• Головна
• Суспільство

Фото: екран відео instagram.com/save.ua.beauty

Тисячі наших співвітчизників через рашистські обстріли отримали поранення, опіки обличчя, шрами. Але якщо про протезування кінцівок говорять багато, то ті, у кого постраждало обличчя, не звертаються за допомогою: хтось через страх або незнання куди можна звернутися, а хтось взагалі думає, що зовнішність зараз – не на часі.

З такими установками треба боротися, переконаний комунікаційний менеджер та медіаконсультант проєкту «Врятуй красу» Павло Інов. Він розповів KP.UA про те, як важливо звертатися за допомогою, про безкоштовне лікування  і чому потрібно вже зараз збирати докази про те, що людина постраждала від війни.

«Багато хто вважає, що краса – не на часі»

- Павле, кому і як допомагає проєкт «Врятуй красу», як з'явилася ідея?

– Після початку повномасштабного вторгнення всі ми, українці, були готові допомагати один одному, чим можемо. Засновниця проєкту Євгенія Ізмайлова донатила до вже існуючих фондів, але цього їй було мало.

Медіаконсультант проекту Павло Інов. Фото: instagram.com/save.ua.beauty

Тоді ми почали спілкуватися, шукати відповідну форму ініціативи. Про те, як складно погодитися і навіть просити про допомогу, Євгенія знала не з чуток. У 17 років Женя отримала опік обличчя. Їй довелося пройти через 7 операцій, реконструкція зайняла 7 років.

У нагоді також і наш професійний досвід. Женя займається організацією міжнародних делегацій на зарубіжні виставки, а також знає лікарів, які їй допомогли. Я раніше працював на СТБ, займався медіапроєктами «За живе», «Я соромлюсь свого тіла» та іншими. У мене теж залишилися зв'язки з лікарями, і це тепер допомагає: можна зателефонувати комусь із них, попросити подивитися людину.

Коли ми тільки-но починали працювати і дзвонили лікарям, вони запитували: а що це за організація, чи є у вас фонд? Ми зрозуміли, що навіть лікарям це важливо, і якщо ми не станемо фондом, з нами ніхто не працюватиме. Так з'явилася ініціатива «Врятуй красу».

Перед нами стояло завдання побудувати зв'язок між лікарями, пацієнтами та, можливо, фондами, які готові допомогти.

Коли зрозуміли, як усе працює, найняли людей, які ведуть пацієнтів від спілкування, оплати переїзду до операційного столу. Сьогодні частина лікарів працює з нами на безоплатній основі. А ми, як фонд, більше проплачуємо витратні матеріали. Розуміємо, що зараз на стадії ініціативи, і допомагаємо людям персонально. Але не виключаю, що у майбутньому проєкт стане масштабнішим.

– Ми говоримо про те, що людям складно звернутися за допомогою. Виходить, вам самим доводиться шукати постраждалих, пропонувати їм безплатну допомогу?

- Після початку війни світом розлетілися фотографії жінок із закривавленими обличчями після обстрілів ракетами. Це були мешканки Києва, Краматорська та інших міст. Так, після обстрілу торгового центру у Кременчуці дуже постраждала дівчина, яка працювала у кав'ярні. Вона і стала першою людиною, з якою ми спробували зв'язатися.

На жаль, у випадку з нею все вийшло не так легко, як хотілося. Ми запропонували знайти для неї лікарів, дати грошей на операцію – від допомоги вона відмовилася.

- Невже люди із травмами облич відмовляються від можливості щось виправити? Тим паче жінки.

- Так, сьогодні одна з найбільших проблем полягає у тому, щоб люди зверталися за допомогою. Багато хто вважає, що краса - не на часі. Думають - потім, коли війна закінчиться, займатимемося такими речами, як шрами.

Ми розуміємо, що зараз триває страшна війна, поранених дуже багато. Більшість з них поранені в обличчя - це осколкові поранення, опіки різного ступеня та ін. Коли люди втрачають свої кінцівки, близьких, зрозуміло, що в першу чергу потрібно допомагати саме їм. А шрами на обличчі - ніби історія косметична: з ними ж можна жити.

Тому одна з місій нашого проєкту – переконати людей звертатися за допомогою. У нашій команді є психологи, люди, які займаються ПТСР, лікарі, консультанти. З нами працює медичний координатор Євген Шагов, який підбирає найкращих спеціалістів під конкретні завдання. На початку війни ми ще не розуміли, наскільки травма впливає на психіку людини.

- І як же вам вдалося знайти постраждалих, які готові були б лікуватися?

Марина постраждала під час обстрілу Салтівки. Фото: instagram.com/save.ua.beauty

- На той момент ми зверталися до депутатів, різних організацій із питанням про те, де знайти таких людей? Нам відповідали, що таких реєстрів на даний момент немає (треба розуміти, що це були перші 3 місяці після повномасштабного вторгнення).

Ми завели Instagram, написали, що саме ми збираємося робити і як – на нас вийшла одна із редакторів Playboy Ukraine. Тоді саме Playboy Ukraine висвітлив проблему травм, зробивши фотосесію з жінками, які постраждали від війни. Там були люди з різним каліцтвом - рук, ніг, облич.

Після публікації деяких учасниць фотосесії забрали лікарі, іншим не могли або не хотіли допомогти. Тоді до жінок із травмами обличчя звернулися ми. Вони і стали нашими першими пацієнтами – це Марина та Ліка.

«Ми молилися, щоб Марина вижила»

- Коли я вперше побачив фотографію Марини, у мене був шок. Я просто молився, щоб вона вижила. У дівчини не було пів обличчя, постраждала половина виглядала, як розчавлений кавун. Вона сама з Харкова, жила на Салтівці, в районі, який найбільше постраждав від обстрілу.

Спочатку її "зібрали медично", потім – реабілітація, а потім за роботу взялися наші професіонали. Надскладну операцію виконав наш пластичний хірург Тамерлан Кадієв. Тепер я бачу жінку, яка виглядає як жінка. Вона цікава, приваблива, жива – це неймовірно!

Після вибуху Марина пів року ходила з уламками розміром із мізинець у голові. Ми зі скроні витягли величезний шматок скла.

– Кому ще вдалося допомогти?

– Є також Дмитро із Краматорська. Він вижив при прямому влученні "Іскандера" до його будинку. Загинули всі його сусіди, а він лежав під завалами... Поки що наших пацієнтів можна перерахувати на пальцях однієї руки: на сьогодні їх п'ять. З іншими людьми ми спілкуємося, але поки що працювати не можемо: рана має зажити, і часу це займає чимало - від 3 місяців до пів року і більше. Ми домовилися з клінікою, вони роблять процедури, які прискорюють загоєння ран, але все одно треба чекати.

А тижнів зо два тому ми зустрілися з Ігорем, військовим. Він приїжджав до нас у Київ, організували консиліум із медиками. На нього чекає складна операція. Потрібно знайти людину з відповідною кваліфікацією.

Ігор зателефонував нам не відразу: думав, ми допомагаємо лише людям, які постраждали після повномасштабного вторгнення. А він – солдат, який отримав травму у 2021 році. Ми одразу йому пояснили, що війна почалася не 2022 року, і ми готові допомогти.

У Ігоря – три кульові поранення. Одна куля потрапила просто в око. Хлопець залишився без ока та частини обличчя. Його "зібрали" медики-хірурги. Але у них головне завдання, щоб людина вижила. Після операції у Ігоря одна частина обличчя сильно асиметрична до другої, «від'їхала» убік.

Ігореві було дуже складно звернутися до нас, бо він чоловік, а наш проєкт про зовнішність, красу. Але він молодий чоловік... Наскільки я розумію, у нього немає дружини, він хотів би мати сім'ю в майбутньому, так що все це дуже важливо.

У Playboy був більше наголос на жінок. Велися дискусії на тему, хто у пріоритеті. Я ж вважаю, що у пріоритеті солдати: вони герої, і ми насамперед маємо їм допомагати. Хтось скаже: зовнішність для хлопців не має значення. Ні, я вважаю, важлива.

- Ви кажете, що тих, хто постраждав від війни, – ви лікуєте безкоштовно. Тобто треба довести, що травму обличчя отримано внаслідок військових дій, а не, скажімо, у ДТП?

– Є юридичні нюанси. Коли я спілкувався з лікарями, з'ясувалося, що їм зустрічалися люди з травмами, які стверджували, що постраждали на війні, але це не відповідало дійсності. Такій людині казали: немає доказів, до побачення.

Ми збираємо інформацію, також спілкуємося з цих питань із правоохоронними органами. Але вже є розуміння: якщо ви, не дай Боже, отримали травму через військові дії, потрібно збирати самому  докази, робити фотографії, знімати відео, звертатися до поліції, щоб розповісти, що й куди прилетіло.

Усі докази потрібно фіксувати. І якщо з моменту прильоту минуло не надто багато часу, ми допомагаємо і зі збиранням доказів.

- Постраждалі навіть можуть не знати, наскільки важливо збирати докази прильотів та травм, отриманих внаслідок війни.

- Так, це важливо. На сьогодні держава вже збирає інформацію про зруйновані будинки, про те, що треба буде відбудовувати. Така ж історія має бути з обличчями наших людей - усі травми важливо враховувати вже зараз.

- Чи багато звернень у вас зараз?

- Ми опрацювали близько 50 звернень. На жаль, серед деяких виявилися шахраї.

Дмитра врятували з-під завалів будинку у Краматорську. Фото:instagram.com/save.ua.beauty

«Ми маємо випадки, від яких відмовилися інші фонди, а ми все ще шукаємо варіанти»

– Як реагують люди на пропозицію допомоги?

– Людям треба пояснити, що є такий проєкт, ми хочемо допомогти, до нас можна звертатись. Велику роботу робить Євгенія, яка персонально спілкується з кожним постраждалим. Усі, хто побував у нас, казали: ми не вірили, що взагалі комусь потрібні. Не вірили, що є лікарі, які готові зробити операцію безплатно.

Більшість наших пацієнтів довелося вмовляти, мовляв, давайте подивимося, що можна зробити. Перша дівчина відповіла: ми гроші зібрали, нам нічого не потрібно. Але наша ініціатива не про гроші... Це, зокрема, пошук лікаря, який зможе щось зробити. Ми маємо випадки, від яких відмовилися інші фонди, а ми все ще шукаємо варіанти.

Є й інші ситуації, через які ми працюємо більше з українськими лікарями. Наприклад, приїжджає лікар із умовних США і каже: я безкоштовно проведу якусь операцію, зроблю з цього піар. Такі люди, на жаль, беруть лише найпростіші ситуації – де треба попрацювати лазером, а потім помазати кремом – за складні випадки вони не беруться.

Звичайно, до нас часом звертаються люди і з невеликими шрамами – ми не відмовляємо, спілкуємось із ними. Але насамперед наш проєкт для тих, кому операція потрібна гостро.

– Звідки берете кошти на операції?

- Кожен із нас із власної кишені оплачує все, що потрібно. У нас є Євгенія, я, Леся Матвєєва... Кожен робить свою частину роботи і робить це безплатно: наша ініціатива благодійна. Поки що нам вистачає грошей, щоб допомогти в тих масштабах, у яких ми працюємо.

Фахівці проекту закликають українців не боятися звертатися по допомогу. Фото: instagram.com/save.ua.beauty

«Лікування – це не тільки хірургія, а й психологія»

- Які у вашої ініціативи плани на майбутнє?

- У майбутньому це буде, можливо, колаборація з українською владою, співпраця з іншими фондами. Вже є розуміння, де шукати постраждалих, що складніше, що легше.

Ініціаторка проєкту Євгена Ізмайлова. Фото: instagram.com/save.ua.beauty

На першому етапі, коли ми спілкуємося з людиною, потрібно відпрацювати її хвилювання щодо допомоги. На тижні ми матимемо тренінг від фахівців, які працюють з ПТСР. Наша ініціатива не лише про шрами, а й про психологію. Наш психолог підбирає спеціалістів для пацієнтів. Є домовленість із організацією, що п'ять разів людина безплатно зможе отримувати психологічну допомогу.

Ми є для того, щоб допомогти. Але ніхто не зможе допомогти вам, якщо ви цього не захочете. На жаль, люди часто не готові прийняти допомогу від інших людей.

Багато хто запевняє, що з ними все нормально. Але коли ми спілкуємося з цими людьми, розуміємо, що проблема є і вона набагато глибша, ніж здається. Психологічна допомога є особливо важливою. Крім виправлення зовнішності важливо, щоб люди були задоволені та щасливі.

– Як відбувається процес лікування?

- Усього – 4 етапи. Поясню цикл. Людина спершу лікується. Потім, коли рани загояться, вона приїжджає до нас - ми спілкуємося, обстежуємо пацієнта, влаштовуємо конференції по «зуму» і особисто з лікарями, шукаємо людей, які можуть зробити операцію в даному конкретному випадку і згодні на це. Зважуємо всі ризики і лише після цього плануємо операцію. Потрібно пройти кілька стадій, щоб здобути фінальний результат.

Нещодавно подолог мені сказав, що мій ніготь, що тріснув, буде загоюватись близько року - так це ніготь, а тут люди, у яких, можна сказати, половини обличчя немає. Жодна операція не може бути панацеєю і одразу дати бажаний результат.

- Отже, пошуком лікарів, які зроблять операцію, допомога не обмежується.

- У разі потреби надаємо різного роду допомогу. Одна із пацієнток мала уламки по всьому тілу. Якщо бачимо, що у людини під лопаткою, біля грудей, поряд із серцем є уламок – не можемо залишити його там. Домовляємося із хірургом, щоб під час операції обличчя він дістав і уламки.

У тієї ж Марини було дуже багато уламків, і частина їх була рухлива. Це коли уламок у плечі, а через тиждень уже в грудях. Осколки, що рухаються, часто не видно на КТ і МРТ. Але якщо ми їх знаходимо, додаємо до операції, хоч це не про красу.

- Фонд планує працювати до кінця війни чи й після неї?

- Думаю, після війни роботи тільки додасться. Сьогодні люди мають більш термінові завдання. Багато хто виїхав і бояться повертатися. Але якщо сьогодні думати, що проблеми з обличчям не на часі, що потім настане час... А ми зараз готуємося до того, що відбуватиметься в майбутньому. До того ж війна не закінчена. На жаль, постраждалих буде все більше і більше.