Українці в Європі: 7 помилок під час пошуку роботи за кордоном
За оцінками ООН, сьогодні в країнах Європи перебуває близько 8 млн українців, з яких вже близько 40% знайшли роботу. Це дуже високий відсоток з огляду на те, що більшість вакансій у Європі розраховані на чоловіків, а 90% тих, хто виїхав – це жінки та діти. Українці стали наочним прикладом того, що й у чужій країні можна досить швидко працевлаштуватися, а не місяцями перебувати у статусі біженця.
Для того, щоб пошук роботи проходив легше, KP.UA разом із експертами розповідає про основні помилки, які наші співгромадяни роблять при пошуку роботи за кордоном.
1. Незнання місцевого законодавства
Одна з головних помилок українців під час пошуку роботи за кордоном – це незнання локального законодавства, вважає директор консалтингової компанії «Михайлів та партнери» Віталій Михайлов. Адже в кожній країні є свої нюанси та особливості.
– Знання місцевого законодавства дуже бажано, щоб розуміти, які податки сплачувати, яка частина податків може повернутися, особливості медичного страхування, – зазначив у розмові з KP.UA генеральний директор ESCADRA Recruitment Agency Ltd Юрій Гороховський. – Також важливо знати та розуміти нововведення українського законодавства, наприклад, автоматичний обмін податковою інформацією (СRS). Приєднання України до великого « податкового обміну » означає, що про гроші українців знатимуть і вітчизняні, і іноземні податкові служби. Отже, заробляючи в іншій країні доведеться як мінімум подавати декларацію в Україні.
2. Віра у міфи
Люди, які раніше ніколи не працювали за кордоном, схильні до впливу міфів, що, звичайно, не сприяє успішному пошуку. Причому ці міфи частіше бувають протилежними. Наприклад, у той час як одні вважають, що в Європі на всіх чекають «золоті гори», інші побоюються, що їх обдурять і не заплатять.
Або, скажімо, поки одні впевнені, що всі європейські роботодавці свято шанують законодавство, тож договір можна навіть не читати, інші цілком серйозно побоюються мало не потрапити до рабства.
Серед людей, які не мають досвіду роботи на виробництвах, поширені також певні міфи, пише кадровий портал robota.ua. Наприклад, працювати на шоколадних фабриках – це суцільне задоволення. Або що найлегше працювати на упаковці. Насправді обгортати цукерки фізично важко, адже це 8-10 годин одноманітної праці в одній позі. Часом робота на виробництві автомобілів зі складними деталями може виявитися набагато цікавішою і навіть легшою за «цукеркову».
3. Віра роботодавцю на слово
Одну й ту саму роботу можна описати по-різному, пише кадровий портал. Можна чесно розповісти про всі плюси та мінуси, а можна сильно прикрасити переваги та замовчати про недоліки. Оскільки кожному хочеться знайти кращу роботу, люди частіше погоджуються на роботу з «прикрашеною дійсністю».
Щоб не зіткнутися з руйнуванням ілюзій першого робочого дня, експерти радять не покладатися на обіцянки, не погоджуватися на нелегальну роботу і ретельно читати договір. Але насамперед потрібно перевірити роботодавця. Звертатися до детективної агенції не варто, а от погуглити інформацію – це необхідний крок на першому етапі.
- Якщо побачили потрібну вакансію, почніть з пошуку інформації про компанію-роботодавця в інтернеті, - радить Михайлов. - Знайдіть сайт компанії, дізнайтеся, чим вона займається, поцікавтеся відгуками. І лише після цього надсилайте резюме. Чим більше компанія, тим краще: це репутація, стійкий бізнес, більша кількість вакансій та можливостей. Повна відсутність інформації – це привід насторожитись та пошукати інші пропозиції.
4. Відсутність резюме
Чимало українців, які вимушено поїхали до Європи, вважають свій досвід нерелевантним, тому резюме не складають. Інші, навпаки, вважають резюме основним документом претендента. Хто ж із них має рацію?
Віталій Михайлов каже, що відповідь на це запитання неоднозначна і залежить від двох основних причин – посади та країни перебування. Як правило, якщо людина йде на роботу, яка не потребує кваліфікації – наприклад, пакувальник чи збирач полуниці, то резюме, як і загалом попередній досвід, не потрібні. Найчастіше не стане в нагоді резюме і на прості робочі спеціальності – там просто дають анкету для заповнення.
А от якщо робоча спеціальність потребує кваліфікації, то резюме знадобиться. Скажімо, зварювальникові є що сказати про свій досвід роботи і є що написати в резюме.
Тим більше, що резюме знадобиться тим, хто претендує на роботу в офісі. Крім того, знадобиться супровідний лист, знадобляться рекомендації попереднього роботодавця.
– Також багато залежить від країни, – уточнює Михайлов. – Наприклад, якщо у Польщі, як і в Україні, резюме на прості роботи не потрібно, то у Великій Британії запастися CV буде не зайвим у будь-якому випадку.
5. Недооцінювання мовного бар'єру
Щодо легкості влаштування на роботу, то, каже Віталій Михайлов, з робочими спеціальностями особливих проблем немає. Українці працездатні та добре адаптуються, тому досить швидко знаходять роботу, яка не потребує великої кваліфікації.
У той же час отримати роботу в офісі дуже важко. Необхідна умова – знання місцевої мови або як мінімум англійської. Крім того, потрібно бути на голову вище за інших претендентів, адже тут уже доведеться конкурувати не з мігрантами, а з місцевими фахівцями.
– У новій країні всі стикаються з мовним бар'єром, навіть якщо знають мову, – вважає Михайлов. - Додають проблем культурні та ментальні непорозуміння. Тому важлива порада: поставити всі питання, які вас цікавлять, і, якщо не зрозуміли відповіді, – перепитати. Якщо знову не зрозуміли, скористатися послугами перекладача, а не вдавати, що все ясно.
Запитання можна ставити різні. Вони можуть стосуватися як нічних змін, наявності їдальні та надання житла, так і, наприклад, видачі робочого одягу або хімічних запахів на виробництві (це актуально для людей з алергією).
6. Невикористання всіх можливостей пошуку
Цікаво, що в той час, як експерти кадрового порталу robota.ua радять працювати з одним-двома рекрутинговими агентствами, щоб уникнути плутанини та непорозумінь, Віталій Михайлов вважає цю рекомендацію не зовсім коректною. За його словами, оскільки рекрутер працює не на претендента, а на роботодавця, жодної плутанини виникнути не повинно.
- Я якраз вважаю навпаки: чим до більше рекрутерів звернешся, тим більше буде пропозицій, оскільки охопити весь ринок з одним-двома рекрутерами не вийде, - зазначив експерт. – Шукати роботу всіма можливими каналами – це класична рекомендація, яка діє як в Україні, так і за кордоном. Звертайтеся до рекрутерів, безпосередньо до роботодавців, вивчайте інформацію на кадрових порталах, підпишіться на групи в соцмережах.
7. Робота «за будь-яку ціну»
Якщо пошук роботи затягується, виникає відчуття, що готовий працювати по 12 годин і робити будь-що, щоб тільки отримати роботу. Тому на «тривожні дзвіночки» людина може не звертати уваги свідомо, адже її мета – працевлаштування за всяку ціну. Але практика показує, що такий ентузіазм швидко згасає, буквально протягом одного-двох тижнів.
Віталій Михайлов радить тверезо оцінювати свої сили та бажання до того, як приступити до роботи, а для того, щоб зрозуміти, наскільки вам підходить компанія, прийти на місце, подивитися на підприємство та людей, які там працюють.
- Якщо ви прийдете на співбесіду, така можливість у будь-якому разі з'явиться, і для цього зовсім необов'язково ходити кабінетами, - каже експерт. – Можна підійти до людей, які п'ють каву біля кави-машини або навіть курять на вулиці, та поставити найпростіші запитання: чи давно працюють, що подобається, чи вчасно платять зарплатню. Не втрачайте свій шанс отримати відгуки від людини, яка працює в компанії – це фінальний і дуже важливий момент при пошуку роботи.
