Інфекційні небезпеки під час війни: висипний тиф
Забута хвороба, що стала уже рідкісною для нас, може повернутися з небуття. Інфекційні ризики, які принесла за собою війна, тягнуться від холери до лептоспірозу. У разі висипного тифу для його «повернення» досить зруйнованих систем водопостачання і неможливості помитися. Це вже ґрунт для поширення вошей – переносників тифу.
Що таке висипний тиф і до чого тут війна?
Це гостре інфекційне захворювання, що передається від хворого до здорової людини вошами. Характеризується висипом на шкірі, лихоманкою, ураженням нервової та серцево-судинної системи. Належить до трансмісивних хвороб, збудниками яких є паразити, бактерії та віруси, що передаються переносниками.
Висипний тиф надзвичайно заразний, сприйнятливі до нього абсолютно всі, але рівень захворюваності залежить від поширення педикульозу та підвищується при погіршенні санітарно-гігієнічного стану населення.
Скученість людей, масова міграція, відсутність централізованого водопостачання, неможливість дотримуватись правил особистої гігієни, митися, прати білизну – все це фактори ризику поширення цієї майже забутої хвороби.
Висипний тиф - постійний супутник воєн, голоду, стихійних лих та соціальних потрясінь. Недарма він ще називається голодним, військовим, тюремним. Термін «тиф», введений ще Гіппократом, у перекладі з грецької означає туман, дим, затьмарення свідомості. Він використовується як збірна назва для низки інфекційних хвороб, при яких спостерігаються порушення свідомості на тлі гарячкових станів та інтоксикації організму.
В Україні висипний тиф давно не виявляли, останні епідемічні спалахи відносяться до часів Другої світової війни, а поширення хвороби було зупинено на початку 50-х років.
Щодо «участі» цієї хвороби у війнах, вона підкосила не одну армію, починаючи від хрестоносців та конкістадорів до наполеонівських військ та солдатів Першої світової та Громадянської війни в Росії, коли тиф забрав три мільйони життів. І ця цифра перевищила всі бойові та небойові втрати обох сторін. Загалом у період із 1914-го по 1922 рік перехворіло 25 мільйонів людей.
Як передається інфекція?
Джерелом є хвора людина, але для того, щоб в організм здорового потрапили бактерії рикетсії, що викликають тиф, на допомогу приходять воші. Саме вони – головні переносники, і, як правило, розносять заразу платяні воші, головні та лобкові – рідше.
Інфікування відбувається не при укусі паразита, а під час розчісування, коли на подряпину або інші рани потрапляють його екскременти.
Воша, насмоктавшись крові хворого, через 4-5 днів, під час яких у її кишечнику розмножуються рикетсії, стає «боєздатною» і може передавати захворювання далі. Заражена комаха живе трохи більше 40-45 днів, отже 35-40 днів вона небезпечна.
Віддаючи перевагу температурі +25...+27 градусів, воші чуйно реагують на її підвищення у хворого і переходять на більш комфортну для них здорову людину. У поодиноких випадках заразитися можна повітряно-краплинним шляхом, вдихаючи повітря, що містить засохлі фекалії вошей, або при попаданні фекалій в очі.
На жаль, якихось препаратів, які допомагають уникнути захворювання, немає. Єдина порада - дотримуватися гігієни: митися самому і одягати чистий одяг. Звичайно, десь в окопі чи підвалі це дуже важко робити. Але за найменшої нагоди намагайтеся дотримуватися чистоти.
Не дарма висипний тиф називають хворобою війни – при великому скупченні бійців і неможливості дотримуватися гігієни – хвороба поширюється дуже швидко. Фото: Rusev/Getty Images
Чи довго небезпечна заражена людина?
Інкубаційний період висипного тифу триває загалом два тижні, хоча цей термін може скорочуватися до 6-7 днів чи розтягуватися на 23-25 днів. Хворий небезпечний протягом останніх двох днів інкубаційного періоду, весь гарячковий період, що триває 10-12 днів, і ще 2-3 дні після нормалізації температури. Найнебезпечніший час – тиждень від початку хвороби.
Якими симптомами проявляється висипний тиф?
Клінічна картина цієї тяжкої хвороби обумовлена тим, що відбувається, коли рикетсії потрапляють у кров. Поширюючись по всьому організму, вони вражають клітини, що вистилають внутрішню поверхню дрібних артерій і капілярів. Це призводить до звуження або навіть закупорки судин у всіх органах, включаючи центральну нервову систему. Ураження викликають тяжкі розлади з боку і нервової, і серцево-судинної систем.
У перші дні хвороби пацієнта мучить гострий головний біль, ломота, сильна слабкість, шум у вухах, безсоння або неспокійний сон, у тяжких випадках – галюцинації. Обличчя стає набряклим, червоним, червоніє також кон'юнктива очей, шкіра стає гарячою та сухою. Типово для гострого початку підвищення температури, яка за пару днів досягає 39-40 градусів, потім на 3-4-й день може опуститись і потім знову підніматися. Іноді хворий стає надмірно збудженим, балакучим, впадає в ейфорію, виглядає неспокійним.
На п'ятий день хвороби з'являється висипання у вигляді рожевих плям різної форми, і тут починається найскладніше, оскільки стан погіршується. Для висипу при тифі характерні:
- одномоментна його поява;
- перші ділянки локалізації – під ключицями, біля плечових суглобів, на бічних поверхнях грудної клітки;
- з верхньої частини тулуба швидко поширюється вниз;
- не буває на обличчі та стопах;
- дуже рясний, на 7-8-й день хвороби шкіра хворого нагадує зоряне небо;
- кожен елемент має діаметр 2-5 мм;
- зникає разом із температурою.
Що відбувається з пацієнтом після висипу?
Розпал хвороби, який триває 5-8 днів, може супроводжуватися порушеннями роботи різних систем.
Нервова система: посилюються головний біль та запаморочення, виникають дезорієнтація у просторі, галюцинації, марення, загальмованість або ейфорія. Може загостритися зір, нюх, слух, які потім різко знижуються, особливо слух. Мова стає нерозбірливою, м'язи – нерухомими, обличчя схоже на маску, можливі паралічі та парези.
Серцево-судинна система: глухі тони серця, тахікардія, аритмія, прискорений пульс, падіння артеріального тиску, іноді доходить до колапсу. Можливий розлад кровообігу, судинна недостатність, зміни у міокарді, виснаження м'язової сили серця.
Дихальна система: внаслідок ураження дихального центру дихання може прискорюватися, порушується його ритм. Іноді стає уривчастим, з короткою затримкою під час вдиху. Розвиваються прояви бронхіту чи бронхопневмонії.
ШКТ: втрата апетиту, блювання, здуття живота, сухість у роті, порушена моторика язика. Часто виникають запори, рідше – діареї, може збільшуватись печінка та селезінка, жовтушність виникає рідко, і це вважається небезпечним проявом. Різко зменшується кількість сечі, відбуваються затримки у сечовипусканні. У жінок порушується менструальний цикл, у вагітних хвороба може спричинити передчасні пологи або викидні.
Коли хворому легшає?
Першими ознаками одужання вважається нормалізація температури та пульсу. При сприятливому перебігу хвороби відбувається це 12-15-й день, причому температура опускається поступово. Зникає висип, прояснюється свідомість, нормалізується тиск, сон, повертається апетит. На 7-8-й день хворому дозволяють вставати, на 13-14-й – виписують.
Які наслідки може спричинювати тиф?
Ускладнення розвиваються за відсутності своєчасного лікування і можуть торкнутися найрізноманітніших органів і систем:
- трофічні ураження тканин: некрози шкіри, пролежні, абсцеси, гангрени кінцівок;
- зміни у легенях: пневмонії, геморагічні інфаркти легень, що призводять до гангрени;
- ураження серцево-судинної системи та порушення кровообігу: крововилив у головний мозок, запалення серцевого м'яза – міокардит, згортання крові та закупорка артерій, тромбофлебіт, ламкість судин;
- отити у дітей та неврити слухового нерва у дорослих;
- ураження нервової системи може спричинити психоз;
- менінгоенцефаліт, при якому розвивається запалення оболонок та речовини головного мозку.
Як правило, ускладнення виникають рідко і передбачають додаткові фактори ризику: літній вік, що забезпечує «зелене світло» хворобам, пов'язаним із порушенням кровообігу. Або приєднання вторинної інфекції, яка може спричинити розвиток пневмонії або пієлонефриту. Або зниження імунітету, викликане стресом, фізичними навантаженнями, соматичними захворюваннями, поганим харчуванням.
Як не допустити поширення інфекції?
Тут найголовніше – рання діагностика, ізоляція та госпіталізація хворих, ретельна санітарна обробка та дезинфекція місць, де виявлена хвороба, і боротьба з вошами.
Якщо пацієнта госпіталізовано до п'ятого дня з моменту початку хвороби та одразу ж проведено дезінсекцію приміщення та обробку контактних осіб, яка повторюється через 8 днів, вважається, що нові випадки висипного тифу вже не виникнуть. Речі хворого, які він носив, знищуються, а ліжко, ковдри, матраци дезинфікуються.
До контактних осіб при тифі відносять: усіх, хто проживає з хворим, усіх, хто відвідував його протягом останніх двох днів до хвороби та до моменту госпіталізації, усіх, хто спілкувався з ним на роботі чи навчанні. За ними має вестись спостереження протягом 51 дня – це максимальний інкубаційний період + тривалість життя зараженої воші. Їхні м'які речі - білизна, ліжко, одяг - теж піддаються дезинфекції. Температуру контактні особи мають вимірювати щоденно протягом 25 днів, а кожні три дні – проходити медичний огляд.
