Робота для українських біженців за кордоном все ще є, проте вона, як і раніше, вимагає якщо не спеціальних навичок, то хоча б мінімального знання мови.
Компромісне рішення для біженців – віддалена робота у своїй країні. Багато перекладачів, журналістів, редакторів сайтів, викладачів онлайн-шкіл, IT-фахівців тощо, які виїхали з початку повномасштабної агресії Росії, кажуть, що залишили за собою робочі місця і продовжують працювати з Польщі, Болгарії, Чехії, Нідерландів, Німеччини... Щоправда, і в цій ситуації є проблема. Все частіше говорять про запровадження подвійного оподаткування. В Україні – де є основне місце працевлаштування та в країні тимчасового перебування, де людина має статус тимчасового захисту та отримує допомогу. Поки що таке нововведення на практиці не працює. Більшість людей продовжує жити за принципом: «На життя вистачає, а далі – лише чекати на можливість, коли можна буде повернутися в Україну після війни».
Іншим доводиться шукати роботу за місцем проживання. Багато переселенців, змушених покинути дім і роботу, почали життя з нуля. Без знання мови, навичок та особливостей місцевої специфіки їм довелося несолодко. А якщо врахувати, що переважна більшість – це мами з маленькими дітьми і вони не мають можливості ходити на роботу, то картина стає ще сумнішою.
Втім, у країнах, що приймають наших, намагаються вирішити і ці проблеми. Біженцям пропонується погодинна робота або лише у вихідні дні, або діяльність, на якій спілкування зводиться до мінімуму та набору базових виразів. Хто хоче працювати – не втрачає цього шансу. KP.UA зібрала кілька історій наших співвітчизників за кордоном.
– У Києві я працювала у сфері масмедіа, була редактором сайту про культуру. Квітень 2022 року ми зустріли в Чехії, куди з донькою виїхали на вимогу чоловіка, який записався в тероборону, - розповідає українка Олена Килимовська. – Мій сайт закрився майже відразу ж, розраховувати на віддалену роботу я не могла. У Чехії я одразу підписалася на телеграм-канали та сторінки у фейсбуці українців, які тут живуть давно, і почала відстежувати оголошення про роботу. Паралельно вивчала мову. І на одному із каналів виклали список вакансій, куди беруть українців. Так я стала садівником у "Сад Кінського". Працюю двічі на тиждень по 4 години, оплата виходить десь 15 євро на годину. Моє завдання разом із колегами – прибирати у парку сухостії та бур'яни, підтримувати чистоту доріжок, стежити за деревами, загалом, стежити, щоб парк не втрачав свого британського стилю. Завдання нескладні, мені навіть подобається, поряд зі мною трудяться ще дві українки. З нашим керівником спілкуємося по-чеськи, іноді переходимо на англійську. В принципі, ми розуміємо, що від нас вимагається, тож вже труднощів у спілкуванні та роботі немає. Щоправда, пільги для українців у Чехії потроху скорочують. Найболючіше те, що Чехія перестала оплачувати житло українським біженцям, а винаймати квартиру в Празі мінімум за 700 євро нам з дочкою не по кишені. Вона нещодавно пішла працювати в кафе, можливо, наші зарплати та допомоги дозволять нам винаймати хоча б невелике житло.
У Чехії без знання мови можуть запропонувати, наприклад, пакувати продукти у магазині. Джерело: t.me/praha_rabota_chat
Якщо в Чехії мова хоч трохи схожа на українську і десь може бути інтуїтивно зрозумілою, то в Норвегії з цим біда. Вивчити норвезьку мову швидко не вийде, а роботодавці однією з основних вимог висувають саме знання локальної мови та вільне нею володіння. Ну або, на крайній випадок, англійська на рівні як мінімум В2, а то й С. Одна радість - через такі суворі вимоги бажаючих знайти роботу в Норвегії не дуже багато, і конкуренція не дуже сильна.
Як поділилися біженці з України, найчастіше їм випадає сезонна робота – покоївками, офіціантами, кухарями, помічниками у рибальських портах, малярами. Тут можна обійтися базовим набором слів, але однаково буде дискомфортно. Здавалося б, розмір зарплати може цю незручність компенсувати – на таких позиціях можна заробляти 3500-4500 євро на місяць (до вирахування податків), проте й ціни в Норвегії не для людей зі слабкими нервами.
У Норвегії дуже висока потреба в електриках, зварювальниках, водіях громадського транспорту, столярах та ін. Дуже потрібні різноробочі і навіть пастухи. Але мову все-таки бажано хоча б починати вчити.
- Моя донька працює офіціанткою у ресторані у Вестланні. Каже, що спочатку плакала від розпачу: не розуміла мову, немає з ким поспілкуватися, одній взагалі важко. Але потихеньку втяглася: знайшла інших українок, разом зняли квартирку, ходять на мовні курси. Отримала першу зарплату близько 1800 євро, розплакалася – цього разу від радості. Має дві освіти: філологічну та культурологічну. Але офіціантом у Норвегії вона отримує більше, ніж культуролог в Україні, на жаль, – розповідає мешканка Харкова Олена Воловненко.
Одна з тих країн, куди переїхало найбільше українських біженців – майже мільйон. Третина з них стали на облік у центрах зайнятості та почали одразу шукати роботу. Більшість записалися на безкоштовні німецькі курси, щоб підвищити кваліфікацію і шукати високооплачувану роботу.
Нині основний список робіт, які в першу чергу пропонують біженцям, це сільське господарство. Там не вистачає робочих рук, але й українці туди не особливо поспішають, сподіваючись отримати звичне місце в офісі. Ті ж, хто вивчив мову до розмовного рівня, вже претендують на більш високооплачувану роботу, ніж збирання врожаю, і шукають заробіток у салонах краси, перукарнях, косметичних кабінетах, будівництві тощо.
Кухарі, покоївки, посудомийники, офіціанти, пакувальники та комплектувальники – це стандартний набір професій для біженців у Німеччині. Мінімальна оплата праці в 11 євро/година стає поштовхом для заробітку як мінімум 1900 євро на місяць (кухар), 1500 євро (посудомийка або покоївка), 2000 євро (пакувальник). Це на 200-300 євро більше, ніж у Чехії чи Польщі.
Висока кваліфікація плюс знання мови – це вже від 2500 євро зарплати на місяць та вище. Швачки, вчителі гуртків, хореографи… Чим вища посада, тим українцям складніше. Потрібно підтверджувати диплом, пройти акредитацію, перепрофілювання на спеціальних курсах та підтвердити знання мови. Звісно, у конкуренції з місцевими жителями тут українці програють – місцевим просто не потрібно проходити такий довгий шлях підтвердження навичок.
- Чим підкуповує Німеччина, так це своєю чітко побудованою політикою щодо біженців, не тільки наших, – розповідає колишній менеджер металургійної корпорації Тетяна Васильєва, яка зупинилася в Ульмі. - Тут є всі можливості для комфортної адаптації. Поки ходиш на курси та підтягуєш мову до рівня В1, а потім і В2, тобі платять допомогу. Так, це не нескінченно триває, але майже рік я спокійно навчаюсь і виплачуваних мені від джобцентру майже 900 євро на нас із дочкою вистачає. При цьому й житло хай і на виселках, але оплачується. У перспективі хочу пройти курси та перейти до готельного бізнесу. Це реально. Хоча, звісно, хочеться повернутися до київського офісу своєї компанії.
У Німеччині можна знайти роботу без знання мови. Але – максимум якимось різноробом. Джерело t.me/ger_tell
Наразі знайти відповідне робоче місце українцям у Польщі складно – за два роки ринок праці заповнився нашими майстрами під зав'язку. Високий рівень зарплати та стабільні умови важко, але можна знайти у сферах будівництва та ремонту (особливо цінуються укладачі плитки та фахівці з перекриття дахів), в автосервісах. Також є безліч вакансій для водіїв – на вантажі чи пасажирський транспорт. Щоправда, для цього потрібно мати необхідну категорію прав водія. Зарплати тут солідні, стартують від 2000 євро та вище.
Сфера краси та здоров'я в Польщі, як і раніше, потребує майстрів манікюру-педикюру, перукарів і колористів, косметологів і «бровисток», щоправда, знайти відповідне місце роботи з гідною оплатою важко. Усі вільні вакансії знаходяться у невеликих містечках та селах, куди українці їдуть із великим небажанням.
Попит у цих галузях значно перевищує пропозицію.
Мовна проблема теж є, нехай польська і простіше тієї ж норвезької, для деяких видів робіт знання мови в українських біженців явно недостатньо. Втім, теж є вихід – робота на конвеєрних виробництвах, наприклад, чи в клінінгових компаніях, закладах громадського харчування. Це може бути і сезонна робота зі збиранням овочів, фруктів та ягід, польові роботи в межах міст (висаджування дерев, догляд за клумбами та газонами). Розраховувати на великі заробітки не варто, але середню зарплату в еквіваленті 1000-1200 євро отримати можна.
Кіпр, Данія, Нідерланди, Ісландія і т.д. – усі ті держави, куди хвиля біженців з України докотилася не одразу, також готові працевлаштовувати наших співвітчизників. Щоправда, в більшості випадків лише на спеціальності «синіх комірців» - робітники. Але навіть тут необхідне знання мови. На допомогу можуть прийти українські діаспори, які мають інформацію про наявність вільних вакансій у російсько- або україномовних компаніях.
- Я знайшла роботу в Рейк'явіку за рекомендацією наших емігрантів, які там вже давно, - поділилася з нам Катерина Гуніна, яка живе в Ісландії, а родом із Миргорода. – Стала помічницею інваліда – прикутої до ліжка літньої жінки, якій потрібен цілодобовий догляд. Я вже працювала доглядальницею, цю роботу знаю, але все одно важко, не знаючи мови, коли не можу прочитати якісь інструкції до ліків або ліжка-трансформера. Доводиться просити всіх, з ким я контактую, написати потрібну інформацію на папірці – потім я її перекладаю за допомогою Google-перекладача. Зарплата у мене виходить десь 2300 євро на місяць. Це непогано, але не перекриває мовний дискомфорт. Тяжко… Пробуду тут зиму, а навесні повертатимуся додому.