В Україні та Європі, де зараз перебувають мільйони українців, медичні експерти виділяють п'ятірку інфекційних захворювань, які викликають підвищену занепокоєння через свою високу заразність.
В Україні ситуація із захворюваністю поки що виглядає досить непогано: за інформацією головного санітарного лікаря Ігоря Кузіна, зараз абсолютна кількість випадків на 32% менша, ніж за аналогічний період минулого року. Якщо ж говорити про летальність, вона зменшилася у шість разів завдяки вакцинації.
У свіжому щотижневому звіті Центру громадського здоров'я зазначено, що за останній тиждень кількість нових випадків знизилася на 15% ,порівняно з попереднім, та становила 36 413. Майже на 20% зменшилися показники серед дітей та на 19% – серед вакцинованих. Щоправда, кількість проведених досліджень – і ПЛР, і експрес-тестів - теж знизилася, що, можливо, і дало таку оптимістичну картину. ПЛР-тестів було зроблено менше на 16%, «швидких» тестів – майже на 9%.
Натомість є позитивна динаміка серед госпіталізацій – у стаціонари за минулий тиждень потрапило на 14% менше людей, ніж попереднього. А кількість хворих пацієнтів збільшилася на 5,5%.
У Європі з добрих новин лише зниження загального рівня смертності на 10%, решта показників зростає. За даними Європейського центру профілактики та контролю захворювання, збільшується і кількість нових випадків, і госпіталізацій, і заповненість стаціонарів, і кількість пацієнтів віком понад 65 років серед нових хворих.
Щодо прогнозів на другу половину осені та зиму, на користь песимістичних, на думку експертів, свідчить ціла низка факторів.
По-перше, ослаблення імунітету після перенесеного «Омікрона», що зараз підтверджує ситуація в Європі. Навіть перехворівши, приблизно через п'ять місяців люди знову стають сприйнятливими до інфекції. У європейських країнах, де "Омікроном" активно заражалися в січні-лютому, друга його хвиля була влітку, третя - зараз.
По-друге, поява нових штамів, стійкіших не тільки до природного та вакцинального імунітету, але й до ліків, розроблених проти вірусу SARS-CoV-2. Особливе занепокоєння експертів викликають підваріанти ХВВ та BQ 1.1, які демонструють екстремальний рівень ухилення від імунітету. І ВА.2.75.2, який стійкий до противірусних препаратів і швидко розповсюджується в Європі.
По-третє, можливість твіндемії, тобто «об'єднання» грипу та ковіда. Досвід Австралії, на який вчені спираються в прогнозах для Північної півкулі, показав, що грип у цьому епідсезоні після двох років простою повернувся на доковідний рівень. І велика ймовірність, що так буде й у європейському регіоні.
Але ряд експертів вважають одночасний сплеск обох вірусів малоймовірним, оскільки минулого року в Північній півкулі активність грипу почала зростати на початку епідсезону, але не витримала конкуренції з «Омікроном», що з'явився.
По-четверте, недостатній рівень вакцинації і застосування другого бустера, що «забуксували». Наприклад, в Україні, за даними ЦОЗу, бустер отримали менше 26 тисяч осіб. Трохи більше двох мільйонів ревакциновано першим бустером, понад 16 мільйонів українців одержали хоча б одну дозу вакцини.
За останній місяць Європейський центр профілактики та контролю захворювань зареєстрував 44 нових випадки. Загалом у європейському регіоні було виявлено 555 хворих у 22 країнах.
Спалах загадкового гепатиту триває з квітня, але причина його виникнення, як і раніше, не ясна. Запалення печінки викликається вірусами гепатиту А, В, С, D та Е, але жоден із них не стоїть за нинішніми випадками, які фіксуються у всьому світі. Провідна гіпотеза вчених передбачає участь аденовірусу та аденоасоційованого вірусу AAV2. Є також версія, що гострий гепатит невідомого походження може бути спричинений попереднім зараженням ковідом та його впливом на імунну систему.
У будь-якому разі, ні походження хвороби, ні способи передачі від людини до людини досі не зрозумілі. Зрозуміло лише, що таємничий гепатит виникає час від часу, і в Європі захворюваність має тенденцію до зниження.
З моменту останнього оновлення статистики і до 4 жовтня, за інформацією ECDC, було зареєстровано 88 випадків захворювання у 14 європейських країнах. В Україні офіційно зареєстровано чотири не пов'язані між собою випадки, усі були виявлені у вересні. За даними МОЗ, у всіх пацієнтів, жоден з яких не був за кордоном і не контактував із хворими, віспа протікала легко.
Нові випадки в неендемічних країнах виявляються насамперед серед чоловіків, які займаються сексом із чоловіками, проте передача може відбуватися і серед інших груп населення. Імовірність подальшого поширення мавпячої віспи серед людей з кількома сексуальними партнерами вважається високою, для більшості населення – дуже низькою.
Хвороба, як і раніше, не так легко передається, оскільки для зараження необхідний тісний контакт зі шкірою інфікованого, або тривалий контакт віч-на-віч, або контакт із забрудненими вірусом предметами – одяг, рушники, постільні речі.
З кінця липня кількість нових випадків знижується завдяки інформуванню про ризики, вакцинацію та підвищення імунітету, закінчення сезону масових літніх заходів.
Близько ста випадків цієї небезпечної хвороби зареєстровано у семи європейських країнах – Австрії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Бельгії, Норвегії, Швейцарії. Більшість зафіксовано в центрах прийому мігрантів, серед чоловіків переважно з Азії та Африки.
Для Європи, де на дифтерію хворіють рідко через широке охоплення вакцинацією, це високі показники. У середньому до Євросоюзу «завозилося» по 50 випадків дифтерії на рік. Нинішнє збільшення експерти ECDC пов'язують із зростанням кількості мігрантів з ендемічних за дифтерією країн, посиленням циркуляції збудника в «рідних» місцях, з умовами, що підвищують ризик передачі хвороби – тими ж центрами мігрантів.
Для вакцинованих жителів ЄС, де охоплення імунізацією проти дифтерії досягає 99%, це зростання нових випадків не страшне. Для нещеплених і людей з ослабленим імунітетом високий ризик зіткнутися з тяжким перебігом хвороби у разі зараження.
Підступність дифтерії в тому, що інфіковані можуть не мати симптомів, але бути переносниками бактерій і заражати інших – через кашель, чхання, контакт із ранами чи ураженнями шкіри у випадку шкірної дифтерії.
Щоб не дати хворобі поширитися, у країнах ЄС перевірятимуть статус щеплення від дифтерії у всіх мігрантів. При неповному статусі щеплення, за відсутності щеплення або не підтвердженої інформації про неї вводитиметься бустерна доза або буде проводитися повний курс вакцинації.
У трьох європейських країнах реєструється відносно висока кількість нових випадків: останнього тижня їх зареєстровано 54, вісім випадків закінчилися загибеллю пацієнтів.
Найбільший спалах лихоманки в Європі був 2018 року, коли захворіло понад 400 людей, а для 27 хвороба мала летальні наслідки. Тоді найбільше випадків було в Сербії, Італії та Греції, і зараз у цих країнах зростає кількість хворих. В Італії та Греції вже вийшли на рівень піку епідемії 2018 року, в Сербії його не досягли, але зараз кількість нових випадків більша, ніж в інші роки останнього десятиліття.
В Україні до природних осередків лихоманки Західного Нілу належать території Одеської, Херсонської, Миколаївської областей, західні та східні області. 2021 року було виявлено п'ять випадків хвороби, 2022-го – один, зафіксований у Броварах. Хворобу переносять комарі, які харчувалися кров'ю заражених диких птахів, що живуть на водоймах. Виявляється вона у вигляді менінгіту та енцефаліту, найбільш небезпечна для людей похилого віку.