З Каховського водосховища спадає вода, залишаючи просто неба людські черепи, уламки споруд, побутові предмети, остови затонулих суден. Разом з тим виринають території, які становлять великий інтерес для істориків та археологів.
Що поверне нам Дніпро з того, що колись змушений був забрати через людські забаганки, дізнавалася KP.UA.
Правду кажуть, що колесо історії крутиться вперед і назад. Таку ж страшну людську та екологічну катастрофу, яка сталася по обидва береги Дніпра через підрив Каховської ГЕС, українці пережили 70 років тому, коли мусили прощатися з рідними містами та селами, родючими ланами, лісами та луками.
На переконання істориків, зрошення півдня України і Криму було лише другою причиною будівництва Каховського водосховища. Комуністичний режим насамперед переслідував стратегічну мету. Після підриву греблі ДніпроГЕСу у 1941році каскад водосховищ розглядався як спосіб перешкодити форсуванню Дніпра в разі війни із Заходом. І байдуже, що тоді при підриві ДніпроГЕСу загинули до 100 тисяч людей.
Архіви свідчать, що в Москву подавалися проєкти, як вберегти ту чи іншу частину Великого Лугу, але були відхилені. Під воду повинна була піти майже вся сакральна для українців місцевість – така була ще одна мета зведення Каховської ГЕС.
- Це була Велика Гілея (частину Скіфії за гирлом Дніпра Гілеєю назвав Геродот. - Ред.). Її екологія формувалася майже з Льодовикового періоду. На 1950 рік, коли почалося будівництво Каховської ГЕС, Великий Луг становив унікальну систему заплав, озер та лісів, яка забезпечувала надзвичайно різноманітний рослинний та тваринний світ, - каже науковий співробітник відділу пам’яток історії, археології та природи Національного заповідника «Хортиця» Анатолій Волков.
“Ой Січ - мати, ой Січ - мати, а Великий Луг - батько.
Гей, що в Лузі добре заробити, те у Січі пропити”, – співали козаки.
Рештки залізничних мостів 1944 року з’явилися через спад води в Запоріжжі. Фото: facebook.com/n.z.hortica
Коли почали заповнювати чашу Каховського водосховища, під воду разом із Великим Лугом пішло п’ять козацьких Січей і одна частково – Кам’янська. Її залишки та вціліла Олешківська дозволяють уявити, що б ми побачили, якби перенеслися на 70 років назад.
- Це збудовані козаками земляні вали та рови, залишки куренів, хрести на кладовищах, - каже Анатолій Волков. – Але зараз (після спаду води. – Ред.) ми такого не побачимо. Буде замулене дно, пісок та річкові нанесення. Назовні можуть проступати частково кам’яні або більш пізні металеві об’єкти, фундаменти якихось будівель. Через падіння рівня води в Дніпрі ми зараз спостерігаємо, як виринають залишки тимчасових дерев’яних мостів 1944 року, які пролягали південною частиною Хортиці.
Затоплені козацькі Січі, за словами історика, будувалися за схожими планами.
- Всередині обов’язково споруджувалася церква Богородиці. Зводилися курені для війська, для кошового, старшин, писаря. Все це обносилося частоколом, робилися охоронні укріплення. Біля кожного куреня формувалися свої кладовища.
“...в Лузі добре заробити” – це про те, що саме з цієї місцини козаки починали свої великі походи і тут влаштовували засідки на турецькі військові кораблі. Лабіринти плавень Великого Лугу, високі густі очерети, лісові хащі забезпечували воякам надійну природну фортифікацію.
У 1953 році експедиція Інституту археології АН УРСР поспіхом проводила розкопки в урочищі Великі Кучугури. Археологи знайшли слід старовинного міста площею у 10 гектарів – залишки мечеті, будинку, схожого на палац правителя, бані. Дещо далі стояли на підвищенні рештки великих будівель. Роботи довелося припинити, бо у Каховську чашу полилася вода, вимиваючи шматки кераміки, монетки, фрагменти прикрас...
Скільки цінної інформації поховало під собою рукотворне море, зараз не скаже ніхто. Історики впевнені, що у XIV столітті в урочищі Великі Кучугури жило та вирувало золотоординске місто Шехр-аль-Джедід, яке на території сучасної України поступалося масштабами тільки кримській Кафі.
У XIV ж таки столітті військовий діяч Мамай Алаш Кият (до речі, пращур українського шляхетського роду Глинських) вчинив заколот і проголосив себе ханом Золотої Орди. А Шехр-аль-Джедід обрав місцем своєї ставки.
На чолі свого війська Мамай Алаш Кият здійснив багато походів проти своїх ворогів-золотоординців та москви. За однією з версій, саме він може бути прототипом легендарного українського козака Мамая.
- Ми зараз маємо величезну екологічну катастрофу, але для археологів відкриваються можливості дослідити історичні місця, які були 70 років вкриті водою. Крім Січей, де, напевно, збереглося багато раритетів козацької доби, та “столиці Мамая”, це багато інших старовинних поселень та курганів, - констатує Анатолій Волков.
Історик та письменник Олексій Паталах з Херсона розповідає про один цікавий об’єкт, де як мінімум треба шукати відповідь на питання - “так” чи “ні.” Йдеться про таємниче місто Данарштадт, або Данпарстад, - столицю держави остготського короля Германаріха, який у IV столітті підкорив остготські та вестготські племена на Північному Причорномор'ї.
- Йдеться про Бериславске поселення та могильники, де збереглися рештки споруд так званої Черняхівської культури, - розповідає Олексій Паталах. - Цей об’єкт досліджував у 1952 році археолог Нізин, але розголосу цьому факту не надавали, бо недавно була Друга Світова війна, а давньогерманський епос, де згадується про готський город на Дніпрі, входив у навчальну програму Третього рейху. Єдиним, хто обмовився про знахідки біля Берислава решток храму та палацового комплексу, був археолог Михайло Брайчевський. Він вважав це слідами існування Данпарстаду.
За словами історика, Данпарстад німці шукали під Києвом.
- Але це було четверте століття, Київ тоді не був столичним містом, центр був на Херсонщині, де була хороша комунікація з Причорноморським регіоном. І люди селилися навіть не на місці сучасного Херсона, а на території Берислава.
Із цікавих археологічних об’єктів, які фактично не досліджувались за радянських часів, також стануть вивільнені від води турецькі фортеці Мустрит-Кермен на острові Денисенків (відколота повенями частина острова Тавань), Мубарек-Кермен та Іслам-Кермен, що ближче до Каховки.
- При комуністах цікавилися в основному скіфськими курганами, середньовічні пам’ятки досліджували мало. Особисто мені дід, а йому – прадід показували місце, де пішов під воду козацький зимівник та козацька церква. І людей, які зберегли від дідів-прадідів такі цінні свідчення, на Херсонщині багато, - впевнений Олексій Паталах.