Солом’яний дідух, 12 пісних страв, весела коляда... Це і є українське Різдво! Змінюються століття, кордони, стиль життя українців, але традиції цього зимового свята непохитні з давніх-давен. Сьогодні згадаймо ще один різдвяний звичай - вертеп. Надзвичайно популярне театралізоване дійство наших пращурів, забуте у радянський час, знову відроджується.
Також вертепом може називатись макет Віфлеємської печери (стайні), де народився Христос, з фігурками учасників подій – від немовляти та його батьків, Марії й Йосипа, до ягняток. Такі вертепи називають ще шопками, ними прикрашають будинки, вулиці, церкви. Інколи там також розігрують різдвяні вистави.
Про історію вертепу, його драми та комедії, а ще про маріонетковий театр, зроблений своїми руками, дізнавалася кореспондент KP.UA.
Перш за все, варто дати пояснення цьому слову. «Вертеп» зі старослов’янської мови - це «печера». Відомо, що Ісус Христос народився саме у печері.
Вертепом називають також мандрівний ляльковий театр, який виник в Україні приблизно у другій половині XVII століття. Але суть його набагато глибша, аніж вистава за участі маріонеток. Це своєрідне прославляння Бога через театральне дійство (до речі, не плутайте вертеп із різдвяною зіркою. Хоча на Гуцульщині ще дотепер так її називають.).
Це був дво- або триповерховий, зазвичай дерев’яний, ящик з ляльками, якими керували за допомогою дротиків. На верхніх поверхах показували так звану "святу" різдвяну драму. А нижні поверхи вертепу були сценою для іронічної вистави на побутову тему. Перша – «висока» - частина дійства завжди мала однакову структуру. А ось другий акт вистави був імпровізацією, залежно від регіону та місцевих традицій.
Скількох змайстрували, стільки й було героїв. Але не більше 40. Виготовляли ляльок з дерева, тканини, навіть овочів. Основні дійові особи: Йосип та Марія, святе дитя, пастушки й волхви, Ірод, воїн, Рахіль, Смерть, Чорт, телятко та вівця. Керував ними вертепник, який говорив і співав за всіх героїв, відповідно змінюючи голос.
Перша, «свята», частина вистави була деякою мірою у стилі теперішніх фільмів жахів. Кривава! Отож, зав’язка: цар Ірод дізнається від волхвів, що у Віфлеємі народився Христос, святе дитя. І хоче позбутися його. Ірод викликає воїна й наказує йому убити всіх віфлеємських дітей віком до 2 років. Воїн виконує наказ.
Кульмінація: під крики матерів та прокльони на цареву голову жінка Рахіль ховає свою дитину. Розлючений Ірод вимагає убити малюка. Але тут з’являється сама Смерть з косою, яка відрубує голову Іродові за всі його гріхи. А чорти тягнуть Іродову душу до пекла.
Закінчення: після смерті Ірода на сцені виспівують та витанцьовують усі дійові особи.
Друга дія вертепної вистави мала світський характер. Персонажі жартували, билися, сварилися, цілувалися, ворожили, пили горілку. І, звісно, співали й танцювали. Вертепники намагалися передати певний комізм тої чи іншої ситуації з життя: якісь смішні ситуації та діалоги, перекручування слів, карикатурний зовнішній вигляд. Тематика цієї частини різдвяної вистави була, як то кажуть, на злобу дня. Наприклад, сварка жінок у церкві або «смажені» жарти козаків у корчмі.
Ходили від хати до хати. Зазвичай ляльками керував вертепник - студент, школяр, міщанин чи мандрівний дяк. За дійство люди розраховувалися їжею, інколи перепадали й гроші.
Упродовж століть традиція дещо змінилася. Так, з часом ляльковий вертеп перетворився у «живий», де усі ролі виконують тільки парубки. Учасники такого вертепу заздалегідь готують релігійну виставу, розподіляють ролі, вчать тексти, шиють костюми. Обов’язковими героями такого вертепу є: Ангел, Пастушки, три царі, жид Мошко та його дружина Сура, Чорт, Смерть, цар Ірод та його воїни, Козак. Є й інші персонажі.
З часом ляльковий вертеп перетворився у «живий», де усі ролі виконують тільки парубки. Фото: ukrainer.net
Необхідно мати бажання, терпіння та вільний час.
Ляльковий вертеп можна виготовити з:
Радимо взяти до уваги папір та пластилін з солоним тістом. І краще майструвати ляльок разом з дітьми, розповідаючи про свято Різдво. Малеча буде у захваті від такого хендмейду.
Пам’ятайте і про додатковий матеріал для прикрашання вертепу: це може бути мереживо, штучні квіти, блискітки, легка тканина на кшталт шифону, солома, гірлянди, свічки.
І ще кілька підказок:
Звісно. Ціни різні: є пристойні варіанти такої шопки за 1400 грн, а є й за 5-6 тисяч гривень. Дорожчий вертеп – це повністю ручна робота, фігурки рухомі, з дерева, для пакування може бути велика дерев’яна скриня. І все це добро майстерно розписане.
На всесвітньо відомій площі Святого Петра відкрили різдвяну виставку «100 вертепів у Ватикані». Серед сотні шопок з більш ніж 15 країн світу є й український вертеп! Дерев’яну скриню та рухомі фігурки у стилі яворівської іграшки створили у майстерні Остапа Сойки та Оксани Когут, що на Львівщині. Також виготовили іграшки на ялинку біля вертепу.
Виставка знаходиться під колонадою Берніні, працює щодня до 7 січня з 10:00 до 19:30 (лише 25 та 31 грудня закриття буде перенесено на 17:00). Вхід вільний.