На естонському кордоні українських біженців запитують: чий Маріуполь?
Як виїхати з Росії українцям, які стали на окупованих територіях заручниками «руського міру»? Варіантів небагато. Один із ключових – дістатися до Санкт-Петербурга, а потім до Естонії - через прикордонний пункт у Нарві. Саме сюди рушили біженці із захоплених Маріуполя, Харківської та Херсонської областей.
Щоб допомогти їм, місцеві волонтери об'єдналися у благодійну організацію «Друзі Маріуполя». Про ситуацію на російсько-естонському кордоні та допомогу біженцям «КП в Україні» розповіла менеджер з комунікації НКО «Друзі Маріуполя» Олександра Авер'янова.
Плутаються у відповідях
- Олександро, що зараз відбувається на російсько-естонському кордоні?
Олександра Авер'янова. Фото: Особистий архів
- Останнім часом естонські прикордонники набагато уважніше і суворіше ставляться до чоловіків - громадян України. Якщо виникають підозри, що ті надто довго перебували у Росії, перетинають кордон без вагомих підстав – можуть і не пустити.
Також багато хто плутається у відповідях, кажуть, що їдуть до родичів чи знайомих, хоча раніше заявляли про бажання просити міжнародний захист. Це також привід відмовити у в'їзді. Дуже важливо чітко промовляти, в якій країні людина хоче залишитися, що там проситимуть про міжнародний захист. Якщо там чекають родичі та друзі – обов'язково згадайте і це.
Проте завжди можна потрапити до ЄС через Фінляндію, там поки що проблем не виникало.
На російському кордоні також все складно. Але у нас набагато менше інформації: ми діємо лише на території Естонської Республіки.
- Але ті, хто її перетнув, щось розповідають?
– Українців ретельно допитують і довго не випускають. Сьогодні та вчора на кордоні РФ автобуси стояли по 30 годин. Нині дуже важка ситуація. Середина липня і серпень були досить тихими, але через мобілізацію активізувалися всі, хто довго роздумував. Тепер люди вирішили добиратися в Україну через Європу або осісти в ЄС у родичів та знайомих – значно зросла кількість охочих виїхати.
Як правило, українці їдуть за своїми внутрішніми паспортами - уже є побоювання, що російська влада перестане випускати людей за цим документом.
- Чи багато українських чоловіків виїжджає? ЗМІ пишуть, що росіянам почали видавати повістки на кордонах, це не торкнулося українців?
- Поки що такого немає. Але є небезпека, що у зв'язку з референдумами цих чоловіків почнуть вважати жителями Росії і завертати на кордонах. Але це поки що на рівні побоювань. Думаю, у найближчі 2-3 дні все проясниться.
Переплив кордон на дошці
- Повернемось трохи назад. Ви сказали, стали суворіше ставитися до тих, хто довго перебував у Росії. Це як?
- Мешканці України найактивніше евакуювалися у квітні-травні. А зараз їдуть ті, хто застряг у РФ не з власної волі: опинилися на окупованих територіях, у когось поранені батьки, хтось лікує родичів, хтось не зібрав грошей на поїздку. Не скрізь є волонтери, які можуть допомогти, або близькі, які чекають в Європі. Чимало проблем гуманітарного характеру.
Нашим волонтерам інколи важко пояснити прикордонникам, що не всі українці, які перебували кілька місяців у РФ, обов'язково підтримують Путіна. Вкрай рідко нам зустрічаються дідусі та бабусі, які розповідають щось за «руський мір».
Відчутне посилення вимог. Це пов'язано з питаннями внутрішньої безпеки: на тлі військової кризи в Естонії чимало економічних та соціальних викликів, крім того, в країні є внутрішні проблеми з місцевим населенням. На східних кордонах чимало тих, хто підтримує Росію, – і в Естонії не хочуть, щоб людей, які симпатизують Кремлю, стало більше.
– А як перевіряють погляди людей на кордоні?
- Запитують, наприклад, чий Маріуполь. Була родина, яка сказала, що Маріуполь - російський, маючи на увазі, що місто зараз перебуває під військами РФ, їх не впустили. Слава Богу, хоч не заборонили в'їзд до ЄС – люди проїхали іншою дорогою.
– До речі, а росіян зараз пропускають?
- Ні! Ухилісти від мобілізації не можуть потрапити до Естонії. Хоча намагаються… Буквально днями сталася пригода: людина намагалася перепливти кордон річкою на дошці, але її повернули назад до Росії. Зрозуміло, що не від хорошого життя люди так роблять, але естонське суспільство не зрозуміє іншого рішення уряду та й ресурсів на гуманітарну допомогу цій групі теж немає.
Волонтери із «Друзів Маріуполя» зустрічають приїжджих на автовокзалі. Фото: Особистий архів Олександри Авер'янової
Вже 4% населення Естонії – українці
- Ви називаєтесь «Друзі Маріуполя», але допомагаєте не лише маріупольчанам?
- Так. В Естонії немає правових підстав, щоб держава могла допомагати людям, які їдуть транзитом до інших країн Європи. І ми так назвалися, щоб на кордоні, коли людей запитають, куди вони їдуть, - вони відповідали: "До друзів Маріуполя". І всі питання після цього відпадуть.
Наразі 70% українців, які перетинають естонський кордон, їдуть далі. Ми – та організація, яка у цьому їм допомагає. У багатьох немає коштів, знайомих, люди не знають мови, не орієнтуються на місцевості, не працює телефон, потрібно багато інформаційної допомоги. Ми пропонуємо у нас переночувати, поїсти, зробити фандрайзинг (збір пожертв) на квитки, шукаємо притулок.
Спочатку нам дзвонили лише друзі-знайомі з проханням про допомогу, але з середини квітня ми об'єдналися та почали працювати офіційно. До сьогоднішнього дня допомогли понад 5000 українців.
- Чи існують програми для тих, хто хоче залишитися в Естонії?
– Для українців в Естонії держава робить дуже багато. Країна прийняла набагато більше людей, ніж збиралася та могла. Естонія – на 3-му місці з прийому біженців (у перерахунку на душу населення, після Польщі та Чехії). Вже 4% населення Естонії – українці.
– «Друзі Маріуполя» – це волонтери з Росії в Естонії?
- Я громадянка Естонії, тут народилася, мої батьки – із Росії. У нас є експати, громадяни РФ, які приїхали до Естонії років 7 тому. Є й українці. На жаль, багато естонців не можуть до нас підключитися: не знають мови, але активно надають фінансову та гуманітарну допомогу.
Було діло
З Маріуполя до Владивостока
- Які історії біженців вам запам'яталися та вразили?
- Їх дуже багато. Перший шок ми зазнали у квітні, коли побачили людей, що тікають від війни: вони приїжджали прямо з підвалів. Люди із сірими обличчями: коли ти 40-50 днів провів у підвалі, це дуже помітно.
Є хороші історії. Наприклад, якийсь священик забрав українців до себе, відвіз до монастирю, там вони вилікували хвору бабусю. Потім він посадив їх в машину десь у Ростові та відвіз до естонського кордону за 3000 кілометрів, не попросивши жодної копійки. Це вселяє надію, що не все втрачено.
Є й страшні історії. Одна родина вибиралася з гарячих точок, їхню машину обстріляли – довелося викласти вбиту бабусю на дорозі: треба було їхати далі.
Одну молоду сім'ю, де дівчина була вагітна, відправили до Приморського краю за Владивосток. Їх вивезли з Маріуполя до Таганрогу, а потім запропонували вибрати із двох програм - до Астрахані або до селища Врангель на березі Тихого океану. Люди подивилися картинки, їм здалося, що Владивосток красивіший.
Вже у потязі вони дуже здивувалися, що їхати туди 9 днів. Їм обіцяли 600 тисяч рублів допомоги на квартиру. Коли приїхали, їм сказали, що 600 тисяч дозволять викупити лише частину квартири, але гроші їм не дадуть, а тільки векселі, які вони зможуть обміняти. Тільки будинок, у якому, можливо, буде їхня квартира, почнуть будувати лише за 2 роки.
Тоді вони заворушились. Знайшли волонтерів, які намагалися їх переправити через Естонію до Німеччини. Тільки у жінки був паспорт, а у чоловіка він згорів. Їй та дитині купили квиток на літак, а йому довелося їхати автостопом 12 днів. Дорога була важка: хтось виганяв його зі словами «Пішов геть, нацист», почувши український акцент, а хтось, навпаки, говорив: «Давай я тебе довезу, нагодую» тощо.
Потім цього чоловіка затримали на кілька діб на російському кордоні, але він мав довідку, свідоцтво про народження та дружину – в її документах він був вписаний. Зрештою, пропустили. Однак це було у травні, тоді з перетином кордонів було простіше.
