Автоумілець Сергій Потапенко: Поки всі шукають бензин, я їжджу на дровах
Сучасний анекдот : «Здам квартиру з вікнами на АЗС. Чудово видно довжину черги, актуальну ціну та наявність бензину».
Але мешканця села Самотоївка на Сумщині Сергія Потапенка дефіцит палива не турбує – його ВАЗ-2109 їздить на дровах.
Слідами німецького інженера
Авто Сергія легко пізнати на дорозі: ззаду у нього невеликий причіп, на якому встановлено спеціальний котел для спалювання дров.
- Нічого принципово нового у моїй розробці немає. Це ще німці вигадали під час війни. Був такий інженер Імберт. Я про нього із книг дізнався, – розповідає «КП в Україні» Сергій Потапенко. - Детально в них, звичайно, технологія описана не була - як за інструкцією зробити котел. Але коли почалися проблеми з паливом, довелося самому додумувати та шукати вихід.
Сергій Потапенко як спеціаліст займається дорожніми котлами, газогенераторами. І про технологію спалювання деревини, щоб їздити на авто, знав ще вісім років тому. Але навіщо вона була потрібна, якщо палива довкола вистачає: хоч бензину, хоч газу. А ось зараз, як кажуть, потреба змусила.
Відстань залежить від виду дров
За словами умільця, обладнати таким котлом можна будь-яку машину. І він не єдиний в Україні, хто намагався перевести авто на дрова. Але щоб їздити на постійній основі, таких, окрім нього, напевно, немає: Сергій намотав уже понад 1000 кілометрів.
Є, звичайно, і деякі особливості: щоб завести свій «жигульонок» від енергії дров, що згоріли, потрібно почекати хвилин 10-15. Але автомобіліст знайшов рішення: стартувати можна від бензинового двигуна, а вже в дорозі перейти на тверде паливо.
– Там електроклапан стоїть, як і на газовій установці. Можна їхати і на бензині, а коли клапан вимикаєш, відбувається перехід на інше паливо, – розповідає наш співрозмовник. - Сам автомобіль принципово не перероблений: все, як і з газовою установкою.
Найкраще машина їде на сухих дрібнопорізаних дровах. Великі краще не використовувати. У топку вміщується 4 відра.
– Такої кількості вистачить від 60 до 100 кілометрів. Все залежить від деревини. Якщо дуб або в'яз - протягне до ста кілометрів. Якщо більш м'яка деревина, на зразок тополі чи верби, то проїде 60, в окремих випадках 80 кілометрів, - пояснює автомобіліст.
Сергій Потапенко переобладнав авто лише за два тижні. Фото: suspilne.media
Робив, щоб доїхати до мами
Саме на відстань 60 кілометрів Сергій і орієнтувався при конструюванні котла. Стільки йому потрібно проїхати від свого будинку до села, де мешкає його мама. Знову ж таки паливо дорогою можна знайти на будь-якому узбіччі - зупинився і підібрав дровенячку, що впала.
- У мене багато своєї деревини, у будинку опалювальний котел стоїть. Тож із цим проблем немає. Та кількість, яку я спалюю на машині, не відчувається взагалі. Бензин набагато дорожчий. Якщо перерахувати відстань, яку я проїхав на дровах, у ціну бензину, вже витратив би тисячі чотири гривень, - запевняє наш співрозмовник.
Максимальна швидкість, яку вдалося розвинути Сергію на своєму диво-котлі, – 140 кілометрів на годину. Але зазвичай він намагається не лихачити і не порушувати. Швидше 90-100 км на годину не розганяється.
На створення всієї системи живлення автомобіля у Сергія у неквапливому режимі пішло близько двох тижнів. Працював над нею у вільний час.
- Взагалі я спочатку думав, що вийде значно гірше. І що машина не розжене понад 40 км на годину. У книгах її називали граничною. А тут нормально їздить, і можна цей вид палива експлуатувати як базовий, - підсумував наш співрозмовник.
Але є й ложка дьогтю в такому інженерному рішенні. Потапенко ще не перевірив на практиці, але в книгах про винахід Імберта попереджають про прискорене зношування деталей двигуна. Щоправда, Сергій сподівається, що воно не суттєво відрізнятиметься, як від і згоряння бензину. Тож поживемо – побачимо.
Коментар експерта
- Загалом, таке обладнання можна вважати зміною типу живлення, що підлягає реєстрації як газобалонне обладнання. Його треба сертифікувати. Але зробити це практично нереально, – каже адвокат Вадим Володарський. - Однак, враховуючи те, що обладнання знімається, знаходиться на причепі, зміни до конструкції самого авто, по суті, не вносилися, то претензії пред'явити складно.
Також Вадим Володарський зазначає, що ця технологія не нова. Вона активно застосовувалася в епоху, коли нафти ще добувалося недостатньо, а в радянські часи була популярна в зонах, де є велика кількість лісів. Що ж до Німеччини, то там застосовували цю систему через дефіцит палива лише під час Другої світової війни.
