Витримав до 20 прильотів: як живе заповідник «Хортиця» під час війни
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну острів Хортиця закритий для відвідувачів. Заповідник заповідником, але це – стратегічний об'єкт, де знаходяться 5 мостових переходів через Дніпро. Тому закриття всіх туристичних об'єктів – вимушений, але надзвичайно важливий захід, щоб не було провокацій чи диверсій.
Але навіть на неокупованій території, навіть під охороною – «козаче серце України», унікальний природно-історичний комплекс «Хортиця» страждає від війни.
Як живе зараз заповідник, як почуваються рослини та тварини, чи працюють музеї комплексу? Про це KP.UA розповіла завідувачка інформаційно-видавничого відділу заповідника Альона Пєтрікєй.
Острів витримав від 15 до 20 прильотів
Альона Пєтрікєй. Фото: Особистий архів
- Олено, як почувається Хортиця після повномасштабного вторгнення? Що зараз із рослинами, тваринами, музеями?
- Звичайно, тваринам некомфортно, бо вони чують постріли та вибухи. Але водночас, оскільки вільне відвідування острова Хортиця після повномасштабного вторгнення заборонено, вони почуваються вільніше.
Фазани, козулі та інші звірі почали підходити до нас просто під музей. Подібну поведінку тварин ми спостерігали під час карантину, коли територія Хортиці була повністю закрита. У цьому сенсі острів живе та процвітає. Це, звичайно, жарт, але з часткою правди.
Є й проблеми. Наприклад, коли висушували Дніпро, а потім прийшов новий паводок, на екології це відбилося не найкращим чином. Так, у січні цього року, коли ЗС РФ пошкодили шандори Каховської ГЕС, почали висихати мілководні протоки та затоки. На островах Дніпровської гряди масово гинула риба.
- Ви кажете, що тваринам стало краще через відсутність людей, хоча, з іншого боку, вони відчувають стрес від вибухів. А яких тварин зараз можна зустріти на Хортиці?
- Це козулі, кабанчики, лисички. Фазани взагалі гуляють дорогами. Коли проїжджаєш повз, вони вже не бояться - стоять і чекають, доки їх об'їдеш. Білки приходять до нас поживитися чимось смачненьким, мало не до кабінету заходять.
До речі, зараз і до 15 червня – період тиші. У цей час не можна шуміти, включати голосно музику, спилювати дерева і таке інше: у птахів почався період гніздування. До того ж на Хортиці є й червонокнижні пташки.
Заборона на шум пов'язана з тим, щоб їх не злякати.
Тварини на Хортиці хоч і страждають від вибухів, але без людей їм вільніше. Фото: особистий архів Альони Пєтрікєй
- Чи є на Хортиці руйнування через воєнні дії?
– Острів витримав від 15 до 20 прильотів. На щастя, пам'ятки культури не постраждали. Був один випадок, коли ракета потрапила до природоохоронної зони, але відбулися легким переляком.
Усі працівники, які залишились на місцях, максимально працюють.
Минулого року співробітники фондів та реставратори вивозили до безпечних куточків України нашу колекцію. Звичайно, ті предмети, які можна вивезти, – всі вони мають високу наукову, культурну та історичну цінність.
Але лишилося й те, що евакуювати неможливо. Зокрема наші величезні кораблі: вони не транспортабельні, і захистити їх ми можемо тільки на місці.
– Як ви захищаєте кораблі?
- Укриваємо вогнестійкими матеріалами, максимально забезпечуємо вогнегасниками.
Нещодавно до нас приїжджали швейцарські колеги із музею корабля «Васа». Вони оцифрували всі кораблі в тривимірну модель на повний розмір. Також є проєкт захисту кам'яних баб і таке інше.
Кораблі евакуювати не вдалося. Їх захищає від пожеж на місці. Фото: особистий архів Альони Пєтрікєй
Не можна відвідувати ліси, лісосмуги та узбережжя
- А як ви захищаєте кам'яних баб зараз?
- Є різні способи, кожний музей вирішує це питання на місцях. Коли йшов стрімкий наступ, деякі кам'яні баби закопали. Ті, що встигли. У кого була можливість, прикрили їх спеціальними матеріалами, обклали мішками з піском.
Нещодавно наші колеги-волонтери запропонували захистити кам'яних баб щитами. З матеріалу таких щитів роблять каски і бронежилети - він куленепробивний.
Скіфські баби пережили безліч воєн і бачили загибель багатьох ворогів України. Дочекаються вони і нашої перемоги. Фото: особистий архів Альони Пєтрікєй
- Відвідувати Хортицю зараз не можна?
- Так. Відвідувати Хортицю, як це можна було робити до війни, немає можливості. Проте є певний люфт. Наприклад, можна їздити дорогами: тут розташовані селища, в яких мешкають люди. Якось пересуватися Хортицею можна. Не можна відвідувати ліси, лісосмуги та узбережжя.
- Як я розумію, заборона не пов'язана з можливим мінуванням територій.
– Ми не були під окупацією – сподіваємося, що мін у нас немає. Тут інша історія. Над Запоріжжям збивають багато ракет – куди впадуть уламки, не знає ніхто. Ми бачимо уламки, що падають на дороги, а те, що впало в лісі, особливо вночі, – ні. Наприклад, наші співробітники знаходили частини вибухонебезпечних предметів.
Зрозуміло, після кожного обстрілу співробітники ДСНС все обстежують, проте людський фактор все ж таки присутній - не можна прочесати ідеально всю місцевість. Тому, щоб убезпечити людей, прогулянки островом заборонені.
Звісно, зараз уже літо. Хортиця виглядає особливо красиво – дуже хочеться потрапити сюди. Всі гніваються, що ми нікого не пускаємо на територію заповідника, - ми пояснюємо, що й самі сумуємо, але... що вдієш.
Територія острова не замінована, але уламки снарядів можуть впасти будь-куди. Фото: особистий архів Альони Пєтрікєй
- Заборона на відвідування діятиме до кінця війни?
- Так.
«11 наших співробітників пішли до ЗСУ»
- Як ви оцінюєте збитки острова через воєнні дії?
- Коли нас запитують про збитки в екології, ми можемо сказати, що так, когось убили, когось злякали. Однак є втрати, які не впадають у вічі. Наприклад, невідомо, скільки на Хортиці залишено гнізд, чи багато хрюшок через стрес не має потомства.
Є й інші втрати. Хортиця добре заробляла у пік туризму, а зараз такої можливості немає. У зв'язку із цим держава недоотримує кошти. 2021 року завдяки відвідувачам Хортиця заробила близько 5 млн грн.
Крім того, 2021 року на Хортиці стартував проєкт «Велика реставрація». Ми будували та розвинули інфраструктуру острова. Цього року «Велика реставрація» вже мала добігти кінця, якби не війна.
Повинна була завершитись реконструкція Музею історії Запорізького козацтва, могло розпочатись будівництво Музею судноплавства, планувалася реконструкція деяких інфраструктурних об'єктів, паркових зон Хортиці.
Але... тепер трохи не до того.
Також для нас, для вчених та співробітників заповідника, є ще й інші втрати. На жаль, зараз ми дуже обмежені, щоб надавати громадянам культурні послуги. Це величезна проблема, оскільки ми є флагманом та форпостом української історії, козацтва.
Через війну реконструкцію музею відкладено. Фото: особистий архів Альони Пєтрікєй
- Так, зараз у людей підвищений інтерес до свого минулого…
- Ми спілкуємось із внутрішньо переміщеними особами з Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської областей. Обставини змусили цих людей тимчасово жити тут. Багато хто з них хотів би більше дізнатися про свою історію, про Запорізький край. До того ж ці люди приїхали з областей, де не популярно було пишатися українською історією. Дуже шкода, що зараз ми не можемо повноцінно комунікувати, доносити інформацію та розповідати про нашу історію так, як хотілося б нам цього.
- Читали, що багато хто з ваших співробітників зараз у ЗСУ. Наприклад, генеральний директор "Хортиці" Максим Остапенко.
- Так, він з перших днів був у лавах ЗСУ. Однак зараз його призначили директором заповідника «Києво-Печерська Лавра», який продовжує «воювати» на культурному фронті.
Загалом у ЗСУ пішли 11 наших співробітників. Примітно, що здебільшого до ЗСУ пішли завідувачі ключових та найцінніших відділів, а також наукові співробітники – люди з високим показником інтелекту. Зокрема, завідувач відділу реставрації, завідувач відділу археології... Не знаю, закономірність це чи ні. Скоріше так.
Загинув наш Слава Зайцев. Його багато хто знав як археолога, цікавого екскурсовода та знавця Запорізького краю. Наразі збираємо кошти на пам'ятний знак, який хочемо встановити на його честь на Хортиці. Поки що втратили тільки Славу... Дай Боже, щоб це була остання наша втрата.
Відвідування Хортиці зараз під забороною. Фото: особистий архів Альони Пєтрікєй
