Краса наближає нашу перемогу: дружина військового відроджує автентичні силянки
Силянка – шийна прикраса, комірець або стрічка з бісеру, поширена у західних областях України. Жителька Тернополя Марічка Вовчок виготовляє з бісеру силянки, характерні для свого регіону – борщівський «язик», який відрізняють від інших силянок довгі підвіски. Але дівчина не просто відроджує українське ремесло, а й допомагає ЗСУ: 100% коштів від продажу силянок йдуть на потреби бригади, в якій воює її чоловік Олександр.
Про те, як з'явилася ідея створення вишуканої прикраси, про роботу без світла ночами та любов до свого чоловіка Марічка розповіла KP.UA.
«Хотіла, щоб чоловік відчував мою підтримку»
- Марічко, чому саме силянки? Досить складна копітка робота, чому ви обрали ці прикраси? І що спонукало вас зайнятися рукоділлям?
- Мій чоловік почав воювати ще до повномасштабного вторгнення РФ у «Правому секторі», у добровольчому українському корпусі. З першого дня війни він знову поїхав захищати нашу країну. Тоді я пішла з роботи і з головою поринула у волонтерство: хотілося підтримати чоловіка.
У нашому волонтерському штабі ми займалися забезпеченням – так я відчувала єдність із коханим: розуміла, що підтримую його своїми вчинками, а не просто продовжую жити своїм життям. Коли добровольчий корпус чоловіка увійшов до ЗСУ, мені хотілося приділяти йому більше часу, щоби він відчував мою підтримку.
Так вийшло, що я побачила у своєї знайомої Уляни, яка колекціонує старовинні автентичні речі, борщівський "язик". Подумала, що ніколи не бачила нічого подібного. Такі прикраси одразу запали мені в серце: вони унікальні.
Спершу я хотіла зробити борщівський «язик» до своєї вишиванки на Різдво. А коли силянка була готова, зрозуміла, що така унікальна річ сподобається і іншим. Після цього вирішила робити прикраси не лише для себе, а й для людей. Так я зможу допомагати чоловікові та радувати інших своїми виробами – поєднання приємного з корисним.
Я хотіла перевірити, чи буде якийсь фідбек від моїх знайомих. Він був, і досить великий. Людям сподобалися мої вироби, їх почали замовляти – це радує та надихає одночасно.
- І гроші від продажу ви вирішили надсилати на допомогу ЗСУ?
- Так, вкладаю у вироби свій час, продаю їх, а кошти від прикрас передаю підрозділу, в якому воює мій чоловік.
У наших військових - проблеми з автомобілями: вони дуже часто ламаються, постійно потрібні запчастини, на які найчастіше йдуть свої кошти. Я хотіла бути корисною. Так і вийшло, що ми створюємо красу і тим самим наближаємо перемогу, допомагаючи нашим хлопцям.
Зараз я надсилаю хлопцям всі гроші. Тільки на гроші з однієї силянки купила матеріали - бісер та мішечки для пакування.
- Ваш чоловік цінує вашу допомогу та творчість?
- Звісно, він дуже вдячний. І хлопці також. Спершу чоловік не дуже хотів брати ці гроші. Казав: це твоя робота, твій час... Але мені було важливо, щоб він відчував мою підтримку і розумів, що хочу йому допомогти.
- Виходить, силянками ви почали займатися нещодавно. Як ви так швидко навчилися робити борщівський «язик»?
- Я творча людина. За спеціальністю – педагог образотворчого мистецтва та художник. В університеті часто були лекції з декоративно-ужиткового мистецтва, ми займалися бісером, і в школі я ним захоплювалася.
Тому процес пішов дуже швидко, у тому числі вдосконалення самої техніки. Сподіваюся, і надалі мої прикраси добре продаватимуться.
«Першим замовником став знайомий із передової»
- Скільки часу йде на виготовлення однієї силянки?
- Якщо не брати до уваги роботу, домашні справи та інші клопоти, силянка робиться 3-4 дні. Зараз процес трохи затягується, проте коли є вільна хвилинка, я роблю прикраси. І це насправді плюс: морально складно сидіти в порожній квартирі, постійно переживати і думати, як там чоловік, де він, чому не виходить на зв'язок?
Перемикаюся на роботу. Розлука з чоловіком проходить легше, коли є чим себе зайняти. Я, звичайно, і так переживаю, але рівень тривожності трохи падає: починаєш думати про схему прикраси, рахуєш бісеринки. Увага перемикається - так час, проведений на самоті, переноситься легше.
Рада, що в мене з'явилася робота, яка і мир наближає, і допомагає чоловікові, і людям приносить радість.
- Пам'ятаєте вашого першого замовника?
– Першу прикрасу замовив мій знайомий військовий. Я була трохи шокована: після мого посту він у першу ж ніч написав, що хоче таку силянку. Кажу: навіщо тобі це на передовій? Сказав, що на подарунок. Тішить, що хлопці можуть дарувати такі прикраси своїм дівчатам та дружинам.
- Чи багато замовлень у вас сьогодні?
– Зараз у мене є плюс-мінус 10 замовлень, не набираю надто багато. Головне, що є фідбек. Так вийшло, що люди почали добре репостити. І Уляна, у якої я побачила борщівський «язик», теж зробила репост – а вона дуже популярна у Львові серед колекціонерів автентичних прикрас та одягу.
- А як ви справляєтеся з вимкненням світла?
- Без електрики, звісно, дуже складно працювати. Спочатку світло відключали набагато рідше - 3 години його не було, 6 - було. А тепер навпаки - світла немає по 7 годин, десь на 3 години він з'являється. Часом світла може не бути до ночі.
Тому, коли приходжу ввечері з роботи, надягаю налобний ліхтарик, запалюю свічки, щоб було комфортно працювати: адже очі швидко втомлюються. Часто чекаю, коли ввімкнуть світло, потім працюю після 12-ї ночі. Важко, але розумію, що люди зробили замовлення – не хочу їх розчаровувати, хочу встигнути вчасно.
Для борщівського "язика" характерний чорний колір. Фото: facebook.com/che.remshynaa
"У нас з'явився стимул розвивати українське мистецтво"
- Кожна ваша силянка неповторна?
- Силянка борщівський «язик» має свої характерні особливості - це і форма, і колір. За кольором силянки схожі, але їхнє поєднання може змінюватись. Надалі хочу погратися з кольорами, зробити свої вироби різноманітнішими.
Одна дівчина зробила замовлення із нетиповими для борщівського "язика" кольорами. Така прикраса чудово підійде під сучасний образ. Силянка привносить свою родзинку. Навіть якщо одягнути її до сучасної блузки чи сукні, вона додає "українськості", а це об'єднує.
- Які кольори ви зазвичай використовуєте у виробах? Чи є у них свої значення?
- Ті кольори, які використовують для борщівського «язика», характерні і для борщівської вишиванки: і те й інше "народилося" у Борщівському районі Тернопільської області. Чорний колір – основний. Також тут є і зелений, і червоний, і жовтий. Це основні кольори для такої вишиванки.
Поки що я не заглиблювалася в історію, щоб говорити, який колір що означає: тільки починаю досліджувати це ремесло. З часом вникатиму в історію, щоб у роботи з'явився підтекст. Поки що все в процесі.
Війна нам дала свого роду стусана у сфері мистецтва. Люди почали активніше вивчати свою культуру та традиції, у тому числі в галузі бісероплетіння. Якби не війна, можливо, все б це затихло, забулося б. А так у нас з'явився стимул робити українське мистецтво сучаснішим, популяризувати наші традиції та продовжувати їх розвивати. Це буде актуально і в майбутньому: такі прикраси виглядають красиво та підходять до будь-яких образів.
- Якщо не секрет, скільки коштує одна силянка? І як її можна замовити?
– Зараз я поставила ціну 2000 гривень: не знала, як відреагують на мою творчість люди. Виявилося, що це потрібно. Можна написати мені в особисті повідомлення - в Instagram або Facebook.
Я поясню, як зробити замовлення.
Якщо порівнювати з іншими прикрасами, то 2000 гривень – досить невелика ціна. Є прикраси менші за розміром, енерговитратністю, часом і матеріалами, а коштують набагато більше. Тому зараз на мої силянки така ціна. Можливо, у майбутньому вона підвищиться: один виріб — це чимало роботи та матеріалу. Крім того, я постійно вдосконалюю свої прикраси і роблю їх максимально якісними. Прагну, щоб у майбутньому стали ще кращими.
Хочеться щоб мої прикраси носили довго. Можливо, не одне покоління. Було б чудово, якби жінки змогли передавати такі силянки своїм дочкам, а потім і онукам. Тому ідея вийшла гарною. Це гармонійна боротьба. Ми наближаємо нашу перемогу у такий гарний спосіб.
