Журналістка та блогерка Раміна Есхакзай зняла випуск про бійців легендарної бригади "Азов". За добу відео отримало понад 300 тисяч переглядів і знаходиться на 10 місці в трендах YouTube.
Есхакзай показала, в яких умовах воюють "азовці" та поспілкувалася з командирами. Бійці розповіли, як відбувається деокупація українських територій, як проходили оборона Маріуполя та повернення з полону, про важкі поранення, втрату побратимів та мотивацію.
За традицією паралельно із виходом випуску журналістка оголосила збір на фронт. Вона хоче зібрати 1 мільйон гривень на медичну службу бригади "Азов". Задонатити можна тут.
- Ми мобілізованих не беремо взагалі. В бригаді “Азов” воюють тільки добровольці. Треба розуміти, що людина в якийсь момент вигадала собі, що піде в “Азов”, пройшла курс базової підготовки, а потім передумала і захоче додому, то так не вийде. Воєнний стан, мобілізаційний контракт, який діє до кінця мобілізації. Якщо ти підписав контракт — ти військовослужбовець. У нас немає розуміння, що демократія і свобода слова у цивільному житті можливі, а коли ти військовослужбовець, неважливо чи воєнний стан, чи не воєнний стан — ти собі не належиш, ти належиш державі, - розповів начальник штабу бригади “Азов” з позивним “Тавр”.
- Три ворожі танки вирішили під'їхати дуже близько до наших позицій. Ми ліквідували один, в другий влучив з гранатомета, взяв товариша на підмогу, вийшов на відкриту місцевість. Не побачив танк і із-за гілок пролунав постріл. Я отримав поранення у живіт. Відбіг у бік, почав діяти за протоколом, який треба виконувати у разі виникнення поранення. Підбіг товариш, і взяв мене на руки. Мене евакуювали і зробили операцію. У мене була гангрена, відкрита рана, мені зашили кишківник. Я почав проходити лікування, не міг рухатися. Мені кололи антибіотики. Робили чистку, я дивився, як хірург відрізає шматки мого живота. Мене евакуювали з “Азовсталі”, і почався мінометний обстріл, - розповів командир роти 1 батальйону бригади “Азов” з позивним “Кіль”.
- Багато моїх друзів і досі в полоні. Емоції під час зустрічі з тими, хто повернувся, важкі. Для “азовця” це найгірший варіант дій. Вони були, як скелети, ти обіймаєш людину, яка важила 100 кілограмів, а зараз виглядає наче з Аушвіцу, - розповів командир роти 1 батальйону бригади “Азов” з позивним “Кіль”.
- Якби мені сказали знову пройти цей шлях зараз, я б його знову пройшов, можливо в якихось ситуаціях зробив би більше. Але полон, це єдиний період у моєму житті, коли не мав влади над своєю волею. Сидиш у камері, розумієш, що ти такий спецназівець-“азовець”, а якийсь ДНРівський срочник може прийти й зробити тобі все що завгодно і ти нічого не можеш йому зробити, і все це роблять з твоїми друзями. “Азов” - це все моє оточення, і воно потрапило у в'язницю до цих виродків, над ними знущалися. Коли вийшов з полону — це найщасливіший день у моєму житті, - розповів командир відділення РРСП з позивним “Фрост”.
- Головне, щоб дружина не грузила. Побутові проблеми — це для військового найстрашніша історія. Для мене побутових проблем не існує. Головне — не виносити мозок…щоб дружина чекала і не розпитувала про бойові. Моя дружина не розпитує, вона все знає, - розповів заступник командира танкової роти по роботі з особовим складом з позивним “Крим”.
- Думав, коли повернуся на фронт, у нас американське озброєння, все є, а мені кажуть, у нас три міномети, і один з них вчора зламався. І це все після того, що наш підрозділ пройшов: три міномети й “калаші” радянські? Авжеж, з того часу є прогрес, але порівняти з тим, що мала б мати якась заслужена бригада, то з цим не порівняти, - розповів командир відділення РРСП з позивним “Фрост”.
- Триденний рюкзак розвідника залежить від пори року і задач. Перше — це каримат, щоб неважливо, де ти будеш, щоб не спав на землі. Обов'язково мати з собою сухпай, закуповую собі сухе м'ясо, батончики, сухофрукти. Вода на кілька днів, дальномір, набір шестигранників, “спальник”, маскувальний халат, особливо в лісі дуже рятує. Одяг сухий переодягнутися, плащ-намет, компас. Кулеметна стрічка, powerbank, мотузка, тепловізор, мінімальна аптечка. Звичайно ношу з собою пістолет. Спорядження загалом зі зброєю коштує більше мільйона гривень, - розповів командир відділення РРСП з позивним “Фрост”.
- Мені важко досі згадувати Маріуполь у плані втрат: знайомих, друзів, військовослужбовців. Мене бісить, що молоді, вмотивовані, націоналістичні хлопці гинуть, а якісь незрозумілі люди, які мають незрозуміле моральне сприйняття світу, сидять у різних містах і намагаються розказати військовим, як їм жити. Допомагають їм воювати. Треба нагадати їм, що вони допомагають собі не бути зґвалтованими, з відрізаними головами зі зв'язаними руками, як це було в Бучі, Ірпені та Маріуполі. Говорять “дякую захисникам”, але настільки часто, що забули зміст того, про що говорять. Ті люди, які знаходяться на передовій лінії, єдине, що дозволяє Україні існувати, - розповів начальник штабу бригади “Азов” з позивним “Тавр”.
- Хлопці в піхоті повинні розуміти, що “пісок, лопата — друг солдата”, це — копати, копати, копати, Ніяких інстаграмів, відео знімати щодня не буде можливості. Буде важко, страшно, вогко, деколи спекотно, морозно, але це хліб піхоти. Саме це повинні розуміти люди! Відео з інстаграму має бути їхньою мотивацією, якими вони повинні бути, а не те, чим вони будуть займатися. Вони мають бути готові до виконання будь-яких завдань, - розповів командир 2 батальйону бригади “Азов” з позивним “Шик”.