Знайомі загиблої лікаря-онколога: Оксана залишалася у Києві, щоб лікувати дітей
Того страшного дня - 10 жовтня, коли обстріляли центр Києва, загинула онколог Оксана Леонтьєва. Оксана – лікар ПДВ «Охматдит», лікувала дітей із раком крові. Тепер наше завдання - допомогти її синові: 5-річний Гриша залишився сиротою. Рік тому помер його тато, а тепер російська ракета забрала життя і мами.
Ми зв'язалися з друзями загиблої Оксани, щоб дізнатися більше про неї.
Допомагала ЗСУ
– Ці прокляті ублюдки залишають наших дітей не лише без тепла, світла, безтурботного дитинства, вони забирають найголовніше – материнську любов, – каже журналістка Оксана Данилюк. - Осиротів Гриша, друг мого сина Макара, вони ходять в один дитячий садок. Але садок зараз закритий: роблять ремонт у бомбосховищі, дітей тимчасово перевели до інших. Тож напередодні обстрілу мама з Гришею були не в нашому районі – відвозила сина на заняття. А коли поверталася на роботу, де на неї чекали інші діти, сталося непоправне - Оксана загинула в машині у центрі Києва.
За словами співрозмовниці, рік тому раптово помер чоловік Оксани – серце. Пішов на роботу – і помер. Тепер маленький Гриша залишився без батьків.
- Незважаючи на війну, Оксана не покинула Київ: на неї чекали маленькі пацієнти, яким потрібна була допомога. Вона була чудовою людиною, дбайливою мамою, чудовим лікарем, працювала співробітником відділення онкогематології в «Охматдиті». У пік коронавірусу займалася ковидними пацієнтами, – продовжує Оксана Данилюк. - Це була дуже хороша сім'я, сина любили: він ходив на всілякі секції, куди його тільки не водили!
У Гриші залишилися рідні, які можуть про нього подбати. Хоча батьків йому це не замінить.
- У хлопчика залишилися бабуся, дідусь та дядько – рідний брат Гришиної мами. У будь-якому випадку дитину не залишать одну, - каже Оксана Данилюк.
Сумують за своїм лікарем і батьки маленьких пацієнтів.
- Це справді велика втрата, сум і біль, – говорить колишня пацієнтка Оксани Наталія Федіна. - Втративши рік тому чоловіка, вона сама виховувала маленького сина, але це ніяк не вплинуло на її роботу та відданість маленьким пацієнтам. Щодня Оксана засиджувалася на роботі допізна, адже цінне було кожне життя. А вдома на неї чекав маленький син... Ми безмежно вдячні Оксані за її внесок у наше одужання.
Знайомі Оксани також не забули згадати, що лікарка завжди турбувалася про допомогу ЗСУ, особливо переживала за долю полонених і зниклих безвісти воїнів.
Того ранку Оксана відвезла сина до садочку і поспішала на роботу. Її машина потрапила під обстріл. Фото: ДСНС України
В «Охматдиті» люди різні, у плані «подяк»...
- Моя дружина – лікар, працювала разом із Оксаною, – каже киянин Юрій Павлов. - Оксана була гарною людиною, чуйною. Багатьом вона допомогла, багатьох врятувала. Справлялася зі складними випадками. Чув про неї лише хороше. Є в «Охматдиті» люди різні, у плані «подяк», а вона була простою, доброю та порядною, не хизувалась.
Ці слова підтверджують інші колеги Оксани Леонтьєвої.
– Оксана дуже стійко переносила всі випробування, які випадали на її долю. Після смерті чоловіка почала займатися з інструктором, щоб навчитися водити машину: хотіла нести відповідальність за себе та за сина. Сіла за кермо, коли почалася війна, – згадує про загиблу лікарка відділення трансплантації кісткового мозку з «Охматдиту» Ганна Брудна. - Оксана була віддана своїй роботі. Лікарня стала для неї другим домом. Вона займалася не лише своїми пацієнтами, завжди приходила на допомогу колегам.
ЯК ДОПОМОГТИ СІМ'Ї
Дідусь хлопчика Григорій Леонтьєв.
5375414117404300 (Монобанк)
4149 6293 8645 5240 (Приватбанк)
