Бункери для дітей: на Львівщині бетонні укриття перетворюють на казкові пригоди
Підземний «будиночок хобітів»
Щойно лунає тужливе виття сирени у Львівській області, дітки з вихователями із села Купичволя хапають тривожні рюкзачки з водою та сухпайками та поспішають у нещодавно споруджений «будиночок хобітів» у дворі. На вигляд – чи справді нірка-житло казкового народу – на поверхні лише вхід, та й у того дах поріс травою, чи сільський льох, а насправді – це сховище, бункер із міцного бетону, який використовується для будівництва військових укриттів. Прострелити такий не можна, пробити осколками чи зруйнувати ударною хвилею – теж, хіба що є небезпека при прямому влученні.
Начальник відділу освіти Великомостівської громади Галина Булик. Фото: vmgromada.gov.ua
Необхідність у сховищах для дітей у навчальних та дошкільних закладах очевидна. У деяких з них цю роль можуть виконувати закриті коридори, підвали та льохи, але в багатьох закладах їх немає.
До початку цього навчального року педагоги отримали настійні рекомендації – обов'язково облаштувати у школах та дитсадках укриття, хоча б найпростіші.
- Чесно кажучи, ми сподівалися, що до осені війна закінчиться, але ближче до 1 вересня стало зрозуміло, що укриття все-таки доведеться облаштовувати, - зазначає начальник відділу освіти Великомостівської громади Галина Булик. – У деяких установах їх немає взагалі – жодних. У нашій громаді ми нарахували таких п'ять. І почали шукати, як спорудити сховище для дітей швидко та якісно.
Педагоги в інтернеті знайшли готові бетонні укриття у сусідній громаді. Ще одні – у Києві. Але питання впиралося у гроші – везти зі столиці дорого, та й ціна там – столична. Тож домовилися із земляками.
Похмурі бункери прикрашають малюнками
Перше таке укриття вже повністю готове – залишилося побілити і розфарбувати, щоб години, проведені тут під час тривоги, не здавалися дітям надто сумними. Це сховище спорудили біля дитячого садка у Купичволі. Ще два зараз облаштовують біля школи у селі Бутин та біля дитячої школи мистецтв у Великих Мостах. На черзі – ще два.
Сам монтаж «будиночка хобітів», в якому можна сховатися під час обстрілів, займає два-три дні – якщо сприяє погода та рельєф, адже будиночок потрібно закопувати в землю майже на метр. Слідом - установка подвійних металевих дверей у тамбурі, вентиляція, гідроізоляція, адже бункер встановлюють на подушці з щебеню та піску, та інше. Далі – косметичні роботи.
- Ми помітили, що під час тривоги діти неохоче і зі страхом йдуть у сірий похмурий бункер – до підвалу, наприклад, тому вирішили їх розфарбовувати, - продовжує Галина Булик. – Тепер для дітлахів це своєрідна пригода.
Вирита земля накидається на похилий дах. У Купичволі вона вже поросла травою. Усередині – баки з водою, вогнегасники, стільці для дітей, ліжечка.
Діти сприймають перебування у притулку як гру. Фото: Особистий архів Галини Булик.
Укриття обігріватимуть
Від прямого влучення ракети цей притулок не захистить. Його завдання – вберегти дітей від ударної хвилі та уламків.
– Товщина стін невелика – близько 15 см, але просвердлити їх підрядники не змогли – їм треба було щось прикрутити, тож стіни надійні, – усміхається Галина Булик.
Перше укриття біля дитсадка розраховане на 25 осіб, біля школи – на 100. У школі навчається майже 300 дітей, плюс співробітники та ще дві дошкільні групи, але оскільки учні сьогодні поєднують очну форму з дистанційним навчанням, у притулку мають поміститися всі, хто буде у школі одночасно. А для дошкільнят облаштовано інші укриття.
Гроші на бункери для дітей взяли із бюджету. Влітку «будиночок хобітів», що захищає від вибухів, коштував 125 тисяч – без дверей, без доставки, без монтажу, чисто за бетонні стіни. Ще 75 тисяч треба було доплатити за решту робіт. Зараз ціни вже зросли, і укриття коштує дорожче.
Попереду – зима, і освітяни вже гадають, як обігріти "будиночок хобітів". Адже у зв'язку з обстрілами, що почастішали, сидіти в укритті часом доводиться по пів дня. Вирішили робити в бункерах проводку – кинути від сусіднього дитсадка чи школи кабель нескладно.
Таким укриттям для дітей вже зацікавилися і в сусідніх громадах на Львівщині, а також у Волинській та Житомирській областях – звідти у Великомостівській громаді вже приймали візитерів і проводили для них невеликі екскурсії по поки що єдиному працюючому укритті-«будиночку хобітів».
Коли заросте травою – чим вам не житло хобітів? Фото: Особистий архів Галини Булик.
