5 листопада
Завантажити ще

У квартири українців селять якутів та бурятів: як іде «денацифікація» окупованої України

У квартири українців селять якутів та бурятів: як іде «денацифікація» окупованої України
Фото: dialog.ua

Те, що відбувається на окупованих територіях України, інакше як геноцидом не назвеш. По-іншому пояснити засилля мігрантів, які швидко перетворюються на «корінних мешканців», та зникнення місцевого населення у невідомому напрямку не виходить. Чи здобуде Україна на момент перемоги свої території, заселені представниками малих народів РФ, і навіщо це робиться – намагався розібратися кореспондент  KP.UA.

Демографія на прикладі одного будинку

Офіційної статистики про зміну чисельності населення та його етнічного складу сьогодні на непідконтрольних територіях немає. Або її тримають у глибокому секреті, адже хвалитися особливо нічим. І без того кульгаючі демографічні показники за останні десять років скотилися до рівня катастрофи. Оцінювати ситуацію можна лише побічно.

Ми взяли для прикладу мешканців одного будинку, що на бульварі Пушкіна, у самому центрі Донецька. З орієнтирів – розташоване у кварталі від нього кафе «Сепар» (назване місцевими гумористами на французький манер «СепАр»), де було підірвано ексватажка т. зв. "ДНР" Олександра Захарченка. Будинок із категорії елітних, званих тут «сталінками». У ньому 20 квартир. У чотирьох з них живуть люди глибоко пенсійного віку, які не наважилися залишити свої «хороми». Ще у двох квартирах залишилися сім'ї працівників місцевих «громадянських» структур. Шість - кинуті, у них давно ніхто не з'являвся. У п'яти - періодично з'являються постояльці у військовій формі. Хто ці люди, "аборигени" не знають і з ними не спілкуються. У трьох квартир з'явилися нові господарі. Це сім'ї, які переїхали із РФ. З ними старожили також вважають за краще не спілкуватися, але відзначають: зовнішність у новеньких не слов'янська, та й одяг - з азіатськими елементами. Наш приклад, безперечно, поверхневий. Однак відображає загальні тенденції, що ризикують найближчим часом стати ще більш очевидними.

- Право на власність житла за місцевими законами потрібно підтвердити після закінчення 2024 року. Власник повинен мати російське громадянство і, відповідно, переоформити свої «метри» на підставі законодавства РФ ,– ділиться з нами місцевий рієлтор Костянтин. – Що буде, якщо цього не зробити? Відповідь очевидна. Найімовірніше, ці квартири будуть «націоналізовані». Не одразу, але будуть. І вже сьогодні є запити на їхню покупку з російської глибинки. Найчастіше цікавляться ними люди із проблемних регіонів, тієї ж Бурятії та Калмикії. У наведеному для прикладу будинку – у зоні ризику щонайменше третина квартир. Робіть висновки самі...

З Узбекистану Маріуполь Донецьк. Можемо привезти пошту/посилки (переклад). Фото: t.me/plavkotell ТГ-канал

З Узбекистану Маріуполь Донецьк. Можемо привезти пошту/посилки (переклад). Фото: t.me/plavkotell ТГ-канал

Переселення вигідне Кремлю

До лютого 2022 року на окупованій території Донбасу поселялися, переважно, жителі центральних регіонів Росії. Сім'ї перебиралися до чоловіків та батьків, які служили в «народній міліції» (тобто армії бойовиків «ДНР» та «ЛНР»), купувалися квартири, відкривалися дрібні бізнеси. Гості з Кавказу, півдня і півночі Росії були поодинокими випадками. Як казали тоді місцеві рієлтори, квартири у Донецьку та Луганську цікавили максимум представників татарської національності. Чеченці та дагестанці не бачили особливого сенсу облаштовуватися в містах, де трапляється «бавовна», є комендантська година та проблеми з комуналкою.

Все змінилося після 2022 року, коли за участь у "СВО" почали платити великі, за російськими мірками, гроші.

Активізувалися представники малих корінних народів Сибіру - від бурятів до тувинців.

У Донецьку люди думають, що Путін вирішив позбутися самобутніх, малокерованих народів, кинувши їх у топку війни, на «м'ясні штурми». І з Росії вже надходять новини, мовляв, від 10 до 25% чоловічого населення Бурятії, Башкирії, Калмикії та інших «автономних республік» уже утилізовано.

– У нас усіх їх називають «бурятами». Звичайно, маються на увазі всі, схожі на них. Ми бурята від тувинця не відрізнимо. Але суть в іншому: їх тут «утилізують» тисячами, а приїжджають їх десятки тисяч, – продовжує донеччанин.

Втім, є інша версія. «Розмити» населення, максимально позбутися проукраїнсько налаштованих людей – мета, про яку можуть не говорити публічно, але максимально сприяти цьому.

«Іноземні фахівці» практично витіснили місцевих із ринку праці. Фото: t.me/mariupolnow Маріуполь Зараз

«Іноземні фахівці» практично витіснили місцевих із ринку праці. Фото: t.me/mariupolnow Маріуполь Зараз

У змішаних шлюбах народжуються Магомеди та Фатіми

Після окупації Маріуполя, Мелітополя, Бердянська та інших міст мешканці все частіше повідомляють про появу великої кількості мігрантів, які відкривають торгові точки, оформляють дозвіл на приватне візництво, влаштовуються на роботу будівельниками та сантехніками. Водночас місцеві жителі не можуть працевлаштуватися місяцями.

– Максимум, що нам пропонували, – розбирати завали будинків за 10 тисяч рублів на місяць, – каже мешканець Маріуполя Сергій. – Але це було на початку - середині минулого року, а зараз нікого із сторонніх до цих завалів не підпускають. На будівництвах працюють мігранти, що "понаїхали". Ті з них, хто хоч якось улаштувався, перетягують із батьківщини свої сім'ї. У результаті, у школах та дитячих садках людей зі Сходу більше, ніж наших. Багато маріупольців просто не витримують цієї ситуації: безробіття, нові «жителі», які поводяться як господарі, відсутність елементарних зручностей. І їдуть хто куди – переважно в Росію, звичайно. Найвідчайдушніші потім їдуть до Грузії, а звідти – до України чи інших країн Європи. А у Маріуполі залишаються «іноземні фахівці».

Житель міста висловлює думку багатьох: отак виглядає оголошена Путіним «денацифікація» України. Українці, які виїхали до РФ, беруть паспорти і громадянство цієї країни, стаючи «росіянами». Ті, хто виїхав до України, навряд чи повернуться незабаром. Населення українських міст замінюється на представників інших націй. І одного разу українців в українських містах може взагалі не лишитися.

- Вони асимілюють, хтось навіть одружується з місцевими жінками, у них народжуються діти – Магомеди та Фатіми. Отак і «денацифікують» нас, – продовжує маріуполець. - Що цікаво – із Чечні та Дагестану до нас їдуть рідко. Говорять, у них краще. А ось із Тиви чи тієї ж Бурятії приїжджають – і захоплюються! Вони там без війни живуть гірше, ніж ми з війною. І звідси їх по-мирному тепер не вигнати.

Судячи з тексту «довідки», місцеві «чиновники» розуміють серйозність проблеми. Фото: t.me/plavkotell ТГ-канал

Судячи з тексту «довідки», місцеві «чиновники» розуміють серйозність проблеми. Фото: t.me/plavkotell ТГ-канал

Жити їм тут добре, а воювати - не дуже

Малі народності Росії обживаються на окупованих теренах України швидко: їм тут непогано. Хороші зарплати, безкоштовне житло (вже зафіксовані десятки випадків у тому ж Маріуполі, коли «іноземні фахівці» самовільно заселяються в залишені господарями будинки та квартири), можливість побачити світ не через Уральські гори, а як не крути - таки ближче до Європи. Те, що все це робиться на крові інших людей, їх не хвилює - частина тих, що приїхали, банально не розуміє, що відбувається. Російською мовою володіють далеко не всі, а навіть якби й володіли – їм начхати, що «невірні» воюють. Навіть десь вкладається у їхні норми релігії.

- Вони тільки воювати не надто хочуть. Для них, що російські бойовики, що солдати ЗСУ – все «карими» («чужі», «сторонні»). От і дезертують «пачками». Нещодавно по соцмережах шукали якихось утікачів-якутів у Донецьку – мовляв, втекли, - розповів донеччанин Микола Євстигнєєв.

Донеччани платять приїжджим бурятам, башкирам, калмикам тощо такою ж монетою. Тому ті, що «понаїхали», не ходять поодинці і по темряві – вже були випадки, коли їх знаходили з перерізаним горлом у житлових масивах того ж Донецька чи Макіївки.

– Були абхази з батальйону «Пятнашка», переженилися тут на місцевих дівчат. Були чеченці та дагестанці, але наїздами: повоювали – і поїхали. Осіли багато колишніх мешканців з-під Омська, Томська, Хабаровська - кажуть, у нас клімат хороший і нерухомість дешева. Але загалом, у Донецьку поки що краще, ніж у Маріуполі та Бердянську, у нас немає такого засилля «малих народів» РФ, - зазначає Євстигнєєв.

Що ж, Росія послідовно стирає Донбас з лиця землі: з 2014 року звідси вивозили цілі заводи, потім виїжджали люди, зараз на пил перетворюються будівлі – згадати Мар'їнку чи Авдіївку. Навіщо країні площею 17 млн ​​кв. кілометрів ще й безлюдні райони Донбасу – питання з тих, на які важко знайти логічну відповідь. Чи сюди планується переселити всіх мешканців суб'єктів федерації, хто не підпадає під визначення «Росія для росіян»?