Про український цирк, який зумів зберегти себе і знову вивів артистів на манеж уже за три місяці після вторгнення, знімають кіно. Нещодавно відбулася прем’єра французького фільму «Київ. Площа Перемоги, 2» трьома мовами, що розповідає про будні артистів цирку, які з перших днів працювали під обстрілами.
Генеральний директор Національного цирку України, заслужений діяч мистецтв Владислав Корнієнко розповів KP.UA, як йому з артистами на початку війни довелося переїхати жити в цирк, як рятували від голоду та ракет циркових тигрів та коней, як співробітникам цирку вдалося з кормом для тварин прошмигнути буквально під носом у окупантів за лічені хвилини до захоплення Ірпеня.
Перше, що турбувало співробітників цирку, – це збереження державного майна. Це не тільки архітектурна пам'ятка, в якій розташовується Національний цирк України, а й тварини – у цирку працюють 72 чотирилапих та крилатих артиста. Разом з усіма приміщеннями цирк займає 14 500 квадратних метрів, а з Будинком артистів цирку (готелі для артистів, що приїжджають виступати. – Авт.) – 18 000. Щоб врятувати від обстрілу, тигрів і коней, дикобраза та папуг, тварин поселили на цокольному поверсі.
- У разі удару вони не постраждали б, - зазначає KP.UA генеральний директор Національного цирку України Владислав Корнієнко. – Будівля цирку має розгалужену систему нижніх поверхів – цокольного та підвального. Ці приміщення цілеспрямовано будувалися як укриття у разі війни (будівлю побудовано 1960 року. – Ред.). Вони одні з найзахищеніших у Києві, це зазначає і ДСНС.
Через комендантську годину та складнощі з пересуваннями директор цирку разом із десятком працівників на початку війни оселилися на роботі. А що робити - тварин і під час війни треба годувати, вигулювати та доглядати їх. Вивезти таку кількість не було можливості, та й нікуди. Київський цирк допомагав евакуювати тварин із екопарку «Фельдман парк», який потрапив під обстріл, – спеціальні клітини з колесами, в яких можна вивезти хижаків, є тільки у них. Із 300 співробітників цирку вибуло близько трьох десятків – хтось пішов на фронт, хтось евакуювався.
Знайти їжу для циркових тварин було завдання №1. Тоді й звичайні магазини лякали порожніми полицями, а що говорити про корми?
У перші дні війни головне було роздобути для тварин не лише їжу, а й тирсу. Фото: facebook.com/circuskyiv/
Раніше м'ясо, корми та тирсу для Київського цирку постачали з Охтирки Сумської області, але вже в перші дні війни це місто потрапило під нищівні ракетні удари і було майже все зруйноване. Тому артистам довелося особисто нишпорити по Київській області, щоб дістати «харчі».
– У нас вистачило б кормів лише на кілька тижнів, – згадує Владислав Корнієнко. – Потім проблема постала гостро. Ми їздили через блокпости до передмість і везли звідти під обстрілами – саме з напряму Ірпеня та Бучі. Домовлялися вже не за гроші, які враз втратили цінність, а за якісь продукти, цигарки. Востаннє виїхали з Ірпеня за годину до того, як у передмістя увійшли російські війська – пощастило проскочити! Пошук харчування для циркових тварин у таких умовах – це безперечно подвиг наших артистів.
Через три місяці зрозуміли: війна надовго, тому треба вчитися працювати за таких умов. Першу виставу під час війни присвятили вихованцям – «Врятовані циркові тварини». Жодне з них не постраждало ні фізично, ні психологічно: навіть семирічний білий тигр Арнольд стійко переніс всі негаразди. До речі, циркова династія тигрів уже налічує кілька поколінь. А ще є леви, собаки, песець, чорно-бура лисиця, носухи, козел, коні, дикобрази, папуга і голуби.
За рік Національний цирк України створив п'ять нових програм – лише на одну менше, ніж у мирний час. Дали 151 виставу – прийшло близько 100 000 осіб (при місткості зали – 1904 особи). Зібрати аншлаг у такий час не виходило – рятувальники жодного разу не дозволили повної посадки, адже треба розраховувати, скільки глядачів реально зможуть сховатися у місцевому бомбосховищі. Спочатку квитки продавали на 500 місць, коли розчистили укриття – дозволили садити більше. Нині у цирку близько 1400 місць для глядачів.
Зараз у цирку доступно близько 1400 місць для глядачів із 1904. Фото: Maksym Kozlenko/commons.wikimedia.org
В Україні цирковому мистецтву навчають у чотирьох навчальних закладах: Київській академії естрадного та циркового мистецтва, де Владислав Корнієнко вісім років працював ректором, у Київському університеті театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого – тут готують циркових режисерів, у дніпровському та луганському коледжах. Останній зараз працює у Києві.
– Ці навчальні заклади готують артистів різних жанрів – від пантоміми до фокусів, – зазначає директор Київського цирку. – В Україні не готують лише дресирувальників.
Але є ще аматорські циркові студії. З цих студій та українських вищих навчальних закладів виходять артисти, які потім дивують увесь світ, виступаючи у Cirque du Soleil.
– Класичний цирк – багатожанровий, у ньому понад 30 жанрів та піджанрів, – пояснює Владислав Корнієнко. - Це і клоунада, і фокуси, і жонглювання, еквілібристика, акробатика, силова гімнастика та інші. У кожній програмі демонструється до 15 видів. Також обов'язково бере участь оркестр – ми маємо 19 музикантів.
Щоб подарувати глядачеві свято, артисти та персонал працюють практично без вихідних. Це небезпечна професія – ризик отримати травму є завжди. Крім того, цирковому артисту потрібно працювати на 360 градусів – глядачі сидять довкола нього.
Наразі цирк працює над програмою для нового сезону у вересні. За 300 тисяч гривень президентського гранту готують, у тому числі, номер під назвою «Лапендула».
– Ніхто просто не знає, що це таке, – зітхає директор цирку. – Це величезна конструкція із двох коліс, які обертаються. Усередині кожного колеса виступає артист.
Цей апарат вигадали у 1930-х роках. Його ще називають «Колесом смерті», або «Колесом мужності». Це найскладніший і найнебезпечніший цирковий номер, який виконується на висоті без страховки – її неможливо закріпити на металевому кільці, що обертається. Артисти працюють на поверхні коліс та всередині них.
Наразі на арені йде програма «Цирк у стилі джазу». Вона присвячена весні та любові. Для глядачів виступають понад 70 артистів цирку, ще стільки ж творців програми залишаються за лаштунками в тіні. Ціни на квитки знизили до мінімуму – найдешевший коштує 50 гривень. Ці гроші підуть на годування циркових тварин.
Клоунський дует «Пластилін» з'явився 2001 року. До цього його учасники Олег Литвинський (клоун Олег Добрий) та Андрій Обухов (просто Андрій) уже сім років працювали разом у різних трупах. Незабаром рік, як Олег Литвинський виступає один – його творчий партнер помер минулої весни.
– Це була найдовша ніч у моєму житті, – зітхає у розмові з KP.UA колишній учасник дуету Олег Литвинський. – Андрія забрали до реанімації. О п'ятій ранку зателефонували з лікарні: «Можете вже не поспішати». Дуже важко було... Два місяці я взагалі не виходив у світ. Потім брат запевнив: «Андрій би першим сказав, що треба йти далі. Життя ж продовжується». Я подумав – справді, саме так він і сказав би.
Свою першу сольну виставу El payasso (з іспанської - клоун) Олег Литвинський присвятив пам'яті померлого напарника.
– Це була перша маленька перемога для мене самого, – зазначає Олег Литвинський. – Я дуже тяжко переживав його смерть. Завжди обертався на манежі, шукав його поглядом, як звик – а його нема. Потім зрозумів – тепер я сам. У мене завжди було дві родини – це дружина та дочка та творча – Андрій. Сам Андрій був вільною людиною, ми сміялися, що він колекціонує свідчення про розлучення. У нього залишилося троє дітей від різних шлюбів. Тому я вважав, що його сім'я – це я.
Олег Литвинський переконаний, що такі творчі пари, як у них із Андрієм Обуховим, народжуються раз на сто років – як у радянських артистів Юрія Нікуліна із Михайлом Шуйдіним чи Геннадія Маковського із Генріхом Ротманом.
Свою першу сольную виставу «El payasso» клоун Олег Литвинський поставив уже під час війни. Фото: facebook.com/Олег Добрий
Після окупації Донецька та Луганська та анексії Криму в Україні залишилося сім із десяти стаціонарних цирків: у Києві, Львові, Одесі, Дніпрі, Запоріжжі, Кривому Розі та Харкові. Із них працюють перші п'ять. Цікаво, що всі українські цирки мають свої будівлі, що не так часто зустрічається у світі.
Артисти Запорізького цирку примудряються ставити вистави під обстрілами. Торік було два «прильоти» – пошкодило вітражі. Скло глядацького фойє другого поверху Харківського цирку також обсипалося – зараз їх, звичайно, ніхто не замінюватиме. Цирк у Кривому Розі поки не працює, але незабаром його двері також відчиняться.
Незважаючи на часті розмови про заборону використання тварин у цирку, цей закон так і не ухвалили.
- У нас ніколи не було насильницького дресирування та знущань з тварин, - обурюється Владислав Корнієнко. – Ми відкриті для всіх експертів – будь ласка, приходьте. Якщо депутати вважають, що умови треба покращити – без проблем, допоможіть єдиному цирку, де є єдині у країні державні тварини. Жоден депутат не спитав мене, де я беру кошти на утримання тварин. А я їх маю заробити – під час війни! Добре, хочуть заборонити. Можна поставити запитання – а що мені з ними робити? Зарізати, приспати? Передати я їх нікому не можу, вони державна власність. Ось це знущання!
Цікаво, що Національний цирк України – це єдиний із семи державних цирків, у штаті якого є артисти-тварини.
– Найстрашніше, що замахнулися на знищення унікальної культурної спадщини – традиційного класичного українського цирку, – продовжує генеральний директор. – На фресках Софії Київської XI століття намальовані циркові артисти – акробати, музиканти, тварини, а це свідчить про тисячолітню історію. Такої немає у більшості країн світу – такого стародавнього мистецтва та симбіозу людей і тварин у ньому.
Двері відчиняються за 45 хвилин до вистави. У фойє на глядачів чекають фотовиставка, жива музика та цирковий інтерактив.
Під час тривоги цирк не працює. Глядачі можуть пройти в укриття у приміщенні цирку. Якщо тривогу оголосили до початку, вистава розпочнеться через 20-30 хвилин після її закінчення.