Військовий історик Роман Пономаренко: 400 партизанів можуть взяти під контроль 100-тисячне місто
Коли відбудеться переломний момент у війні? Чи кине Олександр Лукашенко білоруські війська у бій проти України? Яку роль у сучасних війнах, зокрема в російсько-українській, відіграють партизани і чому партизани Херсонської області більш активні за «колег» із Донецької області? Відповіді на ці та інші актуальні питання надав в інтерв’ю «КП в Україні» кандидат історичних наук, військовий історик Роман Пономаренко.
Загальна ситуація на фронті виглядає як нічия
- Романе, аналізуючи стан подій на фронті, ви написали, що «конфлікт потроху заходить у позиційний глухий кут». Чому саме така характеристика?
- Наразі загальна ситуація на фронті виглядає як нічия, з певною перевагою РФ. Поясню чому. Ми маємо достатньо мотивованої піхоти, але нам бракує наступальної зброї, щоб перейти в контрнаступ, почати визволяти свої території. У росіян інша проблема – у них менше піхоти, але багато зброї і техніки. В залежності від ділянки фронту вони мають перевагу у гарматах – на одну нашу може бути від 10 до 20 російських. Але тільки гарматами війни не виграються. За браком піхоти вони не можуть робити масовані наступи, як зазвичай було під час Другої світової війни.
Зараз епіцентр бойових дій звівся в основному на маленьку Луганську область – там запеклі бої. А на інших ділянках фронту триває позиційна війна – артилерійські обстріли, локальні бої, розвідки боєм та інше. Тобто дії, які не впливають на хід війни, така собі військова рутина.
- І скільки часу ми можемо знаходитись в цій рутині?
- Перша світова війна в таких умовах тривала 4 роки, ірано-іракська – 8 років. Тривалість такої військової рутини залежить від маси факторів: і економічного стану, і того, як і в яких кількостях ми отримаємо західну зброю, як поводитиметься наш ворог – чи буде посилювати свої війська. Моя думка – буде посилюватись, переходячи у більш рішучі наступи, створюючи переваги сили на якихось вузьких ділянках фронту.
- Кирило Буданов, керівник Головного управління розвідки Міноборони, вчергове заявив, що в серпні мають відбутись «певні події» - почнеться переломний момент у війні, а до кінця року активні бойові дії зведуться практично до нуля. Чи варто орієнтуватись на ці прогнози?
- Заяви Буданова можна розглядати по-різному. Його вустами може озвучуватись і офіційна позиція нашого командування. Але під час війни такі позиції навряд чи хто буде робити і оголошувати плани. Також подібні прогнози можна розцінювати як свідому інформацію, яка має на меті дезорієнтувати противника. Це потрібно враховувати. Зараз йде не лише війна на полі бою, але й інформаційно-психологічна битва. Тому подібні заяви потрібно слухати, цитувати, але ставитись до них обережно.
А якщо говорити про прогнози: якщо ми впродовж липня отримаємо достатню кількість наступальної зброї, то тоді в серпні, користуючись останніми днями теплої, хорошої погоди, можемо спробувати здійснити контрнаступ на якісь локальній ділянці фронту. Скоріш за все, це не буде масований наступ по всіх областях.
Багато чого залежить від ленд-лізу, коли він запрацює. Є вже повідомлення, що з нового фінансового року в США, тобто з жовтня.
- Чекайте, ніби ж поставки по ленд-лізу вже стартували…
- Поставки, які були, - не ленд-ліз, а інші програми оборонної допомоги Україні.
Путін не піде на загальну мобілізацію
- Ви сказали, що ворог почне посилену підготовку. Що маєте на увазі – Росія перейде від прихованої мобілізації до загальної?
- Загальна мобілізація – складне питання в Росії. Найшвидше в сучасних умовах Путін на це не піде.
Російські аналітики пропонують декілька інших сценаріїв мобілізації. Перший – до війська забирають людей, які мають військовий досвід або працюють в різноманітних охоронних структурах. Як то кажуть, почнуть набирати охоронців із супермаркетів.
Другий сценарій– залучення у війну добровольців з депресивних регіонів, для яких служба в армії непоганий соціальний ліфт. В цілому ж, набір добровольців по всій Росії триває вже кілька місяців.
Ще один варіант – Росія застосовує на фронті проти України сирійські підрозділи найманців та бійців зі всіляких абхазьких, осетинських невизнаних квазіросійських утворень.
- Російські експерти залякують: мовляв, щойно ми мобілізуємо і кинемо на фронт проти України армію в 500 тисяч солдатів, то вони швидко перетруть українських військових. Це реальна загроза чи пропагандистська бравада?
- За офіційними повідомленнями урядовців, Україна зараз має 700 тисяч силовиків на обороні країни. Якщо навіть вони кинуть проти нас 500 тисяч, то ми все одно будемо кількісно переважати.
- А якщо враховувати, що вони мають до біса техніки?
- Дійсно, вони мають нескінченні запаси з радянських арсеналів. Інша річ – якість цієї техніки і озброєння. Росіяни активно розконсервовують старі радянські танки, бронемашини.
От нещодавно була інформація, що РФ зняла з консервації застарілі танки Т-62 і передала в один з підрозділів, які воюють проти України. Про долю цих танків і особовий склад не відомо. Але цілком зрозуміло, що ці танки доживуть лише до першої зустрічі з «Джавеліном». Від цього танка залишиться мокре місце.
- Окупанти планують 11 вересня провести так звані «референдуми» про створення квазіреспублік на захоплених територіях Херсонської й Запорізької областей. Якщо це станеться, то як вплине на хід війни?
- Це ускладнить потенційні мирні перемовини, якщо такі будуть. Адже тоді Росія буде застосовувати «кримський сценарій» - стояти на позиції, що це наші території і ми не збираємось їх повертати. Відповідно, війна триватиме доти, доки ми не відіб’ємо ці землі військовим шляхом. А це може розтягнутись на певний час.
Я хочу звернути увагу на те, що окупанти змінюють тактику і стратегію щодо територіальних надбань. Ще в лютому - березні не було мови про те, що вони будуть відрізати від України якісь території. Коли тільки-но росіяни окупували Херсон, то там певний час зберігались українські прапори, символіка. А от коли війна почалася затягуватись, вони взяли курс на інтеграцію цих регіонів в Росію: почалося прибирання української символіки, створення власних адміністрацій.
Тобто спочатку був сценарій про створення так званих ХНР і ЗНР, а тепер – мають намір анексувати ці території.
Звісно, світ ніколи не визнає такої анексії. І такими діями Росія спалить мости для нормалізації стосунків із західним світом.
Якщо Путін піде на чергову анексію, то це стане актом від безвиході. Для внутрішнього споживача їм потрібно показувати якісь перемоги. І оголошення про «повернення в рідну гавань Херсонської, Запорізької областей» можуть видати за таку «перемогу».
Рано чи пізно Білорусь нападе
- Чи вдасться Росії повноцінно втягнути Білорусь у війну проти України?
- Так, рано чи пізно це станеться. Путін має непоганий козир, і дивно, що не використав його в лютому. Якби в лютому Білорусь завдала удару по Волині, атакувала Ковель, то відрізала б Україну від західного кордону, що мало б негативні наслідки. А так як там наступу не відбулося, ми могли підтягнути західну допомогу, відбити наступ на Київ.
Зараз білоруська армія «укріплюється»: всі потенційно нелояльні до Лукашенка офіцери і командувачі замінюються на лояльних. І якщо прийде відповідний наказ, вони його виконають. Окрім того, відбуваються маневрування на україно-білоруському кордоні: «навчання», готуються ДРГ.
- І коли «бацька» може віддати наказ: «Вперед»?
- Скоріш за все, це станеться не зараз, а будуть підлаштовувати момент під ситуацію на фронті. Наприклад, коли росіяни потенційно будуть досягати рішучого успіху на Донбасі, то щоб скувати наші резерви і не давати можливості підкидати свіжі сили на фронт, вони використають цей козир у вигляді втягнення білоруської армії у війну.
Наші війська до такого сценарію готуються, нарощують сили. Тому сподіваємось, якщо Лукашенко кине свою армію на Україну, то це швидко і ганебно для нього закінчиться – жахливий режим впаде.
Партизанський рух на півдні країни не схожий на аматорські дії
- Яку роль відіграє і буде відіграти партизанський рух у цій війні? Таке враження, що він набирає обертів.
- Під час всіх воєн партизанський рух відіграє велику роль. Але ми маємо усвідомлювати - партизанський рух в форматі Другої світової війни, коли партизани сиділи в лісах і здійснювали рейди з одної області в іншу, зараз неможливий, оскільки сучасні засоби стеження їх швидко виявлять і знищать. Певне виключення – маленькі групи із кількох вишколених людей, заточені на тривале автономне існування без контактів із оточуючим середовищем. І, на додачу, далеко не вся територія України підходить для такої партизанщини, зокрема, степовий південь.
Тому сучасна партизанська війна – це міста. Вдень ти звичайний городянин, уночі – партизан.
Ще на початку 2010-х років були здійснені розрахунки, що група чисельністю 0,25% від чисельності міського населення міста може спричинити у ньому тотальний хаос, а група чисельністю 0,4% - здатна взяти його під контроль, нехай і тимчасово.
Щоб ви розуміли, для 100-тисячного міста це лише 250 і 400 осіб відповідно.
- Яким чином сіється хаос?
- Партизани можуть захоплювати командні центри, паралізувати зв’язок та систему взаємодії окупантів, заважати маневруванню ворожих військ та позбавляти його ресурсів. А потім навіть, можливо, і взяти місто під контроль. Зрозуміло, що вони не можуть його втримати довго. Зазвичай такі сценарії втілюються в життя, коли до захопленого міста підходить своя армія.
- Я так розумію, партизани не самі по собі діють, а співпрацюють з ЗСУ.
- Наразі ми цього точно не знаєм. Ця інформація засекречена. Сподіваємось, що так.
Ми бачимо серію терактів проти окупаційних чиновників на Херсонщині. І це схоже не на аматорські дії, а сплановані спецоперації. Я думаю, що є і хаотичні, індивідуальні групи патріотичних громадян, які стали на шлях боротьби з окупантами.
- Як думаєте, чому зараз партизани в основному полюють на колаборантів?
- Мета такого полювання: по-перше - показати, що Україна зберігає свій вплив на цих територіях, що планує повертати територію; по-друге - дати зрозуміти колаборантам, що вони не втечуть від помсти, їх обов’язково знайдуть, і вони одержать по заслугах. Після подібних терактів багато хто добряче подумає, чи йти на співпрацю з окупантами.
- Ми чуємо про дії партизан лише з Херсонської та Запорізької областей. Чому не проявляють такої ж активності партизани Донецької області чи їх там нема?
- У Донецькій та Луганській областях йшли довгі бої, ворог просувався досить повільно. У багатьох охочих була можливість евакуюватись. У той же час Херсонська та Запорізька області дуже швидко потрапили під окупацію. Багато наших патріотичних людей не встигли евакуюватись. На цих територіях залишився патріотичний актив, серед якого немало і учасників АТО.
Маємо розуміти, що не всі чутки про партизанські дії є правдивими. Далеко не всій інформації з обох сторін можна вірити. Це особливості воєнного часу, коли обидві сторони активно ведуть інформаційно-психологічні операції. Після війни буде завдання для істориків – сісти і написати об’єктивну історію цього конфлікту без пропагандистських заяв.
- Ви вже сіли за нову книжку?
- Так, зараз пишу книгу про оборону Маріуполя, про полк «Азов». Потроху збирається матеріал, потрібно лише опрацювати.
Історик, публіцист. Кандидат історичних наук, фахівець у воєнній історії XX століття. Автор книг «Українські вікінги», «Сталевий шквал. Історія дивізії сімнадцятирічних», «Бойова група «Байєрсдорф» та інших.
