Конфлікти між росіянами та українцями в Німеччині: особливо почастішали сутички у школах
Час від часу в мережі з'являються історії про сутички українців та росіян у Європі. Найчастіше неприємні зустрічі трапляються в Німеччині. Зокрема, на День вишиванки школярку з України образили дорослі чоловіки: не змогли стерпіти український символ.
Про те, з якими складнощами доводиться стикатися громадянам України, «КП в Україні» обговорила з головою німецько-українського культурного об'єднання «Український світ» Ольгою Рааб (м. Берлін).
На словах німці співчувають
- Ольга, яка наразі ситуація в Німеччині? Як там ставляться до наших біженців? Чи трапляються сутички між громадянами РФ та України?
Ольга Рааб. Фото: facebook.com/olga.raab.7
– У Німеччині все не так просто – і з боку німців, і з боку росіян. З останніми зрозуміло: донедавна вони дивилися лише російські канали. Незважаючи на те що у них могли бути друзі з України, вірять не їм, а телевізору. На щастя, російські канали у Німеччині вже відключили.
Дуже болісна тема сьогодні – конфлікти дітей у школах. З недавнього часу там трапляються постійні розбірки: в одних класах опинилися українські біженці та діти росіян і казахів, які люблять дивитися Соловйова. Звісно, такі українців у школах пресують. Наші діти поки що не в змозі відповісти їм німецькою.
– Хейт у школах зустрічається часто?
- На жаль! Гірше, що ніхто не може його зупинити. Вищі інстанції, які контролюють школу, безсилі. Перевести дитину до іншого навчального закладу тут нереально: черги до шкіл з українських дітей нескінченні.
Але всі ці конфлікти виникають насамперед через батьків, які надивилися російської пропаганди.
- А як до наших біженців ставляться німці?
- Ми живемо у Східній Німеччині. Раніше вона була під Радянським Союзом. Тому при всьому розумінні того, що відбувається в Україні, німці симпатизують Росії. Вони всі ніяк не можуть зрозуміти, як між нами, нібито братами та сестрами, трапилося таке лихо.
Я пояснюю своїм дівчатам: німці – народ специфічний, їхня вічна любов до СРСР нездоланна. На словах вони співчувають українцям, але що вони думають насправді - сказати складно.
- Ввічлива нація…
- Вони завжди скажуть "Добрий день!" та поцікавляться «Як справи?». Але якщо спитати про це українця, він розповість про себе все, а для німців це лише формальний вияв ввічливості.
– До речі, ви що відповідаєте німцям на запитання «Як справи?»?
- Коли мене про це запитують, я відповідаю: «Чекаємо!» Вони цікавляться: «На що чекаєте?» Я кажу: «Коли здохне Путін!» Звісно, моя відповідь їх шокує.
Але загалом позиція німців – «моя хата скраю». Так, вони кажуть: ми співчуємо Україні. Але насправді тут чимало людей, котрі люблять РФ ще з минулих часів. У районі, де я мешкаю, таких людей дуже багато.
Очікували, що українці приїдуть на віслюках
- 9 Травня у Німеччині святкують?
- Так. На 9 Травня приходило чимало німців. Але так відбувалося доти, доки свято не перетворилося на суцільну п'янку-гулянку. З того часу німці почали обережно брати участь у таких заходах. Раніше навіть ми із нашим посольством брали участь у покладанні квітів на 9 Травня. Тоді ще був мир, ніхто не міг уявити, що невдовзі розпочнеться війна.
- Але вона почалася...
- Так, тому і дівчатам я пояснюю: будьте дуже обережні у метро та міському транспорті з нашими українськими символами – жовто-блакитними стрічками та вишиванками. Дуже багато неадекватних людей.
– А німецькі ЗМІ? Як вони висвітлюють війну?
- Загалом не можна сказати, що ЗМІ дотримуються однієї позиції.
Багатьом німцям цікаво, чому Україна не сідає за стіл переговорів. Я намагаюся пояснювати: «Давайте зараз прийду до вас додому, все розбомблю, а потім запропоную переговори, щоб люб'язно залишити вам половину вашої квартири. Що ви мені тоді скажете?"
На рівні держави Німеччина справді підтримує українців – виступає проти війни, надає матеріальну допомогу… У цьому сенсі, мабуть, жодна країна Європи так не підтримує біженців із України, як Німеччина.
- Як місцеві відреагували на велику кількість біженців, що приїхали?
- Звичайно, німці вкрай незадоволені. Вони вважають – українці приїхали на їхні шиї, на їхні податки та робочі місця. Мені доводиться пояснювати: «Українці тут, бо з дому їх вигнав Путін!» Раніше до Німеччини тікали турки, араби, а тепер приїжджають українці.
Коли прибула перша хвиля наших, у німців стався шок – як це так, біженці приїхали на дорогих автомобілях? Не могли цього усвідомити, знімали на відео автомобілі з українськими номерами.
Я з ними мало не билася! Пояснювала: шановні, ви бодай раз були в Україні? Ми багаті люди, вміємо працювати та заробляти! Чи ви очікували, що ми приїдемо на віслюках? У вас неправильне уявлення про Україну. Я розумію - Афганістан, Сирія, але в нас все не так: ми дбаємо про свій добробут. Намагалася пояснювати, що не треба плутати нас з біженцями з бідних країн. При всій повазі люди біжать від війни. Якщо ви не знаєте, що таке Україна та хто ми, хоча б пошукайте інформацію в інтернеті!
- Ймовірно, нашим не надто комфортно у такому оточенні.
- Я дуже рада, що багато українців скинули з очей рожеві окуляри. Вони зазнають шоку від того, що бачать. Із березня дівчата приходять до нас і кажуть: «Куди ми потрапили?!»
Звичайно, якщо людина налаштована все пережити, то намагається морально підтримувати себе і тримається свого середовища. Це правильне мислення. Наразі приїхало багато українців – усі можуть знайти собі друзів та подруг серед співвітчизників. Коли я приїхала до Німеччини 20 років тому, зустріти українську подругу було майже нереально. Нині можна піти до церкви, штаб – знайти коло спілкування.
Увесь час просимо приміщення
- Розкажіть про німецько-українське культурне об'єднання «Український світ», головою якого ви є.
– «Український світ» у Німеччині існує вже 27 років. Я його очолюю 18 років. Оскільки ми поєднання культурне, влаштовуємо різноманітні заходи, виступи, співаємо пісні. До Дня Незалежності організовували концерти, запрошували з України творчі колективи.
– А чим наразі займається «Український світ»?
– Після 24 лютого я проводжу для українських жінок спільні зустрічі. Створюю умови, за яких українки можуть познайомитись між собою, допомагаю заповнити документи, зробити переклади тощо.
- З якими проблемами вам доводиться мати справу?
- Ми так часто заявляли, що Україна – це Європа, але, незважаючи на це, ми навіть не маємо свого приміщення. Поляки мають Польський дім, росіяни - Російський дім, а у нас його немає. І це вже скільки років незалежності! Усі знають про нашу проблему, але вирішувати її ніхто не збирається.
Чому не зробити Український дім? Українцям не довелося б шукати куток, де можна зустрітися. Досі нам надають за домовленістю якесь приміщення на кілька годин, щоб ми провели зустріч. У мене так болить душа за це! Усі вислуховують, зачиняють за тобою двері – і на цьому все. Ми зрозуміли, що це глухий номер. Так і продовжуємо увесь час просити приміщення.
