Вчителька за освітою та журналіст за покликанням Василина Рохова із Хмельницького почала допомогати українцям, які постраждали від війни, ще на початку повномасштабного вторгнення. Каже, не могла залишитися осторонь людського горя. Щоб захистити наших бійців і наблизити перемогу, забезпечує військових бронежилетами, рукавичками, касками, раціями, дронами та іншим необхідним на фронті. Дістає амуніцію за домовленостями навіть із Китаю.
Коли підірвали Каховську ГЕС, Василина Рохова одразу кинулася допомагати постраждалим від повені – шукати житло тим, хто залишився без даху над головою. Ці дахи будинків у цей час пливли на екранах телевізорів в різних країнах, жахаючи світ масштабами катастрофи. Очевидно, що до цих будинків люди вже ніколи не зможуть повернутися. Частину будівель знесло чи розвалило хвилею.
Василина Рохова з Хмельницького зібрала близько двох тисяч варіантів поселення для постраждалих від повені та бойових дій. Фото: архів Василини Рохової
Одразу ж Василина Рохова виклала у себе на сторінці пропозицію для постраждалих від повені чи бойових дій – є десяток будинків, куди можна переїхати. Це хати у селах Хмельницької області, які належать членам її родини. І додала: якщо є охочі приєднатися до її ініціативи та дати притулок тим, кому необхідне житло, вона буде тільки рада. У той же день шквал пропозицій житла для переселенців обрушився на неї і шокував жінку.
– Мені написала неймовірна кількість людей, – ділиться з KP.UA Василина Рохова. – Я вирішила усі пропозиції вносити до реєстру, щоб нічого не втратити. За перший тиждень надіслали близько двох тисяч варіантів розміщення людей у різних місцях. Але внесла до реєстру ще не все - поки що лише близько сотні будинків.
Допомагати Василині вести облік та обробляти заявки з двох сторін зголосилося кілька людей.
– Волонтерська робота – це непроста штука, яка забирає багато життєвого ресурсу, але якщо не ми допоможемо, тоді хто? – розмірковує Василина Рохова.
П'ять місяців тому Василина з дочкою-випускницею переїхала до Ірландії. Тут вона із командою волонтерів продовжує допомагати українцям та українській армії. Веде українську годину мовлення на ірландському радіо. У Хмельницькому 11 років працювала на місцевому телебаченні. За освітою – вчитель історії та права.
Більшість запропонованого житла знаходиться у західних областях країни. Достатньо варіантів у центральних, є також будинки на півдні та навіть – на сході, де йдуть бойові дії. Так, одна із заявок здивувала Василину – для розміщення постраждалих від потопу запропонували будинок під Бахмутом.
- З боку претендентів теж іноді трапляються дивні прохання. Було таке звернення від чоловіка: «Мені потрібний будинок у лісі чи біля лісу, щоб не було ні людей, ні цивілізації», - дивується Василина Рохова. - Це насторожує трохи. Мої колеги-волонтери порадили перевірити. Як знати, що це не москаль чи якийсь агент...
Втім, Василина нікому не відмовляє. Але підозрілих перевіряє. Є домовленості з міською владою та деякими структурами, які беруть цю місію на себе. Поки що поселяють без будь-яких договорів, хоча над цією порадою від колег волонтер розмірковує. Усе – «на чесному слові».
Останні п'ять місяців Василина Рохова разом із командою волонтерів допомагає українцям та українській армії з Ірландії. Фото: архів Василини Рохової
Поки що житло, яке готові надати мешканцям затоплених на півдні населених пунктів, безпосередньо серед постраждалих від підриву Каховської ГЕС попиту чомусь не має. Таких звернень – одиниці. А загалом із проханнями знайти житло за два тижні роботи проєкту «Сільська хата» до Василини постукало 50 осіб.
– Ось одне з них – житло шукають люди з лівого берега Херсонської області, – читає повідомлення Василина Рохова. – П'ятеро людей – двоє дорослих, троє діток. Є ще одне від херсонців – чоловік із родиною зараз мешкає в офісному приміщенні, хоче знайти житло ближче до Хмельницького.
У більшості заявок причиною переселення вказано бойові дії. Звертаються мами з дітьми, хтось просить знайти житло для знайомих пенсіонерів. Найчастіше це переселенці зі сходу, яким уже довелося поїздити країною та пожити у кількох місцях. Наприклад, літня пара з Маріуполя, чий син воює на фронті. З різних причин зараз ці люди знову опиняються у пошуках нового житла.
– Таких заявок досить багато, наприклад, часто пишуть із Тернопільської області, – зазначає Василина. – Буває, власники продають будинок та треба з'їхати. Одне із звернень – жінка-переселенка хоче переїхати з Києва. Їй там страшно.
Ця жінка – єдина, хто попросив притулку не лише для себе, а й для двох собак. Хоча оселитися з тваринами можна в дуже багато будинків, і мова не тільки про собак і кішок, а і про великих домашніх тварин - є потрібні для цього споруди.
- Але охочих жити у сільських умовах не так багато, – зазначає Василина Рохова. - Там часто немає зручностей: туалет на вулиці, немає води – треба брати із колодязя. І це людей не надто влаштовує. Хоча під час затоплення постраждало дуже багато саме сіл, і ці люди спокійно могли б жити у подільських хатах та господарювати там. Це будинки, де давно ніхто не жив, але вони цілком придатні для життя. Потрібно лише навести лад.
Ще один момент - у деяких хатах відключено газ за несплату доставки. Цю суму потрібно погасити, щоб відновили подачу – зазвичай вона становить не більше двох тисяч гривень. У деяких селах допомогти залагодити це питання обіцяє влада.
Хоча житла в селах для тих, хто залишився без даху над головою, достатньо, бажаючих переїжджати сюди мало. Фото: архів Василини Рохової
Місцеві також готові допомагати переселенцям, чим зможуть.
- Односельці сказали: «Щойно переселяться - ми дамо людям все, від ковдр до картоплі, яйця носитимемо, молоко», - передає слова місцевих Василина. - З голоду там точно не помреш. Вони відкриті та готові приймати людей. Але дуже багато хто з Херсона та області не хоче кидати свої будинки. Мама моєї подруги з-під Херсона в останній момент передумала - вона впевнена, якщо залишить будинок, то його обов'язково пограбують. Це одна з причин, чому люди вважають за краще залишатися.
Будинки, які чекають на переселенців, знаходяться не в якихось богом забутих селах, а в населених пунктах за 15 - 60 км від великих і не дуже міст. Хата бабусі Василини Рохової чекає на постояльців у селі Балин між містами Хмельницький, до якого 60 км, та Дунаївці, до якого – 22 км. Є гарний будинок біля міста-фортеці Кам'янця-Подільського з усіма зручностями – його власники виїхали за кордон на початку війни. Роботу знайти можна – є великі заводи, нафтобази та інше.
– Тут мальовничі місця: з одного боку – гори (Подільські Товтри. – Авт.), з іншого – річка, – описує Василина. – Україна взагалі дуже гарна країна.
Василина Рохова сподівається, що також вдасться подолати стереотип про жадібність жителів заходу країни, що зміцнився на початку війни.
- Тоді пішла така чутка, що тут люди вимагають за житло по 25-30 тисяч гривень, але насправді це поодинокі випадки, - зітхає Василина. - Багато хто надавав житло безкоштовно. Тоді був великий ажіотаж на житло, і я подумала, що попит на безкоштовні хати буде й зараз.
У списку – хати у Чернівецькій, Івано-Франківській, Львівській, Вінницькій, Одеській, Житомирській, Дніпропетровській та інших областях, які чекають постояльців. Є і сільські будинки з колодязями та туалетом у дворі, і облаштовані з усіма зручностями. Деякі надаються із правом викупу.
Будинки не нові, часто без водопроводу, але в багатьох постраждалих від війни із сільської місцевості були такі самі. Фото: архів Василини Рохової
Якщо у вас є вільне житло і готові його надати постраждалим від затоплення або бойових дій, заповніть заявку. Тут потрібно вказати область, населений пункт та кількість осіб, яких можна розмістити у вашому будинку, а також описати зручності в будинку та чи можна приїхати з тваринами.
Якщо вам потрібне житло, теж заповніть заявку. Тут потрібно вказати ваші дані, кількість людей, яке житло вам потрібне і причину переселення.