21 листопада
Завантажити ще

Офіційно відомо про 28 тисяч українців, які зникли на окупованих територіях - Лубінець

Офіційно відомо про 28 тисяч українців, які зникли на окупованих територіях - Лубінець
Фото: facebook.com/dmytro.lubinets

Російська сторона масово бере в полон цивільне населення, намагаючись залякати людей на окупованих територіях та задля тиску на Україну. На сьогодні офіційна кількість українських громадян, які зникли за особливих обставин, - 28 тисяч. Про це розповів уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у прямому ефірі телеканалу FREEДОМ.

- Цифра насправді велика, і при цьому я усвідомлюю, що ця цифра не остаточна. Тому що процес отримання інформації утруднений тим, що з тимчасово окупованої території ми отримуємо не всю інформацію, - пояснює омбудсмен.

Дмитро Лубінець також навів приклад, коли родина повідомила про взятих у полон родичів лише після того, як змогла вибратися на підконтрольну Києву територію. На запитання, чому ви не повідомили раніше, відповідь була абсолютно простою: “Ми боялися”.

- Це не унікально, і не поодинока ситуація. Люди на окупованій території живуть у страху. Люди знають, що за контакт, за якусь звістку з цієї території - байдуже, як, інтернет, мобільний телефон, ти можеш бути вже звинувачений російською владою у пособництві, у здійсненні шпигунської діяльності на користь України. І все - отримаєш термін. Причому реальний термін - років двадцять, - сказав Лубінець.

Він наголосив: механізму звільнення цивільних заручників немає. Його мають шукати насамперед дві організації - Міжнародний комітет Червоного Хреста та Організація Об’єднаних Націй, які “не повинні просто сидіти та сприймати від нас інформацію, як росіяни порушують права громадян України”.

Днями Міноборони Великобританії, посилаючись на дані розвідки, оприлюднило інформацію, що у 43 так званих "таборах перевиховання" росіяни утримують щонайменше 11 000 незаконно вивезених із України дітей. Спершу дитина справді ніби відпочиває. А через три - чотири тижні, коли вона починає сумувати за домом і питати, коли поїде назад, їй кажуть, що повернення неможливе. І починаються розмови наодинці: “в Україні тебе ніхто вже не чекає”, “там небезпечно”, “ти маєш залишитися у нас”.