• Головна
• Суспільство

Фото: facebook.com/Ukrmilitarymedic (ілюстративне)

Намір Ради оборони Івано-Франківської області заборонити планові госпіталізації військовозобов’язаних без дозволу терцентрів комплектування не лише здивував громадськість, а дещо й обурив. Конституційне право людини на лікування воєнний стан не скасовує. Але в армії свої порядки. Отримати більш-менш серйозну медичну допомогу можна лише з дозволу командира. І деякі командири цими своїми повноваженнями, на жаль, зловживають.

Чи легко бійцю захистити своє право не вмирати від хвороби, з’ясовувала KP.UA.

Через сім кіл пекла до стоматолога

Коли цей вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з’явився в Єдиному реєстрі судових рішень, юридична спільнота плескала в долоні. Від початку війни це ледь не єдиний випадок, коли суддя повністю виправдав військовослужбовця за невиконання наказу командира. Причина, з якої було розпочато ціле кримінальне розслідування і влаштовано судовий процес, на перший погляд смішна – хворий зуб. Але це лише на перший погляд.

Старший стрілець Микола М. на війні з 25 лютого 2022-го, до того кілька років служив за контрактом у батальоні “Донбас”.

- Хороший, бойовий хлопець. До нього не було жодних нарікать, - каже адвокат Дмитро Поліщук. - Все, що треба було зробити командиру, це вчасно відвезти бійця до стоматолога. Але волі командира на це не було.

Сильний зубний біль у Миколи почався після того, як наприкінці вересня, не маючи теплих речей, він три дні тримав позицію у Зайцевому під дощем та на холоді. Доповів про проблему взводному, той дав пігулки. Коли пігулки перестали допомагати, Миколі кололи знеболювальне.

“Потім взводний сказав, що ліміт ліків вичерпаний, бо похолодало і всі почали хворіти, і щоб я купував ліки за власний рахунок. Так продовжувалось два тижні”, - розповідав обвинувачений на суді.

З групою інших бійців Миколу возили на військово-лікарську комісію (ВЛК), яка констатувала, що до служби він придатний. Ну і пігулки порадила.

“Зубний біль був такий, що хотілось покінчити життя самогубством, не міг спати ночами”, – цитує Миколу судовий вирок. В Костянтинівці він звертався до взводного лікаря, але знову все зійшлося на пігулках. До приватного стоматолога звернутися не міг, бо без дозволу командира не мав права лишати військову частину. 17 жовтня боєць відмовився йти на опорний пункт, бо вже фактично не тримався на ногах через біль та лихоманку. Наступного дня Микола опинився на гауптвахті.

За іронією долі арешт врятував Миколу від сепсису. Щоправда, довелося страждати ще 10 днів, поки вирвали зуба. З гауптвахти до стоматолога по одному не везуть – чекай, доки набереться група.

Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого були спрямовані на реалізацію соціальних прав військовослужбовця, а саме - на отримання медичної допомоги. А ніяк не на відмову виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, як наполягав прокурор.

Маємо великий сумнів, що буде якось покарано командира, який на пів року виключив з бойових лав досвідченого, сміливого бійця. А от доля старшого стрільця досі під питанням. Адвокат Дмитро Поліщук каже, що прокуратура оскаржуватиме виправдувальний вирок. І залишається лище сподіватися, що апеляція зважить на ті самі обставини, що й Костянтинівський суд.

На жаль, армія – це не лише про звитягу і побратимство. Це також про бюрократію, байдужість та формалізм.

Право на смерть, більше ні на що

- Деякі командири вирішили, що вони боги, а люди, які пішли захищати нас та ризикувати своїм життям, тепер безправні кріпосні і мають тільки право на смерть, а більше ні на що... – написала у фейсбуці відома волонтерка Зоя Мельник. Вона оприлюднила важку історію  Юрія Волошина – бійця одеської бригади тероборони, який захищає Україну з 2014 року та має онкозахворювання.

- Стрес та війна, на жаль, не додають здоров'я, хвороба прогресує, IV ступінь, метастази, часу немає зовсім... Ми домовилися, що я приїду та заберу його до Швеції на лікування. Юра заздалегідь написав рапорт про звільнення, додав висновок ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, - розповідає волонтерка. - Рапорт навіть не зареєстрували, довелося повторно надсилати поштою.

Командир не підписує рапорт, хоча знає про його існування та про стан здоров’я Юрія. І про те, що за законом мусить підписати. Однак він вимагає, щоб армієць повернувся на службу і там все обговорив. Більше того! Як запевняє Зоя Мельник, командир подав рапорт про самовільне залишення Юрієм військової частини.

В коментарях до посту пишуть, що подібні історії не поодинокі, навіть не так - їх досить багато. І в цьому ми пересвідчилися, гортаючи в соцмережах пости групи військових юристів.

Поради юриста

Фіксуйте кожне звернення, вимагайте направлення

Кожна людська доля індивідуальна, як і несправедливість, з якою доводиться зустрічатися. Kp.ua виокремила декілька проблем, з якими найчастіше звертаються до юристів військові та їхні родичі. Прокоментувати попросили адвоката Катерину Жегестовську з Луцька, яка має багатий досвід у таких справах.

«По команді» не виходить

- Катерино, чи є універсальна формула, за якою військовослужбовець може захистити свої права на медичну допомогу?

Катерина Жегестовська. Фото: https://www.facebook.com/profile.php?id=100005548993323

- На це питання жоден адвокат не дасть певну відповідь. В зоні активних бойових дій швидку не викличеш, а тим паче на лінії зіткнення. Бойовий медик не є фахівцем з усіх питань, до медичної частини кілометри, що прострілюються.

Розкажу історію одного мого клієнта. Чоловік був знятий з військового обліку ще до війни, але 25 лютого минулого року прийшов у терцентр комплектування добровольцем. Я сама військовозобов’язана, знаю, що тоді ніхто ніяких ВЛК не проходив. Нас саджали в автобуси і везли на схід.

В “гарячих точках” хвороби мого клієнта почали загострюватися. Йому потрібна була, зокрема, дієта, а яка вона може бути в окопі, де “Мівіна” та сухпайки? Боєць почав думати про проходження ВЛК і звільнення за станом здоров’я. Скільки ми скарг переписали і на командування ТРО, і на військову службу правопорядку, і на уповноваженого з прав людини! Потім один майор мені пояснив: поки підрозділ не відведуть з лініїї вогню на доукомплектування, направлень не чекайте. Тоді скрізь так було.

- Але і зараз, коли війна триває більше року, непридатні до служби за станом здоров’я часто не можуть отримати звільнення.

- Порядок проходження військової служби затверджувався у 2008 році. За ним рапорт на звільнення подається «по команді»: спершу – взводному, взводний – ротному, ротний – командиру батальона, комбат – командиру частини, і вже тоді наказ на звільнення.

Знову конкретна ситуація: хлопці перебувають на лікуванні, мають підстави і бажають звільнитися за сімейними обставинами. Вони подають рапорт на адресу військової частини, а там мають право відмовити, бо – треба подавати «по команді». А як подати «по команді», коли взводний за тисячу кілометрів в окопі, ротний – ще далі, командир батальону – в третьому напрямку.

Порядок проходження військової служби не був розрахований на бойові дії.

Я знаю випадок, коли взводний відмовив, боєць пішов до ротного, а взводний в цей час написав, що солдат самовільно залишив військову частину. Кримінальне провадження досудово закрили, але ситуація була дуже неприємна. У хлопця ноги в спицях, зібрані зі шматків, а він тими ногами мусив їздити до ДБР, давати пояснення.

Рапорт тиждень валявся у бардачку

- На війні певний час допомагає триматися адреналін, але зрештою там, де тонко, рветься. Читала скарги, що хлопці просяться до лікаря, а їх відправляють на “нуль,” бо офіційно здорові. Як відвоювати право на медичну допомогу?

- І на місці дислокації, і в окопі на “нулі” поруч з бійцями є медик. Він має спеціальний журнал, де мусить фіксувати всі звернення. Це дуже важливо – простежити, щоб зафіксував. Бо в тій історії хворого хлопця, про якого я на початку розповідала, жодних записів про звернення не було. І це дуже ускладнило нам справу.

Коли медик зафіксував звернення і дійшов висновку, що стан здоров’я незадовільний, в ідеалі він має скласти форму «100» – це форма першої медичної допомоги. Або треба вимагати складання такої форми. На підставі форми «100» проводиться службове розслідування, видається довідкова форма «5» про обставини хвороби, контузії, поранення.

Наступний крок, якщо питання серйозне, - писати рапорт на проходження лікування та проходження ВЛК.

- А якщо рапорт загубиться? Як зафіксувати, що він був поданий? Треба вимагати вхідний номер?

-  В армії не так, як у цивільному житті. Я тільки кілька частин зустріла, де на рапортах ставлять штампики. І рапорти, так, губляться. Знаю історію, коли рапорт бійця передали комбату з психологом, а він поклав у бардачок та геть забув, через тиждень випадково знайшов.

Щоб якось себе захистити, треба сфотографувати рапорт з підписом взводного. 

За штатом: ні роботи, ні служби, ні грошей

- На що ще порадите звертати увагу?

- Важливо, як у формі буде позначено хворобу. Є не пов’язані з військовою службою, є пов’язані, є пов’язані із захистом Вітчизни. Бувають випадки, коли про бойові контузії, осколкові поранення пишуть “пов’язані з військовою службою”. І тоді на МСЕК (медико-соціальна експертна комісія для встановлення інвалідності чи втрати працезданості) виникають проблеми, бо не написано, що “із захистом Вітчизни.”

- Якщо не дають направлення на лікування, треба вимагати письмову відмову?

- На практиці в армії письмову відмову ніхто не дає. Тут, повторюю, не мислять цивільними нормами. Для оскарження треба писати рапорт у вищу інстанцію, дзвонити на “гарячу лінію” Міноборони, залучати адвоката.

- Чимало випадків, коли ВЛК визнає армійця обмежено придатним, його виводять за штат і... забувають.

- За штат, як правило, виводять, коли людина має важке поранення, довго лікувалася, була у відпустці.  За правилами можуть виводити на строк до трьох місяців, поки підшукають роботу в тилу – в центрах комплектування, на складі тощо. За фактом людину можуть тримати за штатом значно довше: були у мене такі клієнти - ні роботи, ні служби, нарахування 500 гривень і звільнитися з армії не можна.

Виведення за штат можна оскаржити в адміністративному суді, але позов лежить від двох до трьох місяців, поки призначать дату розгляду, потім сам розгляд... Поки буде рішення, людину вже кудись прилаштують.

Суб’єктивний фактор

- В групах пишуть, що придбані в окопах виразки, розлади серця не хочуть визнавати пов’язаними зі службою та із захистом Вітчизни.

- Такі рішення ВЛК досить успішно оскаржуються. Я не скажу, що результат стовідсотково позитивний, але приклади є. У двох моїх останніх  кейсах, де хлопців назвали придатними, одного вже визнали обмежено придатним, другий направлений на повторну ВЛК.

- Родичі бійців розповідають, що хлопцям можуть погрожувати: підеш до лікаря, віддам під суд за самовільне залишення частини. Можна написати рапорт, пояснивши, що залишив через гостру потребу в лікуванні? Це буде виправданням?

- У мене є такі клієнти, які кажуть: піду, бо мене не пускають, не переводять, не звільняють. Я як адвокат можу тільки пояснити можливі наслідки. Вони, як правило, не на користь бійців.

Рапорти, звісно, ніхто не відміняв, але я не раджу їх писати. Бо пояснення причини – то другорядне. Головне, що буде зафіксоване умисне залишення військової частини. Це як за станом здоров’я письмово відмовитися йти на бойові позиції. Заява про невиконання наказу одразу піде до військової служби правопорядку, Держбюро розслідувань.

Військовослужбовець – це не така звичайна людина, як у цивільному житті. Він дуже залежить від суб’єктивного фактору, він підвладний командирові. А командир як скаже, так і буде. Я знаю військову частину, де хлопці отримували травми колін, а їм відмовляли пов’язувати їх з бойовими завданнями. Казали: це у вас застаріле. В той же час в іншій частині начмед страшенно здивувався, дізнавшись, що можуть бути такі справи. 

На “нуль” замість ВЛК

- Читала про такі ситуації: пораненого бійця ушпиталили, сказали, що буде ВЛК. А потім: зараз ВЛК не буде, їдьте до частини. А на ногах гнойовики, в ногах – спиці.

- Це досить небезпечна ситуація, я працювала з такими випадками. Буває, що людина після поранення відбула відпустку, ставить питання про ВЛК, а її скеровують до частини – там дамо направлення. А з частини відправляють прямо на позиції, бо поки немає висновку ВЛК, боєць вважається придатним.

Тому треба наполягати на проходження ВЛК одразу після лікування, писати рапорти. Дуже бажано підключати адвоката, який писатиме скарги. Це не дає швидкий результат, але рухає справу в належне русло.

- Ще розповідали, що командири заманюють назад в частини, обіцяючи “дистанційну ВЛК” – за лікарськими документами.

- Не може бути дистанційних ВЛК. Військово-лікарська комісія – це комплекс обстеження людини: від простого аналізу крові до МРТ, залежно від показань.

Така собі “економія”

- Чому не завжди при бойових пораненнях надають фінансову допомогу?

- Теж класична ситуація. Є зарплата, є додаткова винагорода. Якщо важке поранення пов’язане із захистом Вітчизни, під час всього періоду лікування виплачується 100 000 гривень. А часто бувають випадки, коли пораненому платять саму зарплату, і все. Таку ситуацію адвокат може виправити скаргами, “зекономлені” кошти перерахують.

Отримання одноразової допомоги – це складніший процес. Тут треба мати направлення на МСЕК, яка встановить відсоток втрати непрацезданості або надасть групу інвалідності. Цього військовослужбовці в більшості не знають. Коли є довідка про втрачену працездатність або інвалідність, нараховується одноразова допомога у зв’язку з пораненням. Розмір такої допомоги варіюється залежно від відсотка втрати чи групи інвалідності (від 1 073 600 грн до 134 200 грн. – Ред.).

Я раджу більше цікавитися своїми правами, тим паче, що в Україні зараз працює багато безкоштовних юридичних консультацій для військових. От нещодавно до мене звернулася дружина військового, який отримав важке поранення аж рік тому. Поки тривало лікування, він отримував тільки зарплату, аж поки сім’я не дізналася, що має право на додаткові виплати. Питання ми вирішили без суду – вистачило скарги на командування.