружжя активно збирає кришечки. Кажуть, вже є близько 50 тисяч.
Не парканом єдиним. Виявляється, у вмілих руках кришечки перетворюються на оригінальні речі. Треба лише підключити свою фантазію.
Так, кришечками можна декорувати стіни та меблі. Якщо скріпити їх волосінню, вийде оригінальний вологостійкий килимок у ванну або ж підставка на кухню (тільки дуже гаряче не ставте – поплавляться).
А діти радітимуть новій іграшці-восьминогу, з якою можна бавитися у ванні. Зробити його досить легко: в невеликому циліндрі або конусі закріпити вісім відрізків волосіні або мотузки і надіти на них кришечки, які сформують щупальця.
З кришечок можна зробити фіранки на двері. Пам’ятаєте, у 80-90-х такі були у моді? Щоправда, робили їх зі скріпок, дерев’яних намистин, туго скрученого картону та іншого, на перший погляд, сміття.
І ще цей матеріал досить міцний для садових доріжок. Якщо не маєте змогу викласти стежини бруківкою, то можна прикрасити їх «вишивкою» з кришок.