У Швейцарії – понад 62 тисячі українських біженців. Така кількість заяв на отримання статусу S, що дає право на роботу або навчання у школах, зареєстрована у державному секретаріаті з питань міграції країни на кінець серпня. І ця цифра продовжує зростати.
Але що чекає на українців у Швейцарії? З якими складнощами можуть зіткнутися наші співвітчизники та про які особливості місцевого менталітету треба знати? Своїми враженнями та досвідом поділилися українці, які втекли від війни, та ті, хто живе у Швейцарії вже багато років.
Через наплив біженців влада Швейцарії звернулася до населення з проханням дати притулок людям у своїх будинках, щоб розвантажити міграційну систему. Перед поселенням квартири та будинки перевіряють на умови, чи підходять для проживання біженця. Обов'язково має бути окрема кімната для гостей, санвузол і вільний доступ на кухню.
Швейцарські сім'ї, які приймають, не отримують за українців ні копійки, лише деякі кантони готові доплачувати приймаючій стороні по 200-300 франків за комунальні витрати.
Донедавна українці могли отримувати фінансову підтримку від держави, незалежно від того, чи мають грошові активи вдома. Наприклад, не враховувалася наявність нерухомості, машини та коштів на банківських рахунках. Із серпня така практика припинена. Якщо люди зі статусом S знімають кошти з банківських рахунків в Україні або купують будинки, якісь активи, ці кошти враховуватимуться при оцінці доходу. Винятком є лише автомобіль: влада вважає, що він потрібний українцям, щоб повернутися додому.
Соціальна допомога може бути надана у натуральній формі (житло, харчування, предмети гігієни тощо) та/або у грошовій формі.
Розмір виплат у Швейцарії до серпня для біженців із України становив 1500 швейцарських франків (близько 59 тисяч гривень) щомісяця. Із серпня кожна заявка розглядається індивідуально – тепер компетентні органи приймаючої країни враховують фінансове становище заявників.
Якщо ви працюєте на себе, майте на увазі: отримуючи готівку на будь-яку суму, обов'язково давайте чек. Ті, хто цього не роблять – ризикують отримати значний штраф.
Щоб не стикатися із неприємностями, потрібно зареєструватися у своєму гемайнді (громаді) та з першого дня вести журнал клієнтів. Вся справа в тому, що у Швейцарії будь-який дохід оподатковується. Хоча відрахування до пенсійного фонду платять лише із заробітку у 2500 франків.
Багато українок готові почати працювати у сфері послуг та краси. Чимало жінок приїхало до Швейцарії зі своїми інструментами, ботоксом та лазерами. Проте важливо знати: робота у цій країні, пов'язана з порушенням шкірного покриву, потребує відповідної ліцензії. Виконувати її може лише лікар-дерматолог. Працювати з лазером без місцевого диплома чи підтвердження кваліфікації також не можна.
Аналогічна ситуація з ботоксом: колоти його мають право лише лікарі. Та й купити його без відповідних документів не вийде.
Але найпопулярніша послуга у Швейцарії – збирання меблів. Також великим попитом користується послуга «чоловік на годину».
Чоловіки ж найчастіше шукають роботу водієм. Однак займатися перевезенням вантажів можна лише після підтвердження прав водія. Із українськими тут їздити не можна.
До речі, про ПДР. Найдорожчі штрафи на ділянках, де не можна їхати зі швидкістю понад 30 кілометрів на годину. На дорогах дуже багато прихованих радарів та патрулів. Попереджати зустрічних водіїв миготіннями фар про них тут карається. За подібні дії передбачається штраф – від 40 (1500 грн) до 250 (близько 10 тис. грн) франків, навіть можуть забрати права.
За даними сайту salaryexplorer, середня зарплата у Швейцарії становить 10,3 тисячі франків (понад 400 000 грн) на місяць (1 франк = 39 грн). Але все залежить від регіону. Вихователька дитячого садка, наприклад, заробляє за місяць 4900 франків (понад 190 тис. грн). Але це "брудними". Податки та медичне страхування не віднімаються автоматично, а сплачуються самостійно.
Після того, як вам знайдуть житло, головне питання – де взяти їжу. У країні багато пунктів роздачі безкоштовної їжі, а також є магазини, в яких можна набрати продукти - по одному товару в руки. Є «Карітас», центр допомоги біженців та безкоштовні обіди.
Однак не сподівайтеся на гори "прострочення". Через високі стандарти якості кожні 4 години сендвічі, які «залежалися» на прилавку, викидають, після чого викладають нові. Тут ніхто не переклеює дати, роздавати продукти персоналу також не прийнято.
У деяких магазинах немає продавців. Береш продукт, сам зважуєш і платиш – просто кладеш гроші до каси.
- Я, донька та онука – біженці, живемо у квартирі чоловіка, швейцарця. Щовихідних він возить нас у гори та ліс, бо сам дуже любить природу. Дорогою додому ми заїжджаємо в невелику лавку при фермі, де люди купують молоко, овочі, фрукти. Так от там немає продавця. Покупці самі зважують товар та залишають гроші за покупку. Така віра в порядність людей, і те, що магазин завжди працює, підтверджує, що ця віра виправдовує себе, - ділиться враженнями українка Ольга Селіна.
Щонеділі магазини не працюють, а в деяких навіть продавців немає. Фото: Claude TRUONG-NGOC/commons.wikimedia.org/
- Перед походом у гості чи на день народження краще підкріпитись, інакше можна залишитися голодним. Святковий обід може складатися з чіпсів та горішків. Можливо, вам запропонують вино чи пиво. Якщо пощастить, до кінця заходу побалують шматочком тортика. Наші люди навіть жартують щодо цього, мовляв, вийшли з гостей, куди зараз? Додому через «Макдональдс», - ділиться українка Вікторія, яка живе у Швейцарії.
До речі, якщо вас запросили на гриль-вечірку, не забудьте взяти з собою м'ясо: кожен гість приходить зі своїми продуктами. І м'ясо тут дороге, і смакові уподобання у кожного свої.
Непотрібний одяг швейцарці не викидають, а віддають задарма. Пакети з одягом на різний вік та зріст тут можна знайти без проблем.
Ну а хто у що одягнений – нікого не цікавить. Можна спокійно вийти надвір у піжамі. А коли діти йдуть до школи, то схоже, що гардероб вони підбирали для себе самостійно.
Наших співвітчизників часом дивує, як швейцарці одягають своїх дітей – дуже легко та не по сезону. Сама мама може взимку-навесні йти в шапці, шарфі, а поруч буде бігти підстрибом малюк без головного убору, в якомусь легкому одязі.
У неділю у Швейцарії закрито все: це день сім'ї та тиші. Магазини не працюють, навіть не рекомендується викидати скляні пляшки, тому що вони дзвенять. Тишу тут поважають – шуміти не можна будь-якого дня після 22.00. У деяких будинках після цієї години навіть не зливають воду.
Більше того, нашим співвітчизникам це здасться диким, але собаки тут не гавкають: їм підрізають голосові зв'язки, щоб не порушували тиші.
- Тут немає і безпритульних тварин. Щоб завести улюбленця у Швейцарії, доведеться докласти чимало зусиль – пройти спеціальні курси, забезпечити належні умови для проживання тварини, обов'язково відвідувати ветеринара, – продовжує Вікторія.
На жаль, знайти квартиру, де дозволено проживання з тваринами, теж не так просто. Собачникам слід готуватися до податку на собак - від 60 до 250 франків (залежить від кантону). А ось на кішок податку у Швейцарії немає.
- Ми з дитиною просто у захваті від місцевої школи! Страшно уявити, що доведеться йти до нашої, коли повернемося після війни. Тут інша філософія відносин: учитель – це друг. При цьому з дисципліною немає проблем, – ділиться враженнями українка Маргарита Кожухова. – А ще тут дуже розвинені уроки праці – чого тільки там не роблять: майструють іграшки з глини, роблять дерев'яні автомобілі, шиють на швейних машинках, ще було таке, що фарбували шкарпетки. У них там цілі майстерні – верстати та всяке приладдя.
До речі, після шостого класу дітей розподіляють за різними класами, залежно від рівня успішності. Завдяки цьому ті, що попереду, не тягнуть за собою відстаючих. А з тими, хто відстає, займаються та виводять таких дітей на більш високий рівень.
Швейцарські школи – ні з викладання, ні щодо підходу до учнів не схожі на українські. Фото: hernandoschools.org
Про що не прийнято говорити у Швейцарії? Тут не говорять про гроші та здоров'я. Звичайне для нас питання «ти прищепився?» вважають як мінімум нетактовним. Верх непристойності – запитати «чому тебе не було на роботі так довго і на що ти хворів?». Навіть у лікарняному не вказується причина хвороби та не розголошується роботодавцю.
У Швейцарії не люблять пліток. Тут не прийнято обговорювати президента чи депутатів. На улюблені в Україні теми не розмовляють навіть із колегами. Тим більше, не прийнято когось ображати. Швейцарці вважають, що кожна людина займається своєю справою та має право на помилки. Саме тому жовта преса тут не має попиту.